Постанова № 37659629, 25.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 804/1713/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача відповідача Мирошниченко М.О. Войтенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-інжинірингове підприємство "Поліформ" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-інжинірингове підприємство «Поліформ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01 жовтня 2013 року № 0000292203, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-інжинірингове підприємство «Поліформ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за березень, серпень 2012 року, за результатами якої складено акт №133/223/25007925 від 31.07.2013 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000292203 від 01.10.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74998,75 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-інжинірингове підприємство «Поліформ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за березень, серпень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.198.3 ст. 198, п 201.1, п 201.4, п 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, перевіреним підприємством неправомірно занижено податок на додану вартість всього у сумі 59999,00 грн., у тому числі за березень 2012 року в сумі 15974,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 26026,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 14075,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 2024,00 грн. та за листопад 2012 року в сумі 1900,00 грн., тобто в частині отриманих товарів (послуг) у ПП «ТРАНС-АТЛАНТІКА СЕРВІС» в березні, в серпні 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №133/223/25007925 від 31.07.2013 року на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000292203 від 01.10.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74998,75 грн.

11 жовтня 2013 року ТОВ Виробничо-інжинірингове підприємство «Поліформ» звернулось до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення форми від 01 жовтня 2013 року № 0000292203.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06 грудня 2013 року №4413/10/04-36-10-08-09 скарга ТОВ Виробничо-інжинірингового підприємства «Поліформ» була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2013 року № 0000292203 - без змін.

Позивач звернувся з повторною скаргою на вищевказане податкове повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України.

16 січня 2014 року ТОВ Виробничо-інжинірингове підприємство «Поліформ» отримало рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 11 січня 2014 року № 16/99- 99-10-01-15, згідно з яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 05 січня 2010 року уклав з ТОВ підприємство «Технополсервіс» договір № 453/283, згідно з умовами якого ТОВ Виробничо-інжинірингове підприємство «Поліформ» взяло на себе зобов'язання виготовляти та поставляти ТОВ підприємство «Технополсервіс» шинні прес-форми та комплектуючі до них вироби відповідно до специфікацій до договору.

Відповідно до специфікацій №27/1 від 20.09.11р.,№30 від 19.01.12р., №30/1 від 23.01.12р. до вказаного договору позивач зобов'язувався виготовити та поставити прес-форми для вулканізації діафрагм р-р 710/70-38, р.р 20,8-38 та прес-форми для вулканізації покришок р.р 215/65 R16 ViaMaggiore, р.р 215/55 R16 ViaMaggiore, p.p l85/60R14 ViaMaggiore, р.р 175/65 R14 ViaMaggiore.

Для виконання своїх зобов'язань щодо виготовлення та поставки прес-форм для вулканізації діафрагм та покришок ТОВ підприємству «Технополсервіс» позивачем (Замовник) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Підрядник) 11 січня 2012 року було укладено договір підряду №500.

Згідно з договором №500 Підрядник зобов'язувався на свій ризик за допомогою свого обладнання та матеріалів у встановлені строки виконати роботи, перелік яких визначається додатками до цього Договору.

До вказаного договору сторонами було підписано 5 додатків, якими було визначено найменування, обсяг та вартість робіт.

Відповідно до додатку №1 від 11 січня 2012 року ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» взяло на себе зобов'язання розробити та передати ТОВ Виробничо-інжиніринговому підприємству «Поліформ» на електронному носії в форматі AUTOCAD конструкторську документацію на прес-форму для вулканізації діафрагм 20.8-38. Вартість робіт за додатком №1 - 119 400,00 грн., в тому числі, ПДВ - 19 900,00 грн.

На виконання умов додатку №1 до договору № 500 ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» виконало відповідні роботи та передало позивачу конструкторську документацію, що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт від 15 березня 2012 року та податковою накладною №966 від 15 березня 2012 року, а ТОВ Виробничо-інжинірингове підприємство «Поліформ» повністю сплатило вартість виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

Відповідно до додатку №2 від 11 січня 2012 року до вказаного договору ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» взяло на себе зобов'язання розробити та передати ТОВ Виробничо-інжинірингове підприємство «Поліформ» на електронному носії в форматі AUTOCAD конструкторську документацію на прес-форму для вулканізації діафрагм 710/70-38, а також мірільну оснастку. Вартість робіт за додатком №2 - 132 600,00 грн., в тому числі, ПДВ - 26100,00 грн.

Факт виконання робіт за додатком № 2 до договору №500 підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт від 20 березня 2012 року та податковою накладною №1290 від 20 березня 2012 року.

В подальшому, 11 липня 2012 року між сторонами біло укладено додаток №3 та додаток №4 до договору № 500 від 11 січня 2012 року.

Згідно з додатком №3 Підрядник взяв на себе зобов'язання розробити на електронному носії дві 3-D моделі в форматі IJS для прес-форми покришки розмір 175/65R14 мод. ViaMaggiore, а Замовник зобов'язувався сплатити за виконанні роботи 24 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 000,00 грн.

Згідно з додатком №4 Підрядник взяв на себе зобов'язання розробити на електронному носії дві 3-D моделі в форматі IJS для прес-форми покришки розмір 185/60R14 мод. ViaMaggiore, а Замовник зобов'язувався сплатити за виконанні роботи 24 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 000,00 грн.

У відповідності з додатком №5 від 12 липня 2012 року до вищевказаного договору ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» зобов'язувалось розробити на електронному носії дві 3-D моделі в форматі IJS для прес-форми покришки розмір 215/55R16 мод. ViaMaggiore та для прес-форми покришки розмір 215/65R16 мод. ViaMaggiore, а ТОВ Виробничо-інжинірингове підприємство «Поліформ» - сплатити за виконані роботи 60 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 000,00 грн.

На виконання умов додатків №3-5 до договору №500 ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» виконало відповідні роботи та передало 3-D моделі, передбачені цими додатками, ТОВ Виробничо-інжиніринговому підприємству «Поліформ», що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт від 31 серпня 2012 року, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими їх печатками, та податковими накладними №1449, №1450, №1451 від 31 серпня 2012 року.

Позивач в повному обсязі оплатив всі виконані за договором №500 від 11 січня 2012 року роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», сума ПДВ була фактично сплачена ТОВ Виробничо-інжиніринговим підприємством «Поліформ» у складі ціни робіт, що підтверджується матеріалами справи.

Результати отриманих за договором №500 від 11 січня 2012 року робіт були використані позивачем при виготовленні прес-форм для вулканізації діафрагм р-р. 710/70-38 та р-р. 20,8-38, а також прес-форм для вулканізації покришок p.p. 175/65R14 мод. ViaMaggiore, 185/60R14 мод. ViaMaggiore, 215/55R16 мод. ViaMaggiore, 215/65R16 мод. ViaMaggiore, які були поставлені ТОВ підприємству «Технополсервіс» на підставі договору №453/283 від 05 січня 2010 року.

Факт поставки вищевказаних прес-форм ТОВ підприємству «Технополсервіс» підтверджується видатковими накладними №23, №24 від 09.07.12р., №33 від 07.11.12р., №34/1 від 04.12.12р., №36 від 17.12.12р., довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №22 від 09.06.12р, №34 від 07.11.12р, №38 від 04.12.12р, №37 від 17.12.12р. та податковими накладними, виписаними позивачем за операціями поставки зазначених прес-форм.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській при перевірці використано акт перевірки, а саме акт документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» від 21.12.12р. №7204/224/32694389, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям, у період з грудня 2011 року по серпень 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо обгрунтованості заявлених вимог, а тому позовні вимоги мають бути задоволені.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000292203 від 01.10.2013 року винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 березня 2014 року

Суддя О.В. Єфанова