Постанова № 37659420, 26.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 лютого 2014 року 11 год. 19 хв. № 826/20066/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція 42" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 26 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 17 грудня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція 42" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Авант Трейд Лайн" за листопад, грудень 2012 року, а також по внесенню змін до облікових даних позивача, зокрема до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", у тому числі до бази даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", на підставі акту перевірки від 26 червня 2013 року № 16/22-55-22-01/38290969;

- зобов'язання відповідача відновити в облікових даних позивача, в усіх базах даних, зокрема, у вказаних комп'ютерній системі та базі даних, показників сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад, грудень 2012 року.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що відповідачем порушено процедуру проведення документальної позапланової перевірки.

Ухвалою суду від 20 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію 24 січня 2014 року. Пояснив, що оскаржувані дії відповідача є правомірними та такими, що вчинені із дотриманням передбаченої законодавством процедури.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем направлено позивачу письмовий запит від 26 квітня 2013 року № 19246/10/224-10 із вимогою надати інформацію та її документальне підтвердження по господарських відносинах із ТОВ "Авант Трейд Лайн" за листопад, грудень 2012 року, відповідь на який позивачем надано листом від 18 травня 2013 року № 01-05/13.

На підставі наказу від 13 червня 2013 року № 82, у період із 17 по 21 червня 2013 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ " Авант Трейд Лайн" за листопад, грудень 2012 року, за результатами якої 26 червня 2013 року складено акт документальної невиїзної перевірки № 16/22-55-22-01/38290969 (далі - акт перевірки).

В подальшому, відповідачем внесено зміни до облікової картки платника податків - позивача, зокрема до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", у тому числі до бази даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", на підставі акту перевірки.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до п. 73.3 ст. 73, абзацу 1 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин у разі, якщо, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що проведення перевірок та складання за їх результатами відповідних актів є функціональними обов'язками податкового органу, передбаченими положеннями ПК України.

Зокрема, відповідно до п.п. 86.1, 86.4 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені п. 86.7 цієї статті.

Отже, враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи на те, що відповідачем дотримано викладених положень законодавства при проведенні перевірки позивача, суд визнає правомірними дії відповідача по її проведенню та оформленні її результатів актом перевірки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що свої позовні вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, протиправністю висновків акту перевірки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Необхідно зазначити, що нормативно-правові акти це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб та які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб, а правові акти індивідуальної дії - це рішення, які є актами одноразового застосування норм права та дію яких поширено на конкретних осіб, або які стосуються конкретної ситуації.

У зв'язку з цим, акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору, а тому суд не бере до уваги доводи представників позивача про протиправність висновків акту перевірки, оскільки це питання не входить до предмету доказування у межах розгляду даної справи.

Також суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення податкового органу, а тому оцінка акта перевірки, у тому числі й оцінка дій службових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі акту перевірки.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення основних вимог позивача, за переконанням суду, також відсутні підстави для задоволення похідних від них вимог про визнання протиправними дії відповідача по внесенню змін до облікових даних платника податків - позивача, зокрема до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", у тому числі в базу даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", на підставі акту перевірки, зобов'язання відповідача відновити в облікових даних позивача, в усіх базах даних, показники сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад, грудень 2012 року.

Крім того, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80) 2 "Щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-му засіданні заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Під дискреційними повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, відображення у базі даних відповідних показників, за переконанням суду, відноситься до дискреційних повноважень податкового органу, а тому питання задоволення такої вимоги не належить до компетенції адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція 42" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція 42".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) уповноваженим представникам сторін у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 05 березня 2014 року