Постанова № 37658466, 17.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року письмове провадження № 826/20479/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомПриватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві Головного управління Державної казначейської служби Шевченківському районі м. Києвапровизнання протиправною бездіяльність Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідачів, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 з ненадання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (відповідача-2) висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 605 163,00 грн. за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р. та підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача;

2) стягнути з відповідача-2 на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 605 163,00 грн. за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем-1 у порушення діючих законодавчих норм, допущена протиправна бездіяльність по ненаданню відповідачу-2 висновку щодо суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача за результатами процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав і законних інтересів та, відповідно, неперерахування відповідачем-2 позивачу відповідних сум ПДВ.

Відповідач-1 проти позову заперечив, не вбачаючи допущення, зі свого боку, оскаржуваної протиправної бездіяльності та наголошував на тому, що у зв'язку з неподанням йому позивачем жодного виконавчого документа за результатами процедури судового оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення, у нього не було підстав для направлення відповідачу-2 довідки щодо залишку сум невідшкодованого ПДВ, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 проти позову також заперечив, не вбачаючи зі свого боку порушень прав та інтересів позивача, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 10.02.2014 р. представник відповідача-2 не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноважених представників чи відкладення розгляду справи суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідачем-1 відносно позивача була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р., за результатами якої складено акт від 13.05.2009 р. № 737/23-06/35575330, яким зафіксовані допущені позивачем порушення вимог пп.7.7.3, пп.7.7.4, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року в розмірі 4 605 163,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки позивача від 13.05.2009 р. № 737/23-06/35575330, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 21.05.2009 р. № 0003142306/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4 605 163,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010 р., залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. у справі № 23-6710/09/2670 за позовом Закритого акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» (правонаступником якого є позивач у даній справі) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування рішення від 21.05.2009 р. № 0003142306/0, позовні вимоги були задоволені, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0003142306/0 від 21.05.09 р., тобто рішення набрало законної сили.

У зв'язку з нездійсненням відповідачем-1 самостійно заходів, щодо забезпечення перерахування суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок позивача, він звернувся до нього з листом від 16.06.2011 р. № 193/03/11 із проханням здійснити всі необхідні дії щодо зарахування на поточний рахунок позивача суми бюджетного відшкодування ПДВ у найкоротші терміни, на що отримав відповідь від 28.07.2011 р. № 6030/10/07-224, в якій повідомлялось, що у зв'язку з відкриттям касаційного провадження у справі, рішення щодо бюджетного відшкодування ПДВ буде прийнято після рішення суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2013 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.09.2013 р. відмовлено в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного України від 08.04.2013 р.

Таким чином, в судовому порядку були спростовані доводи податкового органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року в розмірі 4 605 163,00 грн. та, відповідно, підтверджена правомірність його формування.

Також, суди, задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0003142306/0 від 21.05.09 р. виходили з того, що позивачем виконані всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» щодо необхідності підтвердження бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість податковому органу.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся із запитом до відповідач-2 від 07.11.2013 р. про надання інформації та вчинення дій щодо здійснення бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок позивача в розмірі 4 605 163,00 грн., на який отримав відповідь від 13.11.2013 р. № 02-13/1457 про те, що висновок на відшкодування позивачу податку на додану вартість на суму 4 605 163,00 грн. відповідачем-1 до відповідача-2 не надавався.

Крім того, позивач звернувся до відповідача-1 зі зверненням щодо надання органу державної казначейської служби висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на яке отримав відповідь від 06.12.2013 р. № 6563/10/26-59-15-02-19 про відсутність підстави надання органу державної казначейської служби висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету у зв'язку з ненаданням позивачем копії виконавчого листа.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача-1 по ненаданню відповідачу-2 висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на його користь протиправною, а відповідну суму такою, що підлягає стягненню.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм законодавства, що діяло до 01.01.2011 р.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1., пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Підпунктом 7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до пп.7.7.5., пп.7.7.6. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

При цьому, підпунктом 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження (пп.7.7.8. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст.14, 200 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно п.200.23. ст.200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до п.4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

На даний час, механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 р. № 39 (далі-Порядок).

Згідно п.6,7 Порядку у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом:

трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:

трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість (п.9 Порядку).

Таким чином, системно проаналізувавши викладені законодавчі норми, суд дійшов висновку про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість та його надіслання до відповідного органу державної казначейської служби є обов'язком податкового органу.

При цьому, при наявності процедури судового оскарження, обов'язок складання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, виникає у податкового органу після закінчення відповідної процедури, протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення.

Слід зауважити, що наведені законодавчі норми не містять застережень щодо обов'язку надання платником податку виконавчого документа (виконавчого листа) за результатами процедури судового оскарження.

Згідно ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сиди, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов'язковість судових рішень також закріплена ст.ст.124,129 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача за лютий 2009 року в розмірі 4 605 163,00 грн. підтверджена в судовому порядку рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010 р., яке набрало законної сили 11.11.2010 р.

Таким чином, фактично з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили, у податкового органу виник обов'язок складання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу та його надіслання до відповідного органу державної казначейської служби.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем-1 не виконаний поскладений на нього обов'язок складання та надіслання відповідачу-2 висновку про суми відшкодування податку на додану вартість протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення, що свідчить про допущення ним оскаржуваної протиправної бездіяльності.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 і до теперішнього часу не надано до відповідача-2 висновку на відшкодування ПДВ на користь позивача в сумі 4 605 163,00 грн.

Більш того, з наданих на запит суду пояснень податкового органу вбачається, що будь-які зміни у обліку ПДВ позивача до облікової картки не вносилось не зважаючи на скасування відповідних повідомлень-рішень.

Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України закріплює положення про те, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до пп.5) п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога про відшкодування заборгованості (стягнення) є належним способом захисту цього права.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві з ненадання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (Головному управлінню Державної казначейської служби Шевченківському районі м. Києва) висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 605 163,00 грн. за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р. та підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3».

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби Шевченківському районі м. Києва на користь Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 605 163,00 грн. за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р.

Судові витрати в сумі 458,80 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій