Рішення № 37658377, 12.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21924/13 12.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глоінвест»

про визнання договору поруки недійсним

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Мустіпан О.О., за довіреністю

від відповідача: Черей О.В., за довіреністю

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глоінвест» (далі - третя особа) про визнання договору поруки недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/21924/13, розгляд справи призначено на 04.12.2013 р., залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Глоінвест» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

04.12.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

04.12.2013 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва був поданий письмовий відзив на позов.

У судове засідання 04.12.2013 р. представники учасників судового процесу з'явились.

У судовому засідання 04.12.2013 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 25.12.2013 р.

23.12.2013 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові доповнення до відзиву.

25.12.1013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові заперечення на відзив відповідача.

25.12.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 25.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/21924/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. справа № 910/21924/13 була прийнята до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначена до розгляду на 05.02.2014 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 05.02.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/21924/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2014 р. справа № 910/21924/13 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В.

У судове засідання 05.02.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 05.02.2014 р. представник відповідача з'явився.

У судове засідання 05.02.2014 р. представник третьої особи з'явився та подав письмові заперечення.

У судовому засідання 05.02.2014 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 26.02.2014 р.

25.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

25.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

26.02.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 26.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/21924/13 було передано судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2014 р. справу № 910/21924/13 було прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 12.03.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 12.03.2014 р., у зв'язку з виходом судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/21924/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. справу № 910/21924/13 було прийнято суддею Нечаєм О.В. до свого провадження.

У судове засідання 12.03.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду додаткові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2014 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 12.03.2014 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Мостобуд» (далі - поручитель, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - банк, відповідач) було укладено Договір поруки № 392-П/11 (далі - Договір поруки), відповідно до якого поручитель поручається за виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Глоінвест») наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому:

- обов'язок повернути банку наданий згідно з основним договором кредит шляхом повернення кожного траншу частинами, у строки та згідно з графіком, що визначені в основному договорі та/або додатковій угоді, на підставі якої цей транш наданий, при цьому кінцевий строк повернення кожного з траншів не може перевищувати строку дії кредитної лінії;

- обов'язок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у розмірі 16,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строки визначені в основному договорі;

- обов'язку сплачувати банку комісію у строки і розмірі визначені в основному договорі;

- обов'язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору;

- обов'язку сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Під основним договором в даному випадку сторони домовились вважати Договір про відкриття кредитної лінії № 128/11, укладений між банком та боржником 08.09.2011 р., включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому.

Позивач у своїй позовні заяві стверджує, що Договір поруки було укладено з боку позивача особою з перевищенням повноважень, так як Голова правління Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» не був уповноважений установчими документами укладати договори на суму, що становить більше 10 відсотків вартості активів.

У відповідності до річної звітності - балансу позивача, складеному станом на 31.12.2010 р., що передувала даті укладення спірного правочину, вартість активів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» складала 2 161 168 000,00 грн. Таким чином, Голова правління позивача станом на дату укладення оспорюваного Договору поруки був уповноважений на укладення договору, сума якого не перевищує 216 116 800,00 грн.

Позивач вважає, що ціна Кредитного договору, виконання боргових зобов'язань за яким було забезпечено шляхом укладення спірного договору, з урахуванням нарахованих процентів за користування кредитними коштами, комісії та неустойки, складає 262 430 234,00 грн., а тому Голова правління позивача перевищив свої повноваження при підписанні Договору поруки.

Суд не погоджується з даною позицією позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1 та 2 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, у відповідності до зазначених положень чинного законодавства України поручитель є особою, відповідальною за порушення боржником своїх зобов'язань за основним правочином.

Згідно з ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 7.25. Статуту Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», затвердженого Загальними зборами акціонерів ВАТ «Мостобуд» (протокол № 1/10 від 26.03.2010 р.) в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору, роботою Правління керує Голова Правління, який в межах своєї компетенції вправі без довіреності (доручення) здійснювати від імені товариства всі юридичні та фактичні дії як на території України та і за її межами. Голова правління виконує такі функції і обов'язки щодо організації та забезпечення діяльності товариства, зокрема, як укладання правочинів на суму до 10 відсотків вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

В свою чергу, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

В даному випадку, судом встановлено, що розмір процентної ставки у Кредитному договорі не є фіксованим, а може бути змінений за погодженням сторін, як це передбачено п. 6.3. Кредитного договору.

Таким чином, при укладенні Договору поруки, який було укладено в один день з Кредитним договором, у позичальника могла виникнути лише заборгованість по поверненню кредитних коштів, а нарахування процентів відбувалось щомісяця на суму кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи із фактичної кількості днів у місяці і році (для кредиту у гривнях чи у російських рублях) або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для кредиту у іноземних валютах, інших ніж російські рублі).

В свою чергу, пеня та/або штрафи, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, є господарськими санкціями у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, суд погоджується з позицією відповідача, що сума, визначена як ліміт кредитної лінії, є лише граничним розміром кредиту, а не визначеною сумою коштів, яка має бути надана банком позичальнику.

З огляду на вищенаведене, станом на дату укладення оспорюваного Договору поруки визначити розмір майбутньої заборгованості позичальника перед кредитором було неможливо, а тому сторони визначили ціну договору, взявши за основу розмір ліміту кредитної лінії, який не перевищував 10 відсотків вартості активів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» станом на дату укладення Договору поруки.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач у своєму позові зазначає про те, що вартість кредитного договору станом на дату його укладення склала 2 161 168 000,00 грн., проте не надав суду жодного первинного документа на підтвердження зазначеної суми.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами того, що станом на дату укладення оспорюваного Договору поруки, який є похідним від Кредитного договору, Голова правління позивача діяв з перевищенням наданих йому установчими документами повноважень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання Договору поруки недійсним не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Повне рішення складено 17.03.2014 р.

Суддя О.В. Нечай