ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 березня 2014 року письмове провадження № 826/20656/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»
до
Митного посту «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
про
зобов’язання вчинити дії
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив зобов’язати відповідача-1 вчинити дії з одержання, приймання, реєстрації, розгляду і наданню відповіді позивачу на інформаційний запит від 01 серпня 2013 року вих. №229 про надання оригінального примірника письмового рішення про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення діючих законодавчих норм, у тому числі Закону України «Про доступ до публічної інформації», не прийнято до розгляду та не надано обґрунтованої відповіді на інформаційний запит позивача, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
У судовому засіданні 27.01.2014 р. судом поставлено на обговорення питання можливості заміни первинного відповідача - Митний пост «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на належного - Київську міжрегіональну митницю Міндоходів. Позивач проти такої заміни відповідача заперечував.
Відповідно до ч.1,3 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Враховуючи зазначене, судом вирішено залучити до участі у справі в якості другого відповідача - Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.
Представники відповідачів в жодне судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноважених представників чи відкладення розгляду справи суду не надходило, письмових пояснень чи заперечень по суті спору суду не подано.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, митним органом за результатом здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 р. № 100270000/2013/300084/2, яким позивачу скориговано визначену ним за ціною контракту митну вартість імпортованого товару за резервним методом визначення митної вартості товарів. Зазначене рішення було надіслано позивачу у вигляді електронного документу 21.06.2013 р.
З метою оскарження відповідного рішення митного органу в судовому порядку, позивач звернувся до відповідача-1 із письмовим запитом від 01.08.2013 р. № 229 про надання оригінального примірника письмового рішення про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 р. № 100270000/2013//300084/2.
Зазначений запит був направлений позивачем митному органу цінним листом (рекомендованою кореспонденцією) з описом вкладення у цінний лист 01.08.2013 р. на адресу місцезнаходження відповідача-1: вул. Новопирогівська, 58, м. Київ, 03045. Проте, зазначений цінний лист із запитом не був отриманий відповідачем-1 та, відповідно, повернувся позивачу у зв’язку із закінченням терміну зберігання без розгляду та відповіді на нього, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідним позовом.
Відповідачами не подані суду належні та допустимі докази на заперечення та спростування таких доводів позивача.
Відповідно до ч.1 ст.29 Митного кодексу України, рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.06.2012 р. набрав чинності новий Митний кодекс України (далі-Кодекс) від 13.03.2012 р. № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.
Відповідно до ч.1-3 ст.54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 Кодексу).
Згідно п.1.3., п.1.4. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, рішення заповнюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в електронному вигляді за затвердженою цим наказом формою.
При поданні митної декларації на паперовому носії Рішення друкується у двох примірниках. Один примірник видається або надсилається поштою декларанту, другий - з відміткою декларанта про отримання або повідомлення про вручення залишається у справах митного органу.
При електронному декларуванні посадова особа митного органу надсилає декларанту засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення, у складі якого прийняте Рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, декларування товарів позивачем за МД № 100270000/2013/165815 від 10.06.2013 р. здійснювалось в електронному вигляді, у зв’язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів митним органом було надіслано позивачу у складі електронного повідомлення, як це передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому, діючим законодавством позивач не обмежений у праві звернутися до митних органів із запитом про отримання у друкованому вигляді відповідного, прийнятого відносно нього, рішення про коригування митної вартості товарів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі-Закон).
Згідно ст.1 Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, крім іншого, надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону).
Згідно ч.1 ст.19 Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20 Закону).
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.23 Закону, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити, зокрема, ненадання відповіді на запит на інформацію.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальні правила документування управлінської діяльності підрозділів центрального апарату Держмитслужби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ і організацій (далі - митні органи) та регламентує порядок роботи з документами при їх утворенні, надходженні, відправленні чи переданні до архіву встановлює Інструкція з діловодства в митній службі України, затверджена наказом Державної митної служби України від 28.12.2002 р. № 747 (далі-Інструкція).
Підпунктом 3.1.1. Інструкції визначено, що усі документи, що надходять до митного органу, приймаються централізовано діловодною службою.
При цьому, згідно п.102 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, поштові відправлення з оголошеною цінністю вручаються в об’єкті поштового зв’язку.
Відповідно до п.116, 117 зазначених Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об’єктом поштового зв’язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв’язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.
За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд дійшов висновків про те, що митним органом не було виконано обов’язку щодо розгляду та надання позивачу обґрунтованої відповіді на його запит від 01.08.2013 р. № 229, надісланий цінним листом з описом вкладення з оголошеною цінністю, зокрема, з підстав нехтування обов’язком отримання вхідної кореспонденції, що є неприпустимим та свідчить про наявність порушень з його боку, діючих законодавчих норм, а також допущення порушення прав та законних інтересів позивача.
Згідно п.4 Положення про Київську міжрегіональну митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 р. № 70, крім іншого, контроль правильності визначення митної товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення і після завершення їх митного контролю та митного оформлення з метою забезпечення справляння в повному обсязі митних платежів здійснює Київська міжрегіональна митниця Міндоходів.
Київська міжрегіональна митниця Міндоходів є юридичною особою публічного права та здійснює покладені на неї обов’язки, зокрема, через створені нею структурні підрозділи.
Відповідно до ч.1,2 ст.547 Кодексу, митний пост є органом доходів і зборів, який входить до складу митниці як відокремлений структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.
Положення про митні пости затверджуються керівниками відповідних митниць.
Таким чином, митний пост «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (відповідач-1) є структурним підрозділом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (відповідача-2), отже не є юридичною особою та, відповідно, самостійним суб’єктом публічного права.
В той же час, позивач заявляючи позовні вимоги до відповідача-1 не врахував вищезазначених обставин.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами, як суб’єктами владних повноважень, не виконаний обов’язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» задовольнити частково.
Зобов’язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів вчинити дії з одержання, приймання, реєстрації, розгляду і наданню відповіді позивачу на запит від 01 серпня 2013 року вих. №229.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій
Судове рішення № 37658371, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 17.03.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/20656/13-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: