Рішення № 37658077, 04.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25907/13 04.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим

господарством Дарницького району м.Києва"

про стягнення 122711,92 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Гаркавенко С.В. (дов. № 91/213/11/28-3 від 28.11.2013 року)

Від відповідача Мохонько О.А. (дов. № 45/43-Д від 01.10.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м.Києва" (далі за текстом - відповідач) стягнення 122711,92 грн. за договором № 7560704 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 року, з яких 110577, 82 грн. основної заборгованості, 5470, 16 грн. інфляційної складової, 6663, 94 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/25907/13, розгляд справи призначено на 25.02.2014 року.

У судовому засіданні 25.02.2014 року судом оголошено перерву у судовому засіданні до 04.03.2014 року, у зв'язку з необхідністю наданням доказів по справі, проведенням звірки взаєморозрахунків.

03.03.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача надав розрахунок заборгованості по справі.

Представник відповідача та позивача надали усні пояснення по суті справи, в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги, а відповідач визнав свою заборгованість по справі та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2001 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - споживач) як покупцем укладено договір № 7560704 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 року (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.

Згідно п. 2.3.5. договору відповідач зобов'язаний забезпечувати: своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГЮЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасно щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів для стягнення коштів з боржника згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4 договору визначено, що договір є чинним до 31.12.2001 року, проте п.4.3. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строк його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно п. 9 додатку № 2 до договору № 7560704 від 01.08.2001 року, відповідач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-2 за адресою, вул.. Драгоманова, буд. 40в оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору № 7560704 від 01.08.2001 року встановлено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяці, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно відомостей обліку споживання за спірний період та облікових карток (табуляграм) за спірний період доданих до матеріалів справи, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 110577, 82 грн..

Відповідачем в судовому засіданні свою заборгованість було визнано у повному обсязі та не заперечено проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Також позивач просить сягнути з відповідача 5470, 16 грн. інфляційних втрат, 6663, 94 грн. 3% річних.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 7560704 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 року у розмірі 122711, 92 грн. на момент подання позову (25.12.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 7560704 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, відповідачу поставлено теплову енергію, що підтверджують відомості обліку споживання за спірний період та облікових карток (табуляграм) за спірний період доданих до матеріалів справи.

Відповідач отримання теплової енергії не заперечує, щодо якості надання послуг претензій до позивача не має, у судовому засіданні свою заборгованість визнав.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 110577, 82 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Суд прийшов до висновку, що позивачем умови договору № 7560704 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 року виконані в повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 110577, 82 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 7560704 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 року в сумі 110577, 82 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати відповідно п. 10 додатку № 2 до договору. є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 110577, 82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 01.01.2011 року по 20.11.2013 року в розмірі 6663, 94 грн. та інфляційної складової боргу в розмірі 5470, 16 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 148-А, код ЄДРПОУ - 31722755; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ. Пл.. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ - 00131305) 110577 (сто десять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 82 коп. основного боргу, 5470 (п'ять тисяч чотириста сімдесят) грн.. 16 коп. інфляційних втрат, 192 (шість тисяч шістсот три) грн. 94 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 2454 (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 24 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.03.2014

Суддя Г.П. Бондаренко