Ухвала суду № 37657305, 04.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року м. Київ К/9991/18637/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року

у справі № 2а-573/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Контракт»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Контракт» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0006622307/0 від 08 січня 2009 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано ненаданням позивачем будь-яких угод, первинних документів, бухгалтерських регістрів, які б підтверджували обґрунтованість визначення платником фінансового результату від здійснення операцій з цінними паперами (акціями) в нульовому значенні.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року апеляційну скаргу ТОВ «ЮФ «Контракт» задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року скасовано. Адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006622307/0 від 08 січня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮФ «Контракт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 15 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 15 грудня 2008, за результатами якої складено акт № 2594/23-07/24905846 від 24 грудня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006622307/0 від 08 січня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 9 829,50 грн. (6 553,00 грн. - основний платіж, 3 276,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 5 статті 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 3 Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року № 98 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з неврахуванням у складі виручки грошових коштів, отриманих на розрахунковий рахунок за операціями з реалізації акцій на підставі договорів № 05-06/0129-К від 08 червня 2006 року та № 05-06/0143-К від 30 червня 2006 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Згідно з підпунктами 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку зобов'язаний вести окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами. При веденні окремого податкового обліку фінансовий результат від операцій з цінними паперами визначається як різниця між доходами, отриманими у результаті відчуження цінних паперів, та витратами, пов'язаними з придбанням вказаних цінних паперів. При цьому до складу доходу загального обліку з податку на прибуток підлягає включенню лише прибуток від операцій з цінними паперами, розрахований за правилами пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР, а не загальна сума виручки від реалізації цінних паперів, як наполягає контролюючий орган.

Доводи відповідача про ненадання товариством будь-яких документів, які б засвідчували обґрунтованість визначення фінансового результату від здійснення операцій з цінними паперами в нульовому значенні, покладені судом першої інстанції в основу прийнятого рішення, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції.

Адже, договори на придбання спірних акцій не є документами довгострокового зберігання, а цінні папери придбано позивачем більше ніж сім років тому.

Натомість на підтвердження своєї правової позиції платником долучено до матеріалів справи платіжні доручення, видаткові накладні та картки рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», які підтверджують, що цінні папери відчужено ТОВ «ЮФ «Контракт» за ціною нижчою, ніж придбано, тобто без отримання прибутку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.