Ухвала суду № 37656991, 17.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 березня 2014 року Справа № 906/249/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу кооперативно-державного поліського науково-виробничого селекційного центру по м'ясному скотарству "Росія", с. Велика Рача Житомирської області на рішення від 25.06.2013 господарського суду Житомирської області на постановувід 21.10.2013 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 906/249/13-г господарського суду Житомирської області за позовомкооперативно-державного поліського науково-виробничого селекційного центру по м'ясному скотарству "Росія", с. Велика Рача Житомирської областідотовариства з обмеженою відповідальністю "Рачанське", с. Велика Рача Житомирської областітретя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр "Україна", с. Велика Рача Житомирської областіпроповернення майна із чужого незаконного користування

ВСТАНОВИВ:

Подана вдруге 24.01.2014 кооперативно-державним подільським науково-виробничим селекційним центром по м'ясному скотарству "Росія" (далі - позивач) касаційна скарга на рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 у справі № 906/249/13-г не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається, предметом судового розгляду у даній справі є позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачу рухоме та нерухоме майно - комплекс по переробці сільськогосподарської продукції та 77 одиниць сільськогосподарської техніки. Отже, даний спір за своєю суттю є спором про витребування конкретного майна з чужого незаконного володіння.

Слід зазначити, що судовий збір з позовної заяви про витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК України обов'язок щодо визначення вартості майна, яке є предметом спору, покладається на позивача.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

Пунктом 5 частини 2 статті 4 вказаного Закону встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач за квитанціями від 11.11.2013 № 232/268 та від 24.01.2014 №275/346 сплатив судовий збір в загальній сумі 913, 50 грн., тобто за мінімальною ставкою, встановленою для позову майнового характеру.

При цьому в тексті касаційної скарги позивач вказав, що вартість майна, що є предметом позовних вимог, а саме комплексу по переробці сільськогосподарської продукції, станом на 01.01.2008 становила 964,69 грн., що, на думку позивача, підтверджується довідкою про розрахунок коефіцієнту трудової участі співвласників майна позивача. Однак зазначений документ не є первинним бухгалтерським документом, який може підтверджувати вартість майна юридичної особи. Більше того, із вказаної довідки взагалі неможливо ідентифікувати обсяг та склад майна, що є предметом спору. Стосовно 77 одиниць сільськогосподарської техніки, то їх вартість станом на 01.02.2006 визначена позивачем у 1 049 245,43 грн. Доводи позивача про те, що на момент подання позову вказані транспортні засоби мали нульову залишкову вартість не підтверджені жодними доказами, а ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях позивача, тому є безпідставними.

Отже, позивачем не надано доказів у підтвердження вартості майна, що є предметом позовних вимог, що виключає можливість визначення ставки судового збору за подання касаційної скарги.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що клопотання позивача про відновлення пропущеного процесуального строку подання касаційної скарги буде розглянуто у випадку усунення виявлених недоліків та повторного звернення з касаційною скаргою в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу кооперативно-державного поліського науково-виробничого селекційного центру по м'ясному скотарству "Росія" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 у справі № 906/249/13-г повернути її заявнику.

2. Повернути кооперативно-державному поліському науково-виробничому селекційному центру по м'ясному скотарству "Росія" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 110 (сто десять) грн. 60 коп., сплачений квитанцією від 24.01.2014 № 275/346.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич