Постанова № 37656697, 12.03.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/519/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Трунової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 001873 від 02.12.2013 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2014 ВП № 41481010.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що не знає особу, яка згідно матеріалів перевірки Управління Укртрансінспекції у Полтавській області 13.11.2013 надавала послуги з пасажирських перевезень, договорів з нею про надання послуг з перевезень не укладав, особисто на місці перевірки не був, транспортним засобом не керував. У доповненні до позовної заяви вказував також, що не є автомобільним перевізником, крім того, під час проведення перевірки не встановлено факту перевезення пасажирів за плату, а наявність ліхтаря на даху автомобіля 150615 не підтверджує наявність пасажирів та надання послуг з перевезення на таксі. Зазначав, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу оформлено на бланку «Додаток 4 до Порядку», тоді як бланк постанови міститься у Додатку 5 до Порядку, крім того, не вказано конкретне місце порушення, а також відповідачем не встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання /а.с. 64-66/. За таких обставин вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 001873 від 02.12.2013 винесена з грубими порушеннями оформлення, без встановлення істотних даних, а тому підлягає скасуванню, як і постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2014 ВП № 41481010 щодо примусового стягнення адміністративно-господарського штрафу.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Управління Укртрансінспекції у Полтавській області у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу посилалася на те, що в ході перевірки автомобіля DAEWOO д.р.н. НОМЕР_2, який згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_1, зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без оформлення ліцензійної картки, що є порушенням статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зазначала, що на засідання щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач не з'явився, хоча був завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надав. За результатами розгляду справи було винесено постанову, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн. Вважає, що постанову прийнято обгрунтовано, за порушення, які мали місце, із дотриманням процедури, визначеної законодавством.

Представник відповідача Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_5, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.05.2003, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявний у матеріалах справи /а.с.39/.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 позивач є власником автомобіля DAEWOO LANOS р.н. НОМЕР_2 /а.с. 52/

13 листопада 2013 року спеціалістами Управління Укртрансінспекції у Полтавській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в ході рейдової перевірки перевірено транспортний засіб DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1, за кермом якого згідно посвідчення водія НОМЕР_4 знаходився ОСОБА_7.

Рейдова перевірка проводилася по вул. Харківське шосе, м. Полтава згідно щотижневого графіку рейдових перевірок на період з 11.11.2013 по 15.11.2013, на підставі направлення на перевірку № 002070 від 12 листопада 2013 року /а.с. 28, 71-72/.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 13 листопада 2013 року, в якому зафіксовано порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без оформлення ліцензійної картки /а.с. 29/.

Із акту перевірки вбачається та підтверджено показами свідка ОСОБА_5, що водій ОСОБА_7 з даним актом ознайомлений та підписав без заперечень.

19 листопада 2013 року Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 02.12.2013, яке отримане останнім 26.11.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с. 31/.

02 грудня 2013 року начальником Управління Укртрансінспекції у Полтавській області винесено постанову № 001873, якою до суб'єкта господарювання ОСОБА_1 згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн. /а.с. 11/.

Вказану постанову позивач отримав 12.12.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 30/.

25 січня 2014 року ОСОБА_4 відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на підставі заяви Управління Укртрансінспекції у Полтавській області відкрито виконавче провадження ВП № 41481010 із примусового виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 001873 від 02.12.2013 /а.с. 44/.

Позивач не згоден із постановою № 001873 від 02.12.2013 та постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2014, у зв'язку з чим звернувся до суду із вимогами про їх скасування.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень частин 12, 14, 17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ, із змінами і доповненнями (далі - Закон №2344) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок), який встановлює процедуру здійснення такого контролю.

Відповідно до пунктів 12, 14 Порядку рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно пункту 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Таким чином, акт фіксує факт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно частини 1 статті 39 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Положеннями статті 39 Закону № 2344 визначено перелік документів, на підставі яких виконуються перевезення пасажирів. Зокрема, документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 1 Закону № 2344 визначено, що таксі - це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Відповідно до вимог частини 4 статті 9 Закону № 2344 надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі підлягає ліцензуванню.

Пунктами 1.3., 1.5., 1.9. Розділу 1 Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 22 липня 2010 року № 514, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2010 року за №681/17976 (надалі - Положення про ліцензійну картку), визначено, що ліцензійна картка - документ, який додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом. Ліцензійні картки додаються до ліцензії на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійні картки оформлюються на власні автотранспортні засоби або автотранспортні засоби, що використовуються на інших законних підставах та якими будуть надаватися послуги з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу. Ліцензійна картка повинна бути в автотранспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу.

Як вбачається із акту перевірки від 13.11.2013 року, працівниками Управління Укртрансінспекції у Полтавській області зафіксовано факт надання послуг з перевезення пасажирів на таксі із використанням транспортного засобу позивача DAEWOO LANOS д.н. НОМЕР_2 без оформлення ліцензійної картки. В акті перевірки зазначено, що про факт надання послуг з перевезення пасажирів на таксі свідчить ліхтар на даху автомобіля "150615".

Згідно наданих у судовому засіданні показань свідка інспектора Костіна Д.П., який здійснював рейдову перевірку, 13.11.2013 року транспортний засіб DAEWOO LANOS д.н. НОМЕР_2 було зупинено на ділянці дороги по вул. Харківське шосе в м. Полтаві з метою перевірки. На даху вказаного транспортного засобу знаходився ліхтар "150615", у зв'язку з чим водію ОСОБА_7 висунуто вимоги надати документи, на підставі яких здійснюється перевезення пасажирів на таксі, у тому числі, ліцензійну картку. Водій ОСОБА_7 зазначив, що ліцензійна картка знаходиться у власника транспортного засобу, на якого він працює, при цьому факт надання послуг з перевезення пасажирів на таксі не заперечував. З огляду на відсутність у водія ліцензійної картки встановлено порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке зафіксовано в акті перевірки, підписаному водієм ОСОБА_7 без заперечень.

Таким чином, перевіркою встановлено факт надання послуг з перевезення пасажирів на таксі транспортним засобом позивача DAEWOO LANOS д.н. НОМЕР_2 із порушенням вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на те, що позивач є власником транспортного засобу DAEWOO LANOS д.н. НОМЕР_2, і згідно Положення про ліцензійну картку був зобов'язаний оформити ліцензійну картку на вказаний транспортний засіб для надання послуг з перевезення пасажирів на таксі, відповідно на нього, як автомобільного перевізника в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", покладається відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Доказів надання транспортного засобу для використання іншим особам на законних підставах (праві оренди тощо) позивачем не надано, тому твердження позивача про те, що він не є автомобільним перевізником, безпідставні.

Посилання позивача на те, він не знає особу водія, який перебував за кермом його автомобіля у день перевірки, суд оцінює критично, оскільки доказів звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про протиправне заволодіння автомобілем позивачем не надано і на даний час згідно пояснень позивача транспортний засіб перебуває у нього. Доводи позивача, що водій ОСОБА_7 не перебуває з позивачем у трудових відносинах, не спростовують факт перебування вказаної особи за кермом транспортного засобу позивача під час надання послуг перевезення на таксі.

Твердження позивача про те, що під час проведення перевірки не встановлено факту перевезення пасажирів за плату, а наявність ліхтаря на даху автомобіля 150615 не підтверджує наявність пасажирів та надання послуг з перевезення на таксі, суд оцінює критично з огляду на те, що наявність ліхтаря на даху автомобіля є визначальною ознакою таксі згідно статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", при цьому водій, який керував автомобілем, не заперечував факту надання послуг із перевезень пасажирів на таксі та не наводив інших обставин прямування транспортного засобу.

Згідно пунктів 25 - 27 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як встановлено судом, справу про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт розглянуто Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області 02 грудня 2013 року із завчасним повідомленням позивача про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с. 31/.

02 грудня 2013 року начальником Управління Укртрансінспекції у Полтавській області винесено постанову № 001873, якою до суб'єкта господарювання ОСОБА_1 згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн. (сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) /а.с. 11/.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова № 001873 від 02.12.2013 року прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які встановлені чинним законодавством.

Відносно доводів позивача про те, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу оформлено на бланку «Додаток 4 до Порядку», тоді як бланк постанови міститься у Додатку 5 до Порядку, суд виходить з того, що бланк постанови № 001873 від 02.12.2013 року відповідає додатку № 5 до Порядку, тому зазначення на постанові "Додаток 4 до Порядку" є технічною помилкою, яка не впливає на законність оскаржуваної постанови.

Твердження позивача про те, що у постанові не вказано конкретне місце порушення, а також відповідачем в ході перевірки і розгляду справи не встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання, є необгрунтованими.

Відповідно до пункту 28 Порядку адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Згідно частини 5 статті 60 Закону № 2344 адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

В силу пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про застосування адімністративно-господарського штрафу є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно частин 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що відповідно до вищенаведених вимог Закону державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на підставі постанови № 001873 від 02.12.2013, яка є виконавчим документом, та заяви Управління Уктрансінспекції у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2014 року ВП № 41481010.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2014 року є законною та обгрунтованою.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 001873 від 02.12.2013 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2014 ВП № 41481010 є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанов відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 березня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол