Ухвала суду № 37654385, 12.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 876/5062/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Військової частини 3007 ВВ МВС України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за позовом Заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі МВС України, Військової частини 3007 ВВ МВС України до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник - Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

22 листопада 2012 року Заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини 3007 ВВ МВС України звернувся в суд з позовом до відповідача - Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, в якому просив визнати такими, що не відповідають вимогам законодавства України та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2012 року №0002961501, №0002971501, №0003001501, №0002991501, №0003011501 про стягнення штрафу за прострочення податкових зобов'язань на загальну суму 8241,30 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідно до приписів ст.12 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» ВЧ 3007 ВВ МВС України є бюджетною установою, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також коштів міністерств і відомств, у розпорядженні яких знаходяться об'єкти, які охороняються цими військами. Майно, обігові кошти ВЧ 3007 є державною власністю і належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України та закріплені за апелянтом на праві оперативного управління, а оскільки ВЧ 3007 є військовим формуванням, то відповідно до приписів ПК України звільняється з 01 січня 2011 року повністю від сплати спірного податкового зобов'язання. Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що податкове зобов'язання апелянта виникло у 2010 році, регулювалося нормами Закону України «Про плату за землю», проте податковий орган здійснив нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати податкового зобов'язання відповідно до вимог ПК України, який на момент виникнення спірних правовідносин не існував. Судом також не взято до уваги як належний та допустимий доказ на обгрунтування вимог позивача той факт, що ВЧ 3007 зверталася до відповідача з проханням надати довідку про стан розрахунків по сплаті земельного податку станом на 01 березня 2013 року за основним платежем, пенею та штрафними санкціями, однак податковий орган не надав розрахунку штрафних санкцій. Враховуючи наведене, апелянт вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі помилкових висновків відповідача про порушення ВЧ 3007 вимог податкового законодавства і є неправомірними. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник апелянта - Лопадчак О.О. в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача - Забродська О.М. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємтв та організацій України (ЄДРПОУ) стверджується, що ВЧ 3007 ВВ МВС України зареєстрована як юридична особа, вид діяльносіт за КВЕД - 84.24 - діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, ідентифікаційний код 088803566 (а.с.16).

Судом першої інстанції встановлено, що 26 вересня 2012 року на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України Золочівською МДПІ проведено перевірку своєчасності сплати ВЧ 3007 ВВ МВС України самостійно визначеного податкового зобов'язання з плати за землю, якою встановлено порушення вимог п.287.3 ст.287 ПК України, а саме: несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з плати за землю.

За результатами перевірки складено Акт №1501/08803566 від 26 вересня 2012 року (а.с.44).

10 жовтня 2010 року на підставі вказаного Акту перевірки Золочівською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0002961501, яким за затримку на 275 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 41169,73 грн. за земельну ділянку, розташовану у м.Золочів Львівської області, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 8233,95 грн.; №0002971501, яким за затримку на 11 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 61,96 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 6,20 грн., за платежем - плата за земельну ділянку, розташовану у м.Золочів Львівської області; №0003001501, яким за затримку на 9 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 0,7 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 0,7 грн., за платежем - плата за земельну ділянку, розташовану у с.Сасів; №0002991501, яким за затримку на 89 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 3,15 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 0,63 грн., за платежем плата - за земельну ділянку, розташовану у с.Сасів; №0003011501, яким за затримку на 9 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 0,05 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 0,05 грн., за платежем - плата за земельну ділянку, розташовану у с.Єлиховичі (а.с.8-12).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції застосовані у зв'язку з невчасною сплатою позивачем узгодженого податкового зобов'язання за минулі періоди, тому нарахування вказаних штрафних санкцій є обгрунтованим, таким чином оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі ст.14 вказаного Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Ст.17 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2010 році самостійно задекларував податкові зобов'язання з плати за землю, однак погасив заборгованість із запізненням, а саме: 10 травня 2011 року, тому штрафні санкції позивачу нараховані відповідно до приписів ПК України.

Згідно зі ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

П. 286.2 ст.286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно зі ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що штрафні санкції за прострочення сплати податкового зобов'язання щодо плати за землю визначені відповідачем правомірно, оскільки такі застосовані у зв'язку з невчасною сплатою позивачем узгодженого податкового зобов'язання за минулі періоди. Доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо покликань апелянта на те, що ВЧ 3007 є військовим формуванням та відповідно до ПК України з 01 січня 2011 року повністю звільняється від сплати податків, колегія суддів вважає такі безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.12 Закону України «Про плату на землю», який діяв на час подання позивачем декларації, від земельного податку звільняються, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України). Вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумачення.

Таким чином, враховуючи те, що ВЧ 3007 входить до системи Міністерства внутрішніх справ, то пільга щодо звільнення від сплати земельного податку на позивача не поширюється.

Апелянт покликається також на те, що судом першої інстанції не взято до уваги як належний та допустимий доказ на обгрунтування вимог позивача той факт, що ВЧ 3007 зверталася до відповідача з проханням надати довідку про стан розрахунків по сплаті земельного податку станом на 01 березня 2013 року за основним платежем, пенею та штрафними санкціями, однак податковий орган не надав розрахунку штрафних санкцій.

При вирішення питання про обґрунтованість та підставність доводів апеляційної скарги в цій частині колегія суддів виходить з того, що штрафна санкція відповідно до приписів ст.126 ПК України нараховується за порушення термінів сплати у відсотках погашеної суми податкового боргу та при затримці кількості календарних днів, а тому при видачі податковим органом відповідного розрахунку за заявою позивача фактично не можливо було передбачити коли буде погашено борг, а відтак обчислити штрафну санкцію за несвоєчасну його сплату.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність прийняття ЗолочівськоюМДПІ податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2012 року №0002961501, №0002971501, №0003001501, №0002991501, №0003011501 про стягнення штрафу за прострочення податкових зобов'язань на загальну суму 8241,30 грн

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Золочівською МДПІ доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, разом з тим, позивач не довів факту дотримання ним вимог податкового законодавства та не надав доказів на підтвердження власних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Військової частини 3007 ВВ МВС України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі №2а-9928/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2014 року.