Постанова № 37654286, 12.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/846/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі Захаровій Ю.О.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1,

представник відповідача

УПФУ в м. Стаханові не з'явився,

представник третьої особи

ВДВС Стаханівського МУЮ не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Стаханівського міського управління юстиції, про визнання неправомірними дій, скасування вимоги №Ф-789У від 07.05.2013,-

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Стаханівського міського управління юстиції, яким позивач просив:

- визнати неправомірною діяльність відповідача в частині нарахування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та з 01.01.2013 по 31.03.2013 в загальному розмірі 5766,45 грн.;

- скасувати вимогу №Ф-789У від 07.05.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона з 11.08.200- є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, з 14.10.2007 перебуває на обліку в УПФУ в м. Стаханові як пенсіонер за віком. У зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску за 2012 рік та за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 відповідачем 07.05.2013 було винесено вимогу про сплату боргу №Ф-789У на суму 5766,45 грн., на підставі якої було відкрито виконавче провадження. З даною вимогою позивач не погоджується, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому, на думку позивача, зазначена норма закону розповсюджується на всіх пенсіонерів за віком незалежно від того, на якій саме підставі вони отримують пенсію за віком.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові. Просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник УПФУ в м. Брянці Луганської області у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином (а. с. 26), 07.03.2014 до суду надійшли заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за віком багатодітним матерям і матерям «батькам» інвалідів з дитинства, то, на думку відповідача, в даному випадку на позивач не розповсюджується дія норми ч.4 ст. 4 зазначеного вище Закону. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог та проводити розгляд справи за відсутності представника УПФУ в м. Стаханові Луганської області.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, 11.03.2014 факсимільним зв'язком надіслав до суду клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника ВДВС Стахановського МУЮ.

Дослідивши матеріали справи, заперечення на адміністративний позов та додані до нього документи, вислухавши пояснення позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Стахановської міської ради 11.08.2000 за №23920170000004378 (а. с. 32).

Відповідно до свідоцтва Серія Б №494817 позивач з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку з 31.05.2012 (а. с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №2110500125 від 11.12.2013 (а. с. 9).

УПФУ в м. Стаханові Луганської області 07.05.2013 було винесено вимогу №Ф-789У про сплату боргу за 2012 рік та перший квартал 2013 року в сумі 5766,45 грн. (а. с. 11).

22.08.2013 УПФУ в м. Стаханові Луганської області на адресу Відділу ДВС Стахановського МУЮ разом із вимогою №Ф-789У від 07.05.2013 було направлено заяву про примусове виконання зазначеної вимоги (а. с. 12).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.

Статтею 1 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №2464, особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до свідоцтва №23920170000004378 позивач ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою підприємцем 11.08.2000, з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок, що підтверджується свідоцтвом Серія Б №494817.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №2464, положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття «пенсія» як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст. 26 Закону №1058 в редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Відповідно до п. «ж» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788), право на трудову пенсію мають, зокрема, особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Статтею 17 Закону №1788 передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

В судовому засіданні зі слів позивача встановлено, що на її утриманні знаходяться троє дітей, один з яких є інвалідом першої групи з дитинства.

Крім того, як вбачається з довідки №294/05 від 27.01.2014 позивачу з 14.10.2007 призначено пенсію за віком багатодітним матерям і матерям (батькам) інвалідів з дитинства (а. с. 8).

З огляду на зазначене суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач не може вважатися пенсіонером за віком, оскільки законодавством, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення», встановлено чітке посилання на зменшення встановленого статтею 26 Закону №1058 пенсійного віку певної категорії громадян. Крім того, згідно з пенсійним посвідченням позивача, виданого УПФУ в м. Брянці Луганської області, їй призначено пенсію за віком (а. с. 9).

Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 4 Закону №2464 не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску з досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком.

Оскільки позивач ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд робить висновок про те, що вона не зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому в частині вимог щодо скасування вимоги від 07.05.2013 №Ф-789У позов підлягає задоволенню.

Позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій УПФУ в м. Стаханові Луганської області в частині нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік та з 01.01.2013 по 31.03.2013 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 (далі Інструкція №21-5).

Відповідно до п. п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції №21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з п. 6.3 розділу VI Інструкції №21-5, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Зазначеним пунктом передбачено також порядок складання та спрямування вимог боржнику, а саме зазначено, що у випадку "б" вимога надсилається платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Зазначений перелік обставин, коли вимога надсилається платникам єдиного внеску є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином із аналізу зазначеної норми закону випливає, що вимога формується і надсилається щомісяця лише у випадку, якщо платник єдиного внеску має недоїмку із сплати внесків, в інших випадках, у тому числі і коли страхувальник має борги із сплати фінансових санкцій (штрафів) надсилається одна вимога, яка відповідно до Закону №2464 є виконавчим документом.

Суд приходить до висновку, що відповідачем - Управлінням пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області оскаржувану вимогу про сплату боргу від 07.05.2013 №Ф-789У складено в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 2, 17, 18, 71, 86 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Стаханівського міського управління юстиції, про визнання неправомірними дій, скасування вимоги №Ф-789У від 07.05.2013 - задовольнити частково.

Скасувати вимогу Управління ПФУ в м. Стаханові Луганської області про сплату недоїмки №Ф-789У від 07.05.2013 у розмірі 5766,45 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 182,70 грн., сплачені відповідно до квитанції №131 від 15.02.2014.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 17 березня 2014 року.

Суддя В.В. Матвєєва