Постанова № 37654272, 12.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/802/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

за участю:

представника позивача: Кулик А.В.,

представника відповідача: Добрицької М.О.,

третя особа: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал» до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання противоправною та скасування постанови про арешт коштів боржника ВП №33225254 від 26.12.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал» до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання противоправною та скасування постанови про арешт коштів боржника ВП №33225254 від 26.12.2013 року в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ВП №33225254 від 26.12.2013 року, якою накладений арешт на кошти боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках у ПАТ «АКТАБАНК», МФО 307394 та належать боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал» у межах суми 2685435,56 грн.;

- зняти арешт з коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал», що містяться на рахунку: код фінансової установи 307394, ПАТ «АКТАБАНК», п/р 26001001311353, валюта рахунку - гривня.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02 липня 2012 року державним виконавцем Ленінського районного управління юстиції була видана Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №33225254 на виконання наказу №10/5014/572/2012 від 13.06.2012 року Господарського суду Луганської області про стягнення з ТОВ «Укрборуметал» на користь ПАТ «ВКП «Металіст» заборгованість у сумі 90294,41 грн., витрат на сплату судового збору 1805,89 грн.

Постановою від 26.12.2013 року державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції видав Постанову про арешт коштів боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках у ПАТ «АКТАБАНК», МФО 307394 та належать боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал» у межах суми 2685435,56 грн.

Проте перед виданням оскаржуваної постанови державний виконавець не врахував те, що вказаний рахунок використовується позивачем для виплати заробітної плати робітникам підприємства та для розрахунків з бюджетом (з місцевим бюджетом по податку з доходів фізичних осіб, УПФУ у Ленінському районі м. Луганська).

Відповідно до ч. 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Конвенції Про захист заробітної плати, ратифікованої Україною 04.08.1961, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівників і його сім'ї.

На думку позивача арешт поточного рахунку підприємства, на який спрямовуються кошти на виплату заробітної плати, у даному випадку суперечить ч. 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» в частині того, що виплата заробітної плати працівникам підприємства здійснюється у першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. З оскаржуваної постанови вбачається, що накладено арешт на рахунок, з якого провадиться виплата заробітної платні, що є неприпустимим.

Необхідно зазначити, що накладення арешту на поточний рахунок підприємства позивача, що використовується для розрахунку з бюджетом у даному випадку є обставиною, яка не сприяє виконанню виконавчих документів, а навпаки перешкоджає підприємству погашати борги перед бюджетом та іншими суперечить вимогам ст.5 Закону № 606.

Згідно із ст.59 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» майно боржника може бути звільнено з-під арешту:

- за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту;

- за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодження або коли витрати, пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з- під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований;

- за рішенням суду у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях.

Крім цього слід зазначити, що видання оскаржуваної постанови було здійснено у рамках зведеного виконавчого провадження наступних виконавчих документів:

- наказ № 10/5014/572/2012 від 13.06.2012 року Господарського суду Луганської області;

- виконавчий лист № 2-2250/2012 від 19.11.2012 року Ленінського районного суду м. Луганська;

- виконавчий лист № 2-1052 від 20.12.2012 року Ленінського районного суду м. Луганська.

Кредитором за найбільшою сумою боргу є третя особа - ОСОБА_3 - який не заперечує проти зняття арешту з коштів, що містяться на рахунках позивача ПАТ «АКТАБАНК», оскільки виплата заробітної плати працівникам позивача та своєчасна сплата усіх податків та зборів є необхідною передумовою нормальної виробничої діяльності підприємства позивача та подальшої виплати усіх зобов'язань у рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 33225254.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивач просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ВП №33225254 від 26.12.2013 року, якою накладений арешт на кошти боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «АКТАБАНК», МФО 307394 та належать боржнику: ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРБОРУМЕТАЛ» у межах суми 2685435,56 грн.;

2) зняти арешт з коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал», що містяться на рахунку: код фінансової установи 307394, ПАТ «АКТАБАНК», п/р 26001001311353, валюта рахунку - гривня.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позову.

Представник відповідача у судовому засіданні залишив розгляд справи на розсуд суду, однак у минулих судових засідання надав письмові заперечення на позов в яких просив у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заперечень зазначено, що на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ТОВ «Укрборуметал» на користь фізичних та юридичних осіб на загальну суму у розмірі 2 527 318 грн.

У складі зведеного перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2250/12 від 19.11.2012, виданого Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення заборгованості з ТОВ «Укрборуметал» на користь ОСОБА_3 у розмірі 2 333 719 грн., який надійшов на примусове виконання 20.11.2012.

20.11.2012 відповідно до вимог ст.ст. 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження», копії якої направлено сторонам для виконання та до відома. Боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Оскільки рішення суду у наданий для добровільного виконання строк виконано не було, 11.07.2012 зазначене виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження.

У ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем для виявлення майна боржника надіслані запити до обліково-реєстраційних установ у порядку ст. ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження».

28.08.2012 згідно з відповіддю управління земельних ресурсів встановлено, що за боржником право власності на земельну ділянку в м. Луганську не зареєстровано.

Протягом 2012-2013 рр. державним виконавцем з арештованих розрахункових рахунків перераховано на депозитний рахунок відділу грошові кошти у сумі грн. 94717,00 грн., які розподілено та перераховано відповідно до вимог статей 43, 44, 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Періодично до банківських установ направляються вимоги у порядку ст. ст. 5, 11, 90 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» з метою отримання інформації щодо залишку грошових на арештованих рахунках боржника.

26.02.2012, 02.07.2012, 08.08.2012, 23.08.2012, 04.03.2013 на підставі інформацій податкових інспекції та клопотань стягувачів, керуючись вимогами статей 5, 11, 51 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках боржника у межах суми боргу (на відповідну дату винесення постанови) з урахуванням виконавчого збору та витрат проведення виконавчих дій.

Згідно з відповіддю УДАІ ГУМВС України у Луганській області встановлено, що за боржником зареєстровано транспортний засіб, у зв'язку з чим, керуючись вимогами ст. 11, 52, 57, 66 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою державного виконавця від 26.02.2013 автомобіль, який належить боржнику оголошено у розшук.

Згідно з відповіддю МКП БТІ права власності на об'єкти нерухомого майна за боржником не знайдено.

Неодноразово керівнику боржника направлялись вимоги та попередження притягнення до відповідальності за невиконання рішення суду, на які було отримано пояснення про неможливість погашення заборгованості у зв'язку з призупини виробничої діяльності та скрутним матеріальним становищем підприємства.

З метою належного виконання рішень суду державним виконавцем повторно спрямовано запити до обліково-реєстраційних та банківських установ про надання інформації стосовно майнового стану боржника та виявлення залишку грошових коштів на арештованих рахунках боржника.

За даними Державної податкової служби України станом на 27.12.2013 за боржником зареєстровано 21 розрахунковий рахунок, на які державним виконавцем накладено арешт та спрямовано до банківських установ для виконання.

З метою виявлення накопичення залишків грошових коштів на арештованих рахунках боржника до банківських установ спрямовано відповідні запити.

Третя особа в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.11.2012 року на виконання до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції надійшов виконавчий лист №2-2250/12 виданий Ленінським районним судом м. Луганськ 19.11.2012 року про стягнення заборгованості з ТОВ «Укрборуметал» на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 2333719 грн. (а.с.47-48).

20.11.2012 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35293087 про примусове виконання виконавчого листа №2-2250/12 виданого 19.11.2012 Ленінським районним судом м. Луганська, в якій боржнику було встановлено строк для добровільного виконання рішення, а саме до 27.11.2012 року, копій постанови було направлено сторонам (а.с.46).

Оскільки, рішення суду у наданий для добровільного виконання строк виконано не було, 11.07.2012 виконавче провадження ВП №35293087 було приєднано до зведеного виконавчого провадження (зворотній бік а.с.45).

З пояснень представника відповідача, огляду матеріалів виконавчого провадження та матеріалів справи вбачається, з метою перевірки майнового стану боржника, в порядку передбаченому статтями 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем зроблені записи до реєструючих установ, а саме: БТІ та МРЕВ (зворотній бік а.с.46).

28.08.2012 згідно з відповіддю управління земельних ресурсів встановлено, що за боржником право власності на земельну ділянку в м. Луганську не зареєстровано.

Протягом 2012-2013 рр. державним виконавцем з арештованих розрахункових рахунків перераховано на депозитний рахунок відділу грошові кошти у сумі грн. 94717,00 грн., які розподілено та перераховано відповідно до вимог статей 43, 44, 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Періодично до банківських установ направляються вимоги у порядку ст. ст. 5, 11, 90 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» з метою отримання інформації щодо залишку грошових на арештованих рахунках боржника.

26.02.2012, 02.07.2012, 08.08.2012, 23.08.2012, 04.03.2013 на підставі інформацій податкових інспекції та клопотань стягувачів, керуючись вимогами статей 5, 11, 51 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанови. про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках боржника у межах суми боргу (на відповідну дату винесення постанови) з урахуванням виконавчого збору та витті проведення виконавчих дій.

Згідно з відповіддю УДАІ ГУМВС України у Луганській області встановлено, що за боржником зареєстровано транспортний засіб, у зв'язку з чим, керуючись вимогами ст. 11, 52, 57, 66 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою державного виконавця від 26.02.2013 автомобіль, який належить боржнику оголошено у розшук (зворотній бік а.с.44).

Згідно з відповіддю МКП БТІ права власності на об'єкти нерухомого майна за боржником не знайдено.

Неодноразово керівнику боржника направлялись вимоги та попередження притягнення до відповідальності за невиконання рішення суду, на які було отримано пояснення про неможливість погашення заборгованості у зв'язку з призупини виробничої діяльності та скрутним матеріальним становищем підприємства.

З метою належного виконання рішень суду державним виконавцем повторно спрямовано запити до обліково-реєстраційних та банківських установ про надання інформації стосовно майнового стану боржника та виявлення залишку грошових коштів на арештованих рахунках боржника.

За даними Державної податкової служби України станом на 27.12.2013 за боржником зареєстровано 21 розрахунковий рахунок (а.с.43).

З метою виявлення накопичення залишків грошових коштів на арештованих рахунках боржника до банківських установ спрямовано відповідні запити.

У зв'язку з тим, що наведені заходи не призвели до добровільного виконання рішення суду відповідачем 26.12.2013 року було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №33225254 (а.с.72).

Перевіряючи правомірність прийнятої постанови про арешт коштів боржника, суд встановив, що спірні правовідносини сторін врегульовані Законом України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частино 1 та пунктом 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Суд зазначає, що позивач у строк встановлений державним виконавцем для добровільного виконання виконавчого документу не виконав вимоги виконавчого документу.

Таким чином, враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а також те, що державним виконавцем фактично вчинялися дії спрямовані на примусове виконання виконавчого документа, а саме: направлялися запити до державних органів, проводився опис й арешт майна позивача, то останній правомірно виніс постанову про арешт коштів боржника.

Суд не приймає доводи позивача про те, що державний виконавець не врахував те, що рахунок використовується позивачем для виплати заробітної плати робітникам підприємства та для розрахунків з бюджетом (з місцевим бюджетом по податку з доходів фізичних осіб, УПФУ у Ленінському районі м. Луганська), оскільки позивачем до суду не надано жодних доказів та документів підтверджуючих викладене.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення.

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12.03.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14.03.2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал» до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання противоправною та скасування постанови про арешт коштів боржника ВП №33225254 від 26.12.2013 року - відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 14 березня 2014 року.

Суддя О.П. Островська