Рішення № 37654036, 17.03.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 918/160/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Фірма РОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Агропереробка"

про стягнення заборгованості в сумі 28 786 грн. 12 коп.

Представники сторін:

від позивача - Буковський В.М., довіреність №20-12/2013 від 20.12.2013 року;

від відповідачів - Орел Ю.М., довіреність №2 від 17.12.2013 р.;

В судовому засіданні 17 березня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 лютого 2014 року Приватне підприємство "Фірма РОМ" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Агропереробка" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 28 786 грн. 12 коп., з яких 24 000 грн. основного боргу, 1 333 грн. 48 коп. пені, 2 880 грн. штрафу, 264 грн. 91 коп. інфляційні, 307 грн. 73 коп. 3 % річних.

Позивач посилається на те, що між Підприємством та Товариством укладено договір поставки №488 від 01.02.2012 року (далі - Договір). Відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті товару не виконав, у наслідок чого в останнього утворився перед позивачем борг.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08 лютого 2014 року порушено провадження у справі №918/160/14, розгляд якої було призначено на 03 березня 2014 року.

Ухвалою суду від 03 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 17 березня 2014 року у зв'язку з неявкою відповідача.

17 березня 2014 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення діловодства суду надійшов відзив та клопотання до позовної заяви. У відзиві відповідач не заперечує проти позовних вимог, однак просить відстрочити виконання рішення по справі №918/160/14 до 15 квітня 2014 року. (а.с.28-35).

Представник позивача в судових засіданнях 03 та 17 березня 2014 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 17 березня 2014 року позовні вимоги визнав, з сумою основного боргу та штрафними санкціями погоджується, проти їх стягнення не заперечував. Клопотання про відстрочку виконання рішення по справі до 15.04.2014 року просив не розглядати, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2012 року між Приватним підприємством "Фірма РОМ" (далі - Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Агропереробка" (далі - Покупець) був укладений договір поставки №488 (а.с.6).

Відповідно до п.п.2.1.Договору детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску (поставки) та базис поставки Товару зазначається в накладних і (або) Специфікації (-ях) до даного Договору, яка (-і) являються невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2., 4.3. Договору ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, який відпускається (поставляється) по цьому Договору вказані в накладних і (або) Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України загальна вартість Договору складається із сум визначених у видаткових накладних за період дії чинного Договору.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжні доручення.

Покупець (відповідач) зобов'язується проводити оплату вартості товару в термін, що зазначається в специфікації до Договору, а при відсутності такої - на протязі одного дня з моменту відпуску (поставки) товару (п.3.1. Договору, відпуск товару покупцю проводиться безпосередньо у місці його зберігання, датою отримання товару вважається дата що зазначена у відповідних накладних на відпуск (отримання) товару).

На виконання умов Договору №740 від 01 лютого 2012 року позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №483 від 30 серпня 2013 року на суму 24 000 грн. з ПДВ. (а.с.7).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання, належним чином не виконав, а саме, не сплатив за поставлену продукцію 24 000 грн., чим порушив умови Договору.

28 листопада 2013 року позивач направив відповідачу вимогу-претензію №28-11/2013, в якій вимагав погасити суму боргу за договором поставки № 488 від 01 лютого 2012 року (а.с.8, доказ надсилання претензії відповідачу а.с.9). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 24 000 грн..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.п.7.1., 7.2. Договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовуй спричинені цим збитки, зокрема, витрати понесені постачальником на закупку товару та не отриманий прибуток в порядку передбаченим чинним законодавством.

Покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору несе відповідальність у вигляді пені що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу, а при простроченні проведення розрахунків більше 20 (двадцяти) календарних днів - додатковий штраф в розмірі 12 (дванадцяти) відсотків від загальної вартості відпущеного (поставленого) несплаченого товару.

Відповідно до пункту 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати грошових сум за Договором, покупець зобов`язаний на вимогу Позивача сплатити на його користь суму боргу з урахуванням пені, а також дванадцяти 12 відсотків річних від простроченої суми за весь час заборгованості.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі - 1 333 грн. 48 коп., що була розрахована позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, додаткового штрафу - 2 880 грн., інфляційні - 264 грн. 91 коп., 3% річних - 307 грн. 73 коп..

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 1 статті 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Врахувавши наведені правові норми та перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення пені в розмірі - 1 333 грн. 48 коп., штрафу в розмірі 2 880 грн., інфляційні в розмірі 264 грн. 91 коп. та 307 грн. 73 коп. трьох відсотків річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Фірма РОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Агропереробка" про стягнення основної заборгованості в сумі - 24 000 гривень основного боргу, 1 333 грн. 48 коп. пені, 2 880 грн. штрафу, 264 грн. 91 коп. інфляційні, 307 грн. 73 коп. 3 % річних є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Агропереробка" (35360, Рівненська область, Рівненський район, с.Велика Омеляна, вул.Ярослава Гашека, 120, ідентифікаційний код 22572180) на користь Приватного підприємства "Фірма РОМ" (3300, м. Рівне, вул.Крейдяна, 19-Б, ідентифікаційний код 23306434) 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень основного боргу, 1 333 (одну тисячу триста тридцять три) грн. 48 коп. пені, 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. штрафу, 264 (двісті шістдесят чотири) грн.. 91 коп. інфляційні, 307 (триста сім) грн. 73 коп. 3 % річних, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 17.03.2014 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул.Крейдяна, 19- б);

3- відповідачу рекомендованим (35360, Рівненська область, Рівненський район, с.Велика Омеляна, вул.Ярослава Гашека, 120).