Рішення № 37654022, 03.03.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2014 р.Справа № 916/39/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Повалій М.М.

участю представників сторін:

Представники сторін:

Від прокурора : Радянський О.Ю. (посвідчення № 005177 від 22.09.12 р.);

Від позивача: Буравльова О.В. (довіреність № 01/03-27/1796 від 18.11.2013 р.);

Від відповідача 1: не з'явився;

Від відповідача 2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до відповідачів Одеської міської ради, приватного підприємства "Інтерінвестстрой 2011" про визнання права власності, визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору та повернення майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 08.01.2014 р. заступник прокурора області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах Одеської обласної ради з позовом до відповідачів Одеської міської ради, Приватного підприємства «Інтерінвестстрой 2011» про визнання права власності, визнання рішень Одеської міської ради недійсними, повернення з чужого незаконного володіння нерухомого майна.

Ухвалою суду від 10.01.2014 р. суддею господарського суду Одеської області Зайцевим Ю.О. порушено провадження за вказаним позовом з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

27.01.2014 р. відповідачем по справі Одеською обласною радою подано пояснення по суті позовної заяви, відповідно до змісту якої рада підтримала позовну заяву та просила задовольнити вимоги прокурора в повному обсязі.

28.01.2014 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого не заперечувала проти обставин, викладених у позові.

03.02.2014 р. Одеською міською радою подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заявлені позовні вимоги Одеська міська рада не визнає в повному обсязі.

Також, відповідачем разом з відзивом подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ №555056 від 22.01.2014 р., щодо реєстрації відповідача.

Відповідач ПП «Інтерінвестстрой 2011» про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за серії АГ №545814 від 13.11.2013 р., проте правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ №545814 від 13.11.2013 р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

03.03.2014 року після повернення з нарадчої кімнаті, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 916/39/14.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991 року № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області» затверджено переліки державного майна, що передавалося у власність Одеської обласної ради народних депутатів та міст обласного підпорядкування, зокрема, міста Одеса.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів від 12.05.1993 №449-ХХІ «Про заходи охорони та використання нерухомих пам'яток історії і культури у комунальну власність області, Одеськії обласної ради від 24.04.2003 №154-ХХІУ «Про майно спільної власності. територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада» закріплено перелік пам'яток культурної спадщини, що належать до спільної власності територіальних громад області.

Рішенням Одеської обласної ради від 22.09.2006 № 73-У затверджено нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада. Пункт 8 вказаного Переліку «об'єкти культурної спадщини» діє в редакції п. 11 рішення обласної ради від 24.04.2003 № 154 - XXIV «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада».

Відповідно до п. 11.1.75 вказаного рішення до цього Переліку включено пам'ятку містобудування та архітектури - будинок Новікова, 1912-1913 (вул. Дерибасівська, 12 ріг вул. вул. Рішельєвської, 4) у місті Одесі, управління яким здійснює Одеська обласна рада.

На підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.10.2008 № 1262 виконкомом Одеської міськради 24.11.2008 видана свідоцтво про право власності серії САС № 197825 на нежитлові приміщень першого поверху № 504 загальною площею 127,0 кв. м., основною площею 120,5 кв. м., відображених у технічному паспорті від 08.09.2008, у м. Одесі по вул. Дерибасівській, 12 територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Також на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.03.2011 № 91 виконкомом Одеської міськради 26.04.2011 видано свідоцтво про право власності серії САЕ № 420513 на нежитлові приміщення першого поверху № 507 загальною площею 37,4 кв. м., відображених у технічному паспорті від 08.02.2011 р., у м. Одесі по вул. Дерибасівській, 12 територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Усупереч наведеного законодавства та рішень Одеської обласної ради, пунктом 1 рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 № 821 -VI «Про перелік об'єктів комунальної власності м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2011 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» до цього переліку за № 15 включено приміщення першого поверху площею 164,4 кв. м. по вул. Дерибасівській, 12 у м. у м. Одесі для викупу ПП «Інтерінвестстрой 2011».

Підпунктом 6.5. пункту 6 рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1259-УІ «Про перелік об'єктів комунальної власності м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2011 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» змінено назву об'єкта у порядковому номері 15 пункту 1 рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 № 821-УІ на «приміщення першого поверху площею 127,0 кв. м. та приміщення першого поверху площею 37,4 кв. м. вул. Дерибасівська, 12».

25.04.2013 р. територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради нежитлові приміщення першого поверху № 504, що розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Дерибасівська, 12 (дванадцять), та в цілому складаються з приміщень, загальною площею 127 кв. м., основною площею 120,5 кв. м. та нежитлового приміщення першого поверху № 507, що розташоване за адресою: м. Одеса, вулиця Дерибасівська, 12 (дванадцять), та в цілому складається з приміщення, загальною площею 37,4 кв. м., відчужено за договором купівлі-продажу приватному підприємству «Інтерінвестрой 2011», яким 25.04.2013 р. прийнято зазначені нежитлові приміщення за актом приймання-передачі.

Прокурор в позовній заяві зазначає, що оскільки цей об'єкт нерухомого майна відноситься до спільної власності територіальних громад області, розпоряджатися цим майном уповноважена Одеська обласна рада, а тому підстави для його відчуження у Одеської міської ради вказаному підприємству були відсутні. За таких обставин прокурор вважає, що укладення договору купівлі-продажу майна суперечить вимогам закону та він є недійсним відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідач Одеська міська рада проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вбачається, що прокурором заявлено позов з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме, невідповідність правочинів вимогам ст.ст.16, 215, 388, 638, 655 ЦК України. Проте відповідач зазначає, що будь-якого посилання на конкретне порушення вимог даних нормативних приписів не зазначено. Вимоги статей 638 та 655 ЦК України виконані у повному обсязі.

Крім того, відповідач посилався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року, яким визначено, що визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Відповідач зазначає, що виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

Таким чином Одеська міська рада вважає, що з викладених підстав позов прокуратури Одеської області не підлягає задоволенню повністю, оскільки відповідачем не здійснено жодних порушень при укладенні договору, та, відповідно, спірне майно не може бути повернуто позивачам.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з ст. 36і Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами або їх заступниками від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними та державою. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Прокурор самостійно визначає підстави представництва у судах та форму його здійснення.

Право прокурора звернутися до господарського суду з позовом передбачено також статтею 2 ГПК України.

У даному випадку підставою для представництва прокурором інтересів держави є те, що згідно п. 10 розділу 5 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи та право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст в особі обласних рад, захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів, кожне порушення закону при відчуженні вказаного майна є порушенням інтересів держави.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким органом може бути і орган місцевого самоврядування. У даному випадку таким органом виступає Одеська обласна рада.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно з:д волі інших осіб.

Діяльність власника на підставі ч. 7 ст. 319 ЦК України може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Під час розгляду справи встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі №2-а-412/10/1522, яка не змінена та не скасована, визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо оформлення за Одеською міською радою свідоцтв на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у т.ч. щодо вищевказаного об'єкта по вул. Дерибасівській, 12 у м. Одесі, свідоцтва про право власності Одеської міської ради на ці об'єкти скасовано. Зазначений об' єкт нерухомості складається з домоволодіння літ. «А», «А1», «Б1», він не передавався у комунальну власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, повноважень щодо оформлення цього майна у комунальну власність Одеської міської ради, видачі свідоцтва про право власності Одеська обласна рада Одеській міській раді не надавала, а тому також у Одеської міської ради не було підстав включати його у перелік майна, що підлягає приватизації.

Проте з матеріалів справи вбачається, що пам'ятки історії та культури як окремі об'єкти права власності до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області вказаним рішенням також не передавались.

Регламентованою Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» процедурою передбачено надання Одеською міською радою згоди на прийняття у власність майна та прийняття обласною радою рішення про його передачу.

Судом встановлено, що обласною радою у відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення про передачу будівлі або окремих її частин, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 12, не приймалось, а Одеською міською радою не приймаюсь рішення про надання згоди на прийняття цього об'єкта нерухомості. Відповідного акта приймання-передачі також не складалось.

Таки чином суд доходить до висновку, що зазначені рішення Одеської міської ради про відчуження приміщень вказаного будинку в порядку Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» прийняті незаконно, що є підставою для визнання недійсним пункту 1 рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 № 821-УІ «Про перелік об'єктів комунальної власності м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2011 році, та внесення змій до рішень Одеської міської ради» в частині включення до цього переліку за №15 приміщення першого поверху площею 164,4 кв. м. по вул. Дерибасівській. 12 у м. Одесі для викупу ПП «Інтерінвестстрой 2011», а також визнання недійсним підпункту 6.5. пункту 6 рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1259-VІ «Про перелік об'єктів комунальної власності м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2011 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради».

Зазначений факт також встановлений постановою господарського суду Одеської області від 25.12.2006 у справі №22/401-06-11665А. яку залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України не доводиться знову при вирішенні іншого спору, якому беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.10) реституція, як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена лише стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено на користь третьої особи. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після, недійсного правочину.

У цьому разі, майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подачі віндикаційного позову. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Пунктом 3 ч.1 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом, то власник має право витребувати це майно у добросовісного набувача.

Відповідно до загальних правил ст. 658 ЦК України право продажу товару належить тільки власникові товару. Згідно з ст. ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно, зобов'язана повернути його, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу є територіальні громади сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, управління зазначеним майном від імені громади здійснюється Одеської обласною радою, утім діями Одеської міської ради та її виконавчого комітету була порушена воля територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області щодо розпорядження вищезазначеним майном, оскільки воля власника на відчуження цих об'єктів нерухомості не закріплена жодним чинним нормативно-правовим актом.

За таких умов, вимоги до особи, що на теперішній час є власником відчужених об'єктів нерухомості щодо повернення майна, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ЦК України (який діяв на час прийняття спірних рішень Одеською міською радою) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Таким чином, в період з 08.07.2011 р. по 14.01.2012 р. позовна давність не поширювалась на вимогу власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, в інтересах якої заступником прокурора Одеської області пред'явлено цей позов, про визнання незаконними (недійсними) актів Одеської міської ради.

Згідно з п. 3 ст. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-УІ протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15.01.2012 до 15.01.2015 (Закон опубліковано в газеті «Голос України» від 14.01.2012 № 6), особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконного акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Тому прокуратурою Одеської області строки на звернення до суду на захист інтересів держави в особі Одеської обласної ради про визнання недійсними спірних рішень Одеської міської ради не пропущено.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Відповідно ст. ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до відповідачів Одеської міської ради, приватного підприємства "Інтерінвестстрой 2011" про визнання права власності, визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору та повернення майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

2. Визнати право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради на нежитлові приміщення першого поверху № 504 загальною площею 127,0 кв. м., основною площею 120,5 кв. м., та нежитлове приміщення першого поверху № 507 загальною площею 37,4 кв.м. у м. Одесі по вул. Дерибасівській, буд. №12.

3. Визнати недійсним пункт 1 рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 р. № 821-VI «Про перелік об'єктів комунальної власності м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2011 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» в частині включення до цього переліку за №15 приміщення першого поверху площею 164,4 кв.м. по вул. Дерибасівській, буд. №12 у м. Одесі для викупу ПП «Інтерінвестстрой

2011».

4. Визнати недійсним підпункт 6.5. пункту 6 рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1259-УІ «Про перелік об'єктів комунальної власності м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2011 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради».

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.04.2013 р. нежитлових приміщень першого поверху № 504 (п'ятсот чотири), що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, будинок 12 (дванадцять), та в цілому складаються з приміщень загальною площею 127,0 кв. м., основною площею 120,5 кв. м. та нежитлового приміщення першого поверху №507 (п'ятсот сім), що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, будинок 12 (дванадцять), та в цілому складається з приміщення загальною площею 37,4 кв. м., укладений між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та приватним підприємством «Інтерінвестстрой 2011».

6. Зобов'язати приватне підприємство «Інтерінвестрой 2011» повернути Одеській обласні раді нежитлові приміщення першого поверху №504 (п'ятсот чотири), що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, будинок 12 (дванадцять), та в цілому складаються приміщень загальною площею 127,0 кв, м., основною площею 120,5 кв. м. та нежитлове приміщення першого поверху №507 (п'ятсот сім), що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, будинок 12 (дванадцять), та в цілому складається з приміщення загальною площею 37,4 кв. м., загальною вартістю 982 650,00 грн. (дев'ятсот вісімдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят гривень 00 копійок) шляхом виселення вказаного

підприємства із зазначених приміщень.

7. Стягнути з Одеської міської ради (65004, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська 1, код ЄДРОПУ 26597691) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206, судові витрати в розмірі 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн.

8. Стягнути з приватного підприємства "Інтерінвестстрой 2011" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 27, код ЄДРОПУ 37549056) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206, судові витрати в розмірі 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 11.03.2014 року.

Суддя Зайцев Ю.О.