Рішення № 37654013, 04.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2014 р. Справа № 914/191/14

Позивач: Івано-Франківський спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (77303, вул. Пушкіна, 9а, м. Калуш, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 33926446),

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" (82172, вул. Дрогобицька, 127, м. Стебник, Львівська область; ідентифікаційний код 05762281),

про стягнення 288647,78грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Підлетейчук Л.М. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: Савчак Р.І. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Івано-Франківським спеціальним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальний) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" з вимогою стягнення боргу у сумі 288647,78грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за надані послуги), передбачених умовами Договору №16 від 29.08.2013р. та Додатковою угодою №1 до нього.

27.01.2014р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 10хв. 10.02.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 10.02.2014р., в тому числі у зв'язку з клопотанням Відповідача.

Протягом розгляду справи представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору.

04.03.2014 року подала через канцелярію суду заяву (клопотання), в якому зазначила, що у зв'язку з частковим погашенням заборгованості після одержання Відповідачем позовної заяви, сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 150237,73грн. На підтвердження наведеного представником Позивача подано копії акту звірки взаємних розрахунків та акту зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому суд зазначає, що заяви про зменшення розміру позовних вимог Позивачем не подавалось.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору та зазначила про часткову оплату боргу у сумі 138410,05грн.

04.03.2014р. Відповідачем подано клопотання №274 від 03.03.2014р. (вх.№9056/14) про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підписання з Позивачем акту звірки взаємних розрахунків. У клопотанні відмовлено у зв'язку з тим, що в судове засідання представлено копію підписаного Сторонами акту звірки взаємних розрахунків, з чим погодилась представник Відповідача.

Крім того, у клопотанні №274 від 03.03.2014р. Відповідач зазначає, що станом на 03.03.2014р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 150237,73грн.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Підтвердженням отримання Відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі є повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" є правонаступником прав і обов'язків Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" та створено рішенням засновника - наказом Фонду державного майна України від 14.01.2013р. №36 шляхом перетворення Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" у Публічне акціонерне товариство "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про акціонерні товариства", Цивільного та Господарського кодексів України, Порядку утворення акціонерного товариства в процесі приватизації, випуску та розміщення акцій такого товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996р. №1099, що підтверджується, зокрема, п.1.1. статуту Публічного акціонерного товариства "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал", нова редакція якого зареєстрована 14.01.2013р.

Щодо стягнення 288647,78грн. боргу.

29.08.2013р. Івано-Франківський спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Аварійно-рятувальна служба) та Публічне акціонерне товариство "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" (Обєкт) уклали договір на постійне та обов'язкове обслуговування №16 (далі - Договір), відповідно до якого (п.1), предметом Договору є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування Обєкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Обєкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованій на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що вартість обслуговування складає 306590,00грн.

Згідно з п.1 Додаткової угоди №1 від 29.10.2013р., відповідно до ст.ст.651, 653, 654 Цивільного кодексу України та п.6.5 Договору, Сторони дійшли взаємної згоди щодо зміни вартості постійного та обов'язкового обслуговування Обєкта та погодились внести зміни до першого речення п.4.1 Договору, виклавши його в такій редакції: 4.1 вартість обслуговування за Договором складає 26660,00грн. в місяць.

Приписами п.4.2 Договору встановлено, що плата за обслуговування Обєкта Аварійно-рятувальною службою проводиться шляхом перерахування коштів помісячно на розрахунковий рахунок Аварійно-рятувальної служби на підставі Актів виконання умов Договору та рахунків щомісячно до 05 числа місяця, наступного за звітним.

У п.5.3 Договору зазначено, що спори і суперечки, які виникають з Договору або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п. 6.1, Договір вважається укладеним з 01.08.2013р. і діє до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за надане обслуговування - до їх повного здійснення.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що щомісяця Сторони зобов'язані підписати Акт виконання умов Договору. Для реалізації вказаного зобов'язання Аварійно-рятувальна служба до 01 числа наступного за звітним місяцем готує та передає Обєкту Акт виконання умов Договору. Обєкт на протязі трьох робочих днів розглядає, підписує та повертає Аварійно-рятувальній службі один примірник Акту виконання умов Договору. Якщо протягом цього терміну Акт Обєктом не підписано та не надано вмотивованих зауважень у письмовій формі, Акт вважається автоматично узгодженим та має повну юридичну силу.

На виконання умов Договору Позивачем відповідно до Акту виконання умов Договору від 20.09.2013р. №127 за період з 01.08.2013р. по 30.08.2013р. на суму 122636,00грн. без ПДВ, Акту виконання умов Договору №132 за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. на суму 61318,00грн. без ПДВ та Акту виконання умов Додаткової угоди №1 до Договору №155 за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р. на суму 26660,00грн. без ПДВ, надано в період з 01.08.2013р. по 30.11.2013р. послуги аварійно-рятувального обслуговування, які відповідають умовам Договору №16 від 29.08.2013р. та Додатковій угоді №1 від 29.10.2013р.

Всього Позивачем виконано робіт на загальну суму 210614,00грн.

Крім цього, за Відповідачем рахується борг за минулі роки у сумі 82613,02грн., а саме згідно: Додаткової угоди №1 від 30.06.2009р. до Договору №3 від 02.01.2009р. на постійне та обов'язкове обслуговування ДГХП «Полімінерал» Івано-Франківським СВАРЗ у розмірі 16500,00грн. та Договору №6 від 31.12.2009р. на постійне та обов'язкове обслуговування у розмірі 66113,02грн., предмети яких є пов'язаними з укладеним між Сторонами Договором від 29.08.2013р.

Також, суд зазначає про наявність у Івано-Франківського спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій непогашеного грошового зобов'язання у сумі 4579,24грн., яке виникло на підставі Договору про спільне використання технологічних мереж від 05.11.2007р. №10-07-ГЕ укладеного між Відповідачем та Загоном. Проте, згідно з Актом зарахування зустрічних однорідних вимог, який підписаний та скріплений печатками Сторін, дана сума зарахована як взаємозалік. Зазначена сума Позивачем змінусована від розміру боргу Відповідача за вищеописаними договорами.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково у сумі 138410,05грн.

Позивачем скеровано Відповідачу претензію вих.№393 від 10.10.2013р. про сплату заборгованості за Договором.

Крім того, підтвердженням виникнення та визнання Відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за надані послуги є здійснення ним часткових оплат.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що станом на час подання позовної заяви борг Відповідача перед Позивачем становив 288647,78грн.

Проте, з врахуванням вищенаведених доводів Сторін про часткове погашення боргу протягом розгляду справи в суді; беручи до уваги заяву Позивача про часткове погашення Відповідачем боргу; враховуючи клопотання Відповідача, в якому останній визнає 150237,73грн. боргу станом на 03.03.2014р.; беручи до уваги данів акту звірки взаємних розрахунків від 21.01.2014р. та акту зарахування однорідних вимог (в порядку ст.601 ЦК України), суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем станом на час розгляду справи становить 150237,73грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за надані послуги згідно Договору, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 288647,78грн.

Проте, відповідно до заяви Позивача, яка надійшла до суду 04.03.2014р. вхідн.№9137, Відповідачем оплачено 138410,05грн. основного боргу.

При цьому суд зазначає, що відповідно до відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому було надіслано позовну заяву з додатками, згідно відбитку поштового штемпеля на описі вкладення у конверт, та відповідно до фіскального поштового чеку №5189 від 31.12.2013р., позовну заяву надіслано Позивачем 31.12.2013р., а отже, до здійснення Відповідачем часткової оплати(про що зазначено у заяві Позивача від 04.03.2014р. вхідн.№9137).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено у п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №8 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.п.4.2, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №8 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи; господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи доведено існування станом на час подання позову та порушення провадження у справі боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 288647,78грн., а відтак, порушення зобов'язання Відповідачем, беручи до уваги те, що протягом розгляду справи Відповідачем даний борг у розмірі 138410,05грн. Відповідачем погашено, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення 138410,05грн. основного боргу та, відповідно, необхідність припинення провадження у справі в цій частині.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем (з урахуванням часткової оплати у сумі 138410,05грн.), який підлягає до стягнення становить 150237,73грн.

Суд також зазначає, що у клопотанні від 04.03.2014р. вхідн.№9056 Відповідач визнав суму боргу 150237,73грн. повністю. Враховуючи те, що предметом позовних вимог є стягнення з Відповідача на користь Позивача 150237,73грн. боргу, суд зазначає про визнання позовних вимог Відповідачем.

Відповідно до ч.6 ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.43 ГПК України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З даного приводу суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що визнання позову Відповідачем суперечить законодавству чи порушує права або охоронювані законом інтереси інших осіб. Крім того, фактичні обставини, які визнані Відповідачем, встановлені судом на підставі вищенаведених доводів та доказів.

З врахуванням наведеного, в тому числі того, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за виконані роботи згідно Договору №16 від 29.08.2013 року, Додаткової угоди №1 від 30.06.2009р. до Договору №3 від 02.01.2009р. та Договору №6 від 31.12.2009р. (борг за минулі роки), в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 288647,78грн.; враховуючи часткове погашення суми боргу після подання позову; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не надані докази здійснення відповідачем оплати 150237,73грн. боргу повністю чи частково; враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що визнання позову Відповідачем суперечить законодавству чи порушує права або охоронювані законом інтереси інших осіб; беручи до уваги фактичне визнання позову Відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 150237,73грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.03.2014 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 11.03.2014р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал»» (82172, Львівська обл., м.Дрогобич, м.Стебник, вул..Дрогобицька, 127, ідентифікаційний код 05762281) на користь Івано-Франківського спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (77303, вул.Пушкіна, 9а, м.Калуш, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 33926446) 150237,73грн. основного боргу та 5772,96грн. судового збору.

3. В частині стягнення 138410,05грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.