Ухвала суду № 37653925, 12.03.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/10545/13-ц Провадження № 22-ц/795/586/2014 Головуючий у I інстанції -Лямзіна Н. Ю. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Бойко О.В.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обох ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 24 жовтня 2013 року. Вирішено питання щодо відкликання виконавчого листа, виданого на підставі наведеного вище рішення суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при зменшенні розміру аліментів не в повній мірі дотримані вимоги ст. 192 Сімейного Кодексу України щодо встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.

Апелянт зазначає, що суд необґрунтовано прийняв, як підстави для часткового задоволення позовних вимог, декілька обставин, а саме, зміну сімейного стану ОСОБА_1, перебування на його утриманні другої дружини та дитини, наявність хронічних хвороб, оплату за оренду житла. Вказує, що перелічені обставини не підтверджені належними доказами.

Крім цього, апеляційна скарга містить посилання на те, що судом в резолютивній часині рішення не вірно зазначений час, з якого повинні стягуватись аліменти у зменшеному розмірі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов в частині зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції врахував матеріальне положення обох сторін, стан здоров'я дітей та їх батьків, сумлінність ставлення батька до виконання своїх обов'язків по утриманню дітей. Також суд виходив з того, що на утриманні позивача перебуває дитина від другого шлюбу та дружина, яка знаходиться у відпустці за по догляду за дитиною, а отже його сімейний та матеріальний стан змінився. Відмовляючи в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача грошової суми 2444,33 грн., районний суд послався на те, що позивач на вказану суму, перебуваючи з дітьми на відпочинку, добровільно купував речі, необхідні для їх нормального життя та розвитку, які згодом залишилися у нього.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються батьками неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11, 12).

Згідно ст.ст. 180, 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України та роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей - дочок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для кожного дитини відповідного віку (а.с. 13-14).

На даний час, як встановлено по справі, позивач сплачує аліменти на утримання двох неповнолітніх дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини доходу та аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_6, що продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини заробітку.

Звернувшись до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, позивач послався на те, що не працює, отримує пенсію, має малолітню дитину від іншої жінки, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, страждає на хронічні захворювання та проживає разом з новою сім'єю на орендованій квартирі.

Виходячи зі змісту наведених норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для зменшення розміру аліментів, які повинні стягуватися з ОСОБА_1 на користь відповідача на утримання неповнолітніх дітей до 1/4 частини його доходу.

В той же час районним судом правильно встановлено, що позивач не працює, має регулярний дохід у вигляді пенсії, є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 64). Мати дитини, ОСОБА_10 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, при народження дитини (а.с. 101, 102). Поява у позивача в 2012 році ще однієї малолітньої дитини вказує на те, що його сімейний стан зазнав змін. Відсутність офіційно зареєстрованого шлюбу з матір'ю дитини не свідчить про відсутність обов'язку батька утримувати свою дитину. Ця обставина не враховувалась і не могла бути врахована Деснянським районним судом м. Києва при вирішенні справи про визначення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_1 20 травня 2010 року.

Саме вказану обставину судом першої інстанції обґрунтовано враховано як підстави для зменшення розміру аліментів, які повинні стягуватися з ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем надано беззаперечні докази на підтвердження необхідності сплати аліментів у меншому розмірі, отже доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу колегії суддів.

Інших істотних обставин, які б не були враховані при зменшенні розміру аліментів на неповнолітніх дітей, апелянтом не наведено. Доводи апелянта про те, що позивач отримує додаткову допомогу від держави на утримання дітей в розмірі 447 грн. на кожну з дочок, а отже аліменти за нього в більшій частині сплачує держава, є довільним тлумаченням ОСОБА_2 правових норм, що регулюють спірні відносини, оскільки аліменти на утримання неповнолітніх дітей вираховуються з усіх видів заробітку або доходу позивача. Крім цього, законодавець не пов'язує право ОСОБА_1 на отримання державної допомоги з наявністю або відсутністю саме аліментних зобов'язань.

Не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про те, що аліменти у зменшеному розмірі мають стягуватись не з дня пред'явлення ОСОБА_1 позову, а з дня набрання рішенням суду законної сили, оскільки положеннями ст. 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Посилання апелянта на п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року не можуть бути застосовані при вирішенні справи, оскільки ці положення постанови визначають не час стягнення аліментів, а час, з якого виникає обов'язок по їх сплаті.

Перевіряючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено таких порушень матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: