Ухвала суду № 37653633, 12.03.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2487/13-а

12.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2487/13-а за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 16.01.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор" (вул. Первомайська, буд. 54, оф. 3, сел. Совєтський, Автономна Республіка Крим, 97200)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Кримська,буд. 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор" до Феодосійської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 січня 2013 року №0000032201, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2103 (дві тисячі сто три) гривні 17 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 січня 2013 року №0000022201, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор», в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5766 (п'ять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 58 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 січня 2013 року №0000032201, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор», про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2227 (дві тисячі двісті двадцять сім) гривні 48 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 113 (сто тринадцять) гривень 20 копійок.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.14 та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТІ Совєтський елеватор» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000032201 від 25.01.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2103,17 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1695,66 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 407,51 гривень, №0000042201 від 25.01.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2227,48 гривень, а також №0000022201 від 25.01.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 6026,33 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 5073,68 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 952,65 гривень.

З 31.10.2012 року по 06.11.2012 року посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» по взаємовідносинам з ТОВ "БВП "Строитель плюс" (код ЄДРПОУ 31263808) ) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, про що складено акт №1719/22-01/32829706 від 13.11.2012 року (т.1 а.с.9-48).

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачемп.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, ст.185, п. 188.1 ст.188, ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс», утому числі: за 1 квартал 2009 року у сумі 1965,59 гривень, за півріччя 2009 року в сумі 4174,56 гривень, за 9 місяців 2009 року у сумі 4462,06 гривень, за 2009 рік у сумі 5608,44 гривень, за 1 квартал 2010 року у сумі 1501,11 гривень, за півріччя 2010 року у сумі 1603,74 гривень, за 9 місяців 2010 року в сумі 2660,20 гривень, за 1 квартал 2011 року в сумі 87,00 гривень, за 2 квартал 2011 року в сумі 1180,10 гривень та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2.ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2 ст.198, ст.200 ПКУ внаслідок чого по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» встановлено завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 4638,02 гривень, у т.ч. за березень 2009 року в сумі 195,47 гривень, за квітень 2009 року в сумі 396,71 гривень, за травень 2009 року в сумі 727,72 гривень, за червень 2009 року в сумі 642,74 гривень, за серпень 2009 року в сумі 60,00 гривень, за вересень 2009 року в сумі 170,00 гривень, за жовтень 2009 року в сумі 217,90 гривень, за листопад 2009 року в сумі 249,20 гривень, за грудень 2009 року в сумі 450,00 гривень, за березень 2010 року в сумі 420,00 гривень, за травень 2010 року в сумі 82,10 гривень, за травень 2011 року в сумі 664,50 гривень, за червень 2011 року в сумі 361,68 гривень заниження ПДВ на загальну суму 3072,66 гривень, у т.ч.: за січень 2009 року в сумі 917,00 гривень, за лютий 2009 року в сумі 460,00 гривень, за лютий 2010 року в сумі 780,89 гривень, за липень 2010 року в сумі 465,60 гривень, за серпень 2010 року в сумі 379,57 гривень, за лютий 2011 року в сумі 69,60 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001482201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 2509,68 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 1695,66 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 814,02 гривень, №0001472201 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на 2445,38 гривень, №0001492201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 6976,97 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 5073,68 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1903,29 гривень.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення скасовані та відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032201 від 25.01.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2103,17 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1695,66 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 407,51 гривень, №0000042201 від 25.01.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2227,48 гривень, а також №0000022201 від 25.01.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 6026,33 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 5073,68 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 952,65 гривень.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в періоді з ІІІ кварталу 2009 року до 4 кварталу ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор» отримало від БВП «Строитель Плюс» матеріали на загальну суму 24846,23 гривень, (б/в ПДВ 20705,19 гривень), що підтверджується видатковими накладними, а саме: податкової накладної №4394 від 06.10.2009 року на суму 1307,40 гривень, у тому числі ПДВ 217,90 гривень, податкової накладної №4394 від 06.10.2009 року на суму 1307,40 гривень, у тому числі ПДВ 217,90 гривень, податкової накладної №5050 від 10.11.2009 року на суму 1495,20 гривень, у тому числі ПДВ 249,20 гривень, податкової накладної №5617 від 08.12.2009 року на суму 2700,00 гривень, у тому числі ПДВ 450,00 гривень, податкової накладної №95 від 18.01.2010 року на суму 1732,80 гривень, у тому числі ПДВ 288,80 гривень, податкової накладної №515 від 16.02.2010 року на суму 1440,00 гривень, у тому числі ПДВ 240,00 гривень, податкової накладної №514 від 16.02.2010 року на суму 1512,54 гривень, у тому числі ПДВ 252,09 гривень, податкової накладної №849 від 16.03.2010 року на суму 2520,00 гривень, у тому числі ПДВ 420,00 гривень, податкової накладної №1761 від 13.05.2010 року на суму 492,61 гривень, у тому числі ПДВ 82,10 гривень, податкової накладної №2781 від 06.07.2010 року на суму 2793,60 гривень, у тому числі ПДВ 465,60 гривень, податкової накладної №3595 від 06.08.2010 року на суму 2277,42 гривень, у тому числі ПДВ 379,57 гривень, податкової накладної №430 від 15.02.2011 року на суму 417,60 гривень, у тому числі ПДВ 69,60 гривень, податкової накладної №208 від 17.05.2011 року на суму 3537,00 гривень, у тому числі ПДВ 589,50 гривень, податкової накладної №345 від 25.05.2011 року на суму 450,00 гривень, у тому числі ПДВ 75,00 гривень, податкової накладної №33 від 02.06.2011 року на суму 2170,06 гривень, у тому числі ПДВ 361,68 гривень.

ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор» отримані матеріали у повному обсязі оплачені шляхом перерахування на користь БВП «Строитель Плюс» грошових коштів у загальній сумі 24846,23 гривень, в тому числі ПДВ 4141,04 гривень, що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор», які належним чином засвідчені банком, а саме: №2286 від 01.10.2009 року на суму 1307,00 гривень; №2225 від 03.11.2009 року на суму 1495,20 гривень; №2493 від 03.12.2009 року на суму 2700,00 гривень; №7603 від 14.01.2010 року на суму 1732,80,00 гривень; №16371 від 10.02.2010 року на суму 2952,54 гривень; №18764 від 04.03.2010 року на суму 2520,00 гривень; №27331 від 12.05.2010 року на суму 492,61 гривень; №12238 від 02.07.2010 року на суму 2793,60,00 гривень; №19 від 04.08.2010 року на суму 2277,42 гривень;№72 від 02.02.2011 року на суму 417,60 гривень; №404 від 17.05.2011 року на суму 3537,00 гривень; №752 від 25.05.2011 року на суму 450,00 гривень; №464 від 02.06.2011 року на суму 2170,06 гривень.

Здійснення господарських операцій ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор» з БВП «Строитель Плюс» у повному обсязі відображено у регістрах аналітичного обліку ТОВ «АСТІ «Совєтський елеватор», а саме: господарські операції з отримання матеріалів на загальну суму 24846,23 гривень, в т.ч. ПДВ 4141,04 гривень відображено у листопаді 2009 року - червні 2011 року за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків:

- №205 «Будівельні матеріали» в сумі 1596,42 гривень;

- №207 «Запасні частини» в сумі 8595,11 гривень;

- №209 «Інші матеріали» в сумі 7084,78 гривень;

- №22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» в сумі 3428,88 гривень;

- №6442 «Податковий кредит» в сумі 4141,04 гривень.

Господарські операції з оплати отриманих матеріалів відображено у листопаді 2009 року - червні 2011 року за кредитом субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції із дебетом субрахунку «№631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Також, одним з основних видів економічної діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» згідно довідки з ЄДРПОУ є складське господарство (код КВЕД 63.12.0), яке відповідно до ДК 009:2005 включає зберігання та складування товарів у зерносховищах.

Відповідно до регістрів аналітичного обліку за субрахунком №703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» отриманий дохід від реалізації послуг зберігання зерна за 2009 - 2011 року в сумі 11372166,47 гривень, в т.ч. за 2009 рік в сумі 3921109,88 гривень, за 2010 рік в сумі 3727634,60 гривень та за 2011 рік в сумі 3723421,99 гривень.

ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» є власником зерносховищ, що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03.06.2004 року, актом приймання-передачі нерухомого майна до нього, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3860420 від 15.06.2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» є зерновим складом в розумінні п. 15 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

За період з листопада 2009 року до червня 2011 року ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» отримало від БВП «Строитель Плюс» ТМЦ на суму б/в ПДВ 19615,69 гривень. Отримані ТОВ «Совєтський елеватор» від БВП «Строитель плюс» ТМЦ вартістю 2480,11 гривень б/в ПДВ станом на 31.12.2012. обліковуються на залишках на складі ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор», що підтверджується регістрами аналітичного обліку по субрахунку №205 «Будівельні матеріали», №207 «Запасні частини», №209 «Інші матеріали», №22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (додаток №4,5), з метою подальшого використання в господарській діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» та 18225,08 гривень б/в ПДВ використані в господарській діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор».

Запасні частини транспортних та інших механізмів вартістю 7915 гривень придбані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» з метою забезпечення можливості своєчасної заміни елементів транспортних механізмів, що вийшли з ладу та використані в межах господарської діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор».

Також, згідно матеріалів справи, отримані від БВП «Строитель Плюс» фарба на загальну суму б/в ПДВ 462,90 гривень, пензлики на загальну суму б/в ПДВ 18,00 гривень, валик хутряний вартістю 3,92 гривень б/в ПДВ, розчинник на загальну суму б/в ПДВ 27,51 гривень, віники на загальну суму б/в ПДВ 337,50 гривень використані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» у своїй господарській діяльності.

З метою підтримання об'єктів основних засобів зернового складу в робочому стані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» власними силами здійснюється ряд будівельних та ремонтних робіт, під час виконання яких ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» використані будівельні матеріали, отримані від БВП «Строитель Плюс», а саме: круг наждачний, плоскогубці, диск відрізний,електроди, брезент, бітум, мішковина.

Для належного виконання послуг зберігання зерна, з метою запобігання несанкціонованого доступу до місць зберігання товарів ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» здійснюється опломбування місць зберігання таких товарів, що підтверджує придбання пломб свинцевих та дроту пломбу вального.

Придбання ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» костюмів робочих та респіраторів обумовлено необхідністю виконання вимог ст. 163 Кодексу законів про працю, ст. 8 Закону України «Про охорону праці», згідно яких ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» зобов'язано забезпечити видачу засобів індивідуального захисту (в т.ч. спецодягу) відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

На підтвердження передачі всіх зазначених ТМЦ матеріально відповідальним особам та списання їх на об'єкти для нужд виробництва позивачем надані накладні на внутрішнє переміщення та акти на списання матеріалів використаних для нужд виробництва.

З матеріалів справи вбачається, що витрати на придбання будівельних матеріалів (мішковина та бітум), здійснені у 2 кварталі 2011 року та включені ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» до рядку 05.1 «Загальновиробничі витрати» Податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Відповідно до форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 р., затвердженої Наказом ДПА №114, у рядку 05.1 вказаної декларації враховується собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отримані матеріали (мішковина та бітум) використані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» за для ремонту та поліпшення основних засобів, в тому числі: вартість матеріалів використаних у ІІ кварталі 2011року склала 2197,50 гривень, вартість матеріалів використаних у ІІІ кварталі 2011 року склала 1125,00 гривень.

Згідно декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року сума ліміту (10%) поліпшень на звітний (податковий) рік склала 691363 гривень, сума поліпшень, що віднесена на витрати у ІІ кварталі 2011 року склала 139399 гривень.

Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження правомірності формування спірної суми, суд вважає необґрунтованим їх неприйняття відповідачем до уваги, оскільки за наведеними вище висновками господарська операція відбулась. Представлені первинні документи позивачем підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій, а також матеріалами справи підтверджується, що товари (роботи) використані позивачем в господарській діяльності.

Щодо посилань на Вирок Київського районного суд м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013р. по справі № 123/3318/13-к, яким встановлено, що засновником ряду юридичних осіб, а саме: КП "Альянс", БВП "Строитель плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримторг" та ПП "Кримспецтехнолоджі" вчинено пособництво службовим особам ТОВ "Союз КДС", ПАТ "Крименерго", ТОВ "Південна будівельна компанія", ТОВ "Кримкомплекс" та ТОВ "Будком" в умисному ухиленні від сплати податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зазначені норми, суд робить висновок, що преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, є підставами для звільнення від доказування.

Згідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, відповідно до диспозиції ч.4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим вказана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 14.11.2012 р. №2379/12/13-12.

Враховуючи, що вироком суду від 10.04.2013р. по справі №123/3318/13-к не встановлені обставини безпосередньо щодо позивача, а саме фіктивності укладених угод між позивачем та БВП "Строитель плюс", то суд вважає, що вирок суду не містить обставин, які є мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи та свідчать про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

А відтак, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та контрагентом, вказіх в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт (послуг) від БВП "Строитель плюс" (зокрема доказів отримання вказаних робіт (послуг) від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від БВП "Строитель плюс" та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Що стосується висновків відповідача щодо фіктивності (нікчемності) правочинів. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В акті перевірки немає таких посилань, а також не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи відповідача в зазначеної частині є необґрунтованими.

Також, суд зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції проведена судово-економічна експертиза №10/13 від 04.12.2013 року.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи №10/13 від 04.12.2013 року, висновки акту перевірки Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції №1719/22-01/32829706 від 13.11.2012 року про заниження податку на прибуток по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» у тому числі: за 1 квартал 2009 року в сумі 1965,59 гривень, за півріччя 2009 року в сумі 4174,56 гривень, за 9 місяців 2009 року в сумі 4462,06 гривень, за 2009 рік в сумі 5608,44 гривень, за 1 квартал 2010 року в сумі 1501,11 гривень не підтверджуються в сумі 4814,93 гривень та підтверджуються в сумі 258,75 гривень; про завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 4638,02 гривень, а також заниження ПДВ на загальну суму 3072,66 гривень не підтверджуються у повному обсязі.

Також, підтверджується оплата у повному обсязі товарів, отриманих за період ІV кварталу 2009 року - ІІ квартал 2011 року від БВП «Строитель плюс».

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №10/13 від 04.12.2013 року отримані ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор» від БВП «Строитель плюс» товари вартістю б/в ПДВ 20705,19 гривень; вартістю 18225,08 гривень (б/в ПДВ) використані в межах господарської діяльності ТОВ «АСТІ Совєтський елеватор», а вартістю 2480,11 гривень (б/в ПДВ) утримуються для подальшого використання та обліковуються на рахунку 20 «Виробничі запаси».

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення №0000032201 від 25.01.2013 року, №0000042201 від 25.01.2013 року, а також №0000022201 від 25.01.2013 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5766,58 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 4814,93 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 951,65 гривень є протиправними та підлягають скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.14 у справі № 801/2487/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко