Ухвала суду № 37653140, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4448/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ««Будівельно-проектна фірма Україна»» ( далі по тексту ТОВ «БПФ Україна») з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено Акт від 11.07.2013 року №19/10-07-22-03/33776341 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог закону, зокрема: п. 135.1 пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 п. 138.2 п. 138.4 п. 138.6 п. 138.8, ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну сум 125 874 грн.,; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 125 668 грн..

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 року №0000382203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 149 817,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000392203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 155 246,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Київський окружний адміністративний суд посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Позивачем (далі - Генпідрядник) і TOB «АТЗ-Сервіс» (далі - Субпідрядник) виникли правовідносини на підставі договору субпідряду 19.04.2012 р., № 6-ДС/12. Предметом договору є виконання ремонтно-будівельних робіт.

Згідно Договору Субпідрядник зобов'язується здійснити підготовчі роботи, здійснити наймання робочої сили, забезпечити наявність технічних засобів та інструментів; придбати за свій рахунок необхідні для виконання робіт інструменти та вироби і забезпечити їх зберігання. Вартість матеріальних цінностей, які накуповуються, погоджуються з Генпідрядником.

За наслідками виконання умов Договору та на підставі податкової накладної, Акту виконаних робіт позивачем по взаємовідносинах з Субпідрядником сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що між TOB «БПФУкраїна» та TOB «КП «Добробут» виникли правовідносини на підставі договору субпідряду від 02.01.2011 № 21-ДС/П.

Згідно із п. 1 Договору TOB «БПФ Україна» доручає, а TOB «КП «Добробут» зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного Договору роботу, а TOB «Будівельно-проектна фірма Україна» зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її згідно ціни, прийнятої за цим Договором.

Згідно із даного Договору TOB «КП «Добробут» зобов'язується: здійснити підготовчі роботи, здійснити наймання робочої сили, забезпечити наявність технічних засобів та інструментів; придбати за свій рахунок необхідні для виконання робіт інструменти та вироби і забезпечити їх зберігання.

За наслідками виконання Договору та на підставі податковихта видаткових накладних позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, між TOB «БПФ Україна» (далі Покупець) і ПП «ITC Україна» (далі - Продавець) виникли правовідносини на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2011 р., № 310511

Поставка продукції здійснювалась на об'єкт позивача - Національна академія Служби безпеки України (Договір підряду № 2048 від 29.10.2011, укладений з Національною академією СБУ України), за рахунок Продавця (лист від 31.05.2011 №88/2011).

За наслідками виконання Договору Продавець видав Покупцю податкову та видаткову накладну, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання сторін за вказаними Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленим первинними документами, зокрема: видатковими та податковими накладними, актами приймання виконаних робіт.

Судова колегія наголошує, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.