Ухвала суду № 37653131, 12.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19239/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 09.09.2013 р. №0001004120, від 09.09.2013 р. №0000994120, від 09.09.2013 р. №0000984120, від 09.09.2013 р. №0000572201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планової виїзна перевірка ПАТ «Укрнафта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р.

За результатами вказаної перевірки Відповідачем був складений акт №1016/41-20/00135390 від 21.08.2013 р. «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р» (надалі - Акт перевірки №1016).

На підставі Акту перевірки №1016 Міжрегіональним ГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВПП були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 р.:

форма «Р» №0001004120 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 2 619 143,25 грн. (за основним платежем - 2 422 405,00 грн., штрафні санкції - 196 738,25 грн.);

форма «Р» №0000994120 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 11 464 227,50 грн. (за основним платежем - 11 028 106,00 грн., штрафні санкції - 436 121,50 грн.);

форма «Р» №0000984120 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на ПДВ у розмірі 19 596 106,00 грн. (за основним платежем - 15 290 443,00 грн., штрафні санкції - 4 305 663,00 грн.);

форма «Р» №0000572201 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за орендну плату з юридичних осіб у розмірі 288 143,17 грн. (за основним платежем - 192 095,45 грн., штрафні санкції - 96 047,72 грн.)

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. №0001004120.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період між ПАТ «Укрнафта» (Продавець) та Hetterington Group LTD (Британські Віргінські острови) (Покупець) був укладений контракт №35/1139-МТР від 03.10.2011 р. (надалі - Контракт №35/1139-МТР), згідно якого Продавець продає, а Покупець купує масло соняшникове рафіноване у кількості та на умовах, зазначених у Специфікації товару. Ціна та загальна вартість Контракту зазначається у Специфікації, що підписується на кожну партію товару номіналом - долар США згідно п.3.3 Контракту.

Між Позивачем та його контрагентом було підписано Специфікацію №10 від 03.10.2011 р до Контракту №35/1139-МТР, в якій передбачено, що кількість товару складає 520 тон, вартістю 955 дол. США за 1 (мт), загальна вартість - 496 600,00 дол. США; строк поставки з 03.10.2011 р. по 31.12.2011 р. на умовах DAF - кордон Україна - Російська Федерація, (станція переходу Червона Могила, станція Гуково з боку Росії), згідно Інкотермс 2000.

Згідно із п.4.8 Контракту №35/1139-МТР датою переходу права власності на товар вважається дата повного оформлення експортної ВМД на товар, яка підтверджує факт перетину митного кордону України.

На виконання вимог Контракту №35/1139-МТР було оформлено ВМД, а саме: №112000010/2011/010458 від 04.11.2011 р. (вага товару - 127250 кг, фактурна вартість - 969845,00 грн.); № №112000010/2011/010871 від 18.11.2011 р. (вага товару - 126800 кг, фактурна вартість - 966875,00 грн.); №112000010/2011/011171 від 28.11.2011 р. (вага товару - 126050 кг, фактурна вартість - 961782,00 грн.), згідно яких експорт товару було здійснено 04.11.2011 р., 18.11.2011 р., та 28.11.2011 р.

Між Позивачем (Продавець) та Hetterington Group LTD., Road Town, Tortola, BVI (Покупець) був укладений контракт №35/156/4-1/17-МТР від 09.06.2010 р. (надалі - Контракт №35/156/4-1/17-МТР), згідно якого Продавець продає, а Покупець купує масло соняшникове нерафіноване. Ціна товару 975,00 дол. США за 1 мт (1000 кг), загальна кількість - 1100 мт по ціні 1 072 500,00 дол. США. Умови поставки FCA станція Запоріжжя Вантажний, м. Запоріжжя, у відповідності до Інкотермс 2000. Строк поставки з 15.03.2011р. по 30.04.2011 (включно).

На виконання вимог Контракту №35/156/4-1/17-МТР оформлено ВМД №112000010/2011/003103 від 14.04.2011 р. (вага товару - 1091920 кг, фактурна вартість - 8 484 292,00 грн.), згідно якої експорт товару за Контрактом №35/156/4-1/17-МТР відбувся 14.04.2011 р.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р. між ПАТ «Укрнафта» та компанією «Glowston Products LTD», Беліз були укладені контракти, згідно яких сторони погоджуються (продати) придбати товар, у зазначеній в Додатку №1 (Специфікація) кількості, на відповідних існуючих умовах купівлі-продажу по ціні номіналом дол. США за базову тонну (бт).

Так, на виконання вимог укладених ПАТ «Укрнафта» з «Glowston Products LTD», Беліз Контрактів Позивачем було надано до суду ВМД.

Перевіркою було встановлено укладення між ПАТ «Укрнафта» (Продавець) та компанією «Locken Corporation», Беліз контракту купівлі-продажу №3/2011/35/4-МТР від 04.01.2011 р. (надалі - Контракт №3/2011/35/4-МТР), згідно якого Продавець продає, а Покупець купує феросплави виробництва ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» у кількості та на умовах, зазначених у Додатку №1 (Специфікації) товару. Ціна та загальна вартість Контракту зазначається у Специфікації, що підписується на кожну партію товару номіналом - долар США.

Відповідно до підписаних між Сторонами Додатку №1 від 04.01.2011 р. та Додаткової угоди №1 від 25.01.2011 р. (якою було внесено зміни до Додатку №1) найменуванням товару є - феросиліконмарганець, кількістю 7350 мт загальною вартістю 6 247 500,00 дол. США (850,00 дол. США за 1 мт), строк поставки з лютий 2011 р. по січень 2012 р.

Згідно із цим, Позивачем було надано ВМД №110060000/2011/007178 від 14.11.2011 р. (вага товару - 66540 кг, фактурна вартість - 451 471,00 грн.). Вид поставки DAF (згідно Інкотермс 2000).

За результатами проведеної перевірки, податковий орган, керуючись п.39.5 ст.39 ПК України, прийшов до висновків, що за вказаними вище взаємовідносинам між ПАТ «Укрнафта» та його контрагентами Hetterington Group LTD (Британські Віргінські острови), Hetterington Group LTD., Road Town, Tortola, BVI, компанією «Glowston Products LTD», Беліз та компанією «Locken Corporation», Беліз Позивачем за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. занижено дохід на загальну суму 1 607 672,00 грн., а за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. - 10 006 872,00 грн. у зв'язку із здійсненням експортних поставок за цінами нижчими за звичайні.

З Акту перевірки №1016 вбачається, що інформацію про ціну, яку податковий орган вважає звичайною, отримано з відповідей Державної податкової служби України (надалі - ДПС України) на спеціальні запити Окружної ДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС про отримання інформації з-за кордону.

Відповідач, посилаючись на лист ДПС України №1016/7/12-0327ДСК від 21.08.2012 р., дійшов до висновку, що ПАТ «Укрнафта» здійснювало продаж соняшникової олії Hetterington Group LTD (Британські Віргінські острови) за заниженими цінами (за 1 мт) в розмірі 955 дол. США за Контрактом №35/1139-МТР, тоді як звичайна ціна згідно інформації від Державного податкового комітету Республіки Узбекистан становить 1788 дол. США. В той же час, посилаючись на лист ДПС України №14199/0/71-12/12-01-01-0217 від 06.08.2013 р., стверджує, що за укладеним Контрактом №35/156/4-1/17-МТР з Hetterington Group LTD., Road Town, Tortola, BVI Позивач продавав соняшникову олію за ціною (за 1 мт) розміром 975 дол. США, що є заниженою ціною згідно інформації від компетентного органу Китайської народної демократичної республіки.

Керуючись отриманими листами від ДПС України із запитуваною інформацією з метою підтвердження фактичного отримання товару та цін при його розмитненні, Відповідач прийшов до висновків, що ПАТ «Укрнафта» згідно укладених Контрактів з компанією «Glowston Products LTD», Беліз здійснювало продаж феросиліцію за заниженими цінами.

Посилаючись на лист ДПС України №8245/0/71-12/12-2017 від 08.11.2012 р., Відповідачем зазначено, що Позивач за Контрактом №3/2011/35/4-МТР здійснював продаж феросиліконмарганцю компанії «Locken Corporation», Беліз за заниженою ціною (за 1 мт) в розмірі 850 дол. США, тоді як звичайна ціна згідно інформації від Головної державної податкової служби Туркменістану становить 1950 дол. США.

З огляду на вказані підстави прийняття висновків щодо заниження звичайної ціни товару, судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом не було в повному обсязі досліджено питання правової природи та характеру договорів, які мали місце між сторонами.

Постачання товару за зазначеними вище експортними Контрактами відбулось у періоді з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р.

Відповідно до п.1 розд. ХІХ ПК України розд. III цього Кодексу, який регулює питання оподаткування податком на прибуток підприємств, набирає чинності з 01.04.2011р.

Таким чином, частина оподатковуваних операцій за зазначеними вище експортними Контрактами Позивача відбулись до дати набрання чинності ПК України, а тому підлягали оподаткуванню відповідно до правил, визначених Законом №334/94. Операції, вчинені після 01.04.2011 р., оподатковуються за правилами ПК України.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №334/94 доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно із пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №334/94 положення пп.7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України (у редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п.1 розд. ХІХ ПК України ст.39 цього Кодексу набрала чинності з 01.01.2013 р., тобто за межами періоду, що перевірявся.

Відповідно до п.8 підрозд.10 розд. ХХ ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію ст.39 цього Кодексу застосовується п.1.20 ст.1 Закону №334/94.

Положення пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №334/94 щодо донарахування податкових зобов'язань платнику податку контролюючим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не застосовується.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою визначення рівня звичайних цін для цілей оподаткування за операціями, які вчинялись Позивачем у перевіряємий період, слід керуватись положенням п.1.20 ст.1 Закону №334/94, а тому посилання в Акті перевірки №1016 на застосування методів визначення звичайних цін відповідно до ст.39 ПК України є необґрунтованим, оскільки на момент вчинення позивачем оподатковуваних операцій положення ст.39 ПК України не діяли.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону №334/94 якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Згідно з пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону №334/94 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

При визначенні звичайної ціни товару відповідно до укладених Контрактів до уваги Відповідача повинна була прийматись інформація про ціни та чинники, які формують та впливають на такі ціни, на найближчому до ПАТ «Укрнафта» (Продавця) ринку, зокрема, на ринку України, або на ринку обігу ідентичних товарів на сусідніх територіях.

Відповідно до пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону №334/94 обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Правило аналогічного змісту діяло і на момент складення Акта перевірки №1016, тобто на момент фіксації в Акті перевірки №1016 Відповідачем порушень Позивача відповідно до п.39.14 ст.39 ПК України.

З Акту перевірки №1016 вбачається, що податковим органом не досліджувався ринок ідентичних (однорідних) товарів (соняшникової олії, феросиліцію ФС 75, феросиліцію ФС 65 та феросиліконмарганцю) на найближчій стосовно Позивача території, оскільки господарські операції купівлі-продажу за укладеними Контрактами здійснювались у м. Києві (України), що також свідчить про порушення Відповідачем прямо покладеного податковим законодавством обов'язку доведення заниження договірної ціни від звичайна ціна, яка відповідає рівню ринкових цін.

ПАТ «Укрнафта» здійснювала продаж феросиліцію маркою ФС75 у різний період, а саме: за Контрактом №190/2010/49-МТР 35/ у 2010 р., а за Контрактом №80/2012/34/284-МТР/ у 2012 р., проте використана шляхом співставлення Відповідачем інформації про ціни від Міністерства з податків Азербайджанської Республіки у 2012 р. про феросиліцій марки ФС75-4.

Позивач з метою обґрунтування цін та їх відповідності рівню звичайних цін за укладеними Контрактами з контрагентами надано до суду: видаткові накладні, акти приймання-передачі.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури, залізничні накладні, якими підтверджується здійснення операцій з поставки на експорт відповідно до укладених Позивачем Контрактів з контрагентами.

Відповідач не надав належних доказів (інформації) щодо аналізу укладених Позивачем експортних Контрактів та договорами (контрактами) з ідентичними (однорідними) товарами в співставних умовах для визначення звичайної ціни саме на момент (час) продажу такого товару.

Згідно з пп.39.11.1-39.11.5 п.39.11 ст.39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Відповіді на запитувану інформацію з-за кордону, яку податковий орган використав при визначенні звичайної ціни товару за укладеними ПАТ «Укрнафта» експортними Контрактами, а також на яку посилається в Акті перевірки №1061, обґрунтовуючи свої доводи, не є офіційним джерелом інформації в розумінні п.39.11 ст.39 ПК України.

Відповідач не довів правомірність висновків про заниження Позивачем за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р. доходів у зв'язку із здійсненням експортних поставок за цінами нижчими за звичайні, не надав доказів того, що застосовані ПАТ «Укрнафта» ціни не відповідають рівню цін, які сформувались на ринку, максимально наближеному та доступному Позивачу як продавцю товару, не відповідають рівню цін на товари, що сформувались у співставних умовах та були відомі Позивачу (сформувались на відповідному ринку товарів на дату укладення відповідних Контрактів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що збільшення суми податку на прибуток було здійснено Відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого Міжрегіональним ГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВПП податкового повідомлення - рішення від 09.09.2013 р. №0001004120.

Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 09.09.2013 р. №0000994120 та №0000984120.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд.V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. ПАТ «Укрнафта» задекларовано скориговані валові витрати у сумі 35 705 893 919,00 грн.

На момент виникнення спірних правовідносин за перевіряємий період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. спеціальними законами, якими врегульовано дані питання, були Закон №334/94 та Закон №168/97, а також ПК України.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені п.5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.7.4.1 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями ч.1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між ПАТ «Укрнафта» (Покупець) та ТОВ «Веллтоп» (Постачальник) були укладені договори поставки, згідно яких Постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити зернові чи/або олійні культури, чи/або продукти їх переробки (товар) в асортименті та у кількості, передбачених у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами таких Договорів.

В п.1.3 та п.4.2 укладених між Позивачем та ТОВ «Веллтоп» Договорів поставки зазначено, що поставка товару виконується партіями (частинами) у кількості, яка вказана в актах приймання-передачі. Оплата поставленої партії товару проводиться протягом 90 днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі товару.

На виконання зазначених вище вимог, сторонами були підписані акти приймання-передачі товару.

Придбаний у ТОВ «Веллтоп» товар було продано на експорт комісіонером (ТОВ «Югекотоп») відповідно до договору комісії №17/05/2010-К від 17.05.2010 р. (з додатками).

Відповідно до актів приймання-передачі товару комісіонеру, весь отриманий у ТОВ «Веллтоп» товар було передано комісіонеру для здійснення його продажу.

Звітами комісіонера підтверджується реалізація на експорт жмиху та соняшникової олії Позивача.

Відповідно до наданих вантажних митних декларацій (ВМД) ТОВ «Югекотоп» експортовано жмих соняшниковий та соняшникова олія.

Банківські виписки підтверджують здійснення розрахунків між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Веллтоп», а також між ТОВ «Югекотоп» та ПАТ «Укрнафта».

Згідно зі ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Між ВАТ «Укрнафта» (Комітент) та ПП «А-Ліра» (Комісіонер) укладено договір комісії №17/05 від 17.05.2010 р. (надалі - Договір №17/05), згідно якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значимі дії: здійснити реалізацію на експорт з України товар, що належить Комітенту; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах Комітента, а також діяти в інтересах в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов'язані з вказаними операціями, необхідні для виконання доручень Комітента.

На виконання п.4.4 Договору №17/05 між Сторонами були підписані Додатки, згідно яких Комісіонер, від свого імені, але за рахунок і на користь Комітента продає на експорт наступний товар, комісійна плата за реалізацію якого на експорт визначена у додатках

У п.6.2 Договору №17/05 передбачено, що комісійна плата виплачується Комітентом на протязі 30 днів з дати підписання звіту комісіонера.

На підтвердження дійсності господарських операцій із ПП «А-Ліра», Позивачем надано звіти комісіонера.

Виписками з банківських рахунків ПАТ «Укрнафта» підтверджується оплата послуг Комісіонера за Договором №17/05.

Вантажні митні декларації підтверджують експорт ПП «А-Ліра» товару (горох, насіння ріпаку, сою) у періодах, на завищення витрат та податкового кредиту за якими вказує Відповідач.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідачем було встановлено взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Аватар-Буд», ТОВ «Різано Трейд» без укладення письмових договорів.

Реальність зазначених господарських операцій підтверджується рахунками-фактури та видатковими накладними, якими оформлювалась передача на користь ПАТ «Укрнафта» картриджів, пакетів, бланків, папок, інших канцелярських товарів на підставі виданих ПАТ «Укрнафта» довіреностей, на підтвердження чого Позивачем надано витяги із «Книги обліку довіреностей на 2010 рік», а також із «Книги обліку довіреностей на 2010, 2011 роки» на отримання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Аватар-Буд». Також надано витяг із журналу обліку виданих довіреностей, яким підтверджується факт видачі довіреності №5467 з метою отримання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Різано Трейд».

Надано накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, якими оформлено видачу працівникам ПАТ «Укрнафта» картриджів, марка та різновид яких співпадають із маркою та різновидом картриджів, які придбавались ПАТ «Укрнафта» у ТОВ «Аватар-Буд».

Щодо операцій із ТОВ «Різано Трейд» Позивачем надано документи внутрішнього документообороту ПАТ «Укрнафта», а саме: службові записки від 01.11.2010 р. №21к-9/290 та від 01.11.2010 №24-02-08/363, якими обґрунтовується необхідність придбання папок «Грамота» в кількості 300 шт., а також надано витяг із колективного договору ВАТ «Укрнафта», яким передбачена видача грамот працівникам товариства.

Факт перерахування коштів Позивачем за придбаний товар у ТОВ «Аватар-Буд» та ТОВ «Різано Трейд» підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Положеннями п.7.2. ст.7 Закону №168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (пп.7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп.7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп.7.2.4).

Контрагентами ПАТ «Укрнафта» за перевіряємий період з 01.04.2010 р. по 30.04.2011 р. були виписані Позивачу податкові накладні відповідно до укладених Договорів та рахунків-фактур.

Правомірність складення та правильність оформлення зазначених податкових накладних Відповідачем не заперечуються.

За період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 21 902 391 703, 00 грн.

ПАТ «Укрнафта» (Замовник) з ПП «Томас & Сімонова» (Продавець) укладено договір №15/356/600-Р від 22.04.2010 р. (надалі - Договір №15/356/600-Р) щодо визначення ринкової вартості газових свердловин станом на 01.03.2010 р., що належать Замовнику у кількості 209 шт. При цьому, до вказаного Договору сторонами була підписана Додаткова угода №1-2010 від 18.05.2010 р. (надалі - Додаткова угода №1-2010) про надання наступних послуг: п.1.1.1 - визначення ринкової вартості свердловин, загальна вартість послуг - 100 000, 00 грн. (ціна без ПДВ - 833 333,33 грн., ПДВ - 166 666,67 грн.); п.1.1.2 - визначення справедливої вартості основних засобів ПАТ «Укрнафта» для цілей фінансової звітності, яка складається відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, загальна вартість послуг - 2 000 000,00 грн.

Виконання умов Договору №15/356/600-Р підтверджується наданими до суду: актом здачі-прийомки робіт від 31.03.2011 р. на суму 1 000 000,00 грн., та актом здачі-прийомки робіт щодо визначення справедливої вартості від 28.09.2011 р. на суму 1 000 000,00 грн.

Позивачем надано витяг із Звіту про незалежну оцінку основних засобів ПАТ «Укрнафта» для цілей фінансової звітності, який складено на виконання Додаткової угоди №1-2010. У Звіті зазначається, що його складення завершилось у липні 2011 р.

Оплата робіт за Договором №15/356/600-Р здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, виписками із банківських рахунків.

Між ПАТ «Укрнафта» (Покупець) та ТОВ «Буд-Комплект Поділля» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №20/117-МТР від 08.02.2011 р. (надалі - Договір №20/117-МТР). Також, сторонами було підписано Додаток від 08.02.2011 р. до вказаного Договору, де зазначено: товар (пропант керамічний фракції) - кількістю 61 тн, на загальну вартість 1 194 258,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 199,043 грн.). Умови поставки DDP - склад вантажоотримувача.

Оплата за товар відповідно до Договору №20/117-МТР та додатку до нього здійснювалась із застосуванням безвідкличного покритого акредитиву. Наданими Позивачем виписками із банківських рахунків підтверджується списання коштів на користь ТОВ «Буд-Комплект Поділля» у сумі 1 194 258,00 грн. як оплата за договором №20/117-МТР.

На підтвердження отримання придбаного товару відповідно до Договору №20/117-МТР Позивачем надано акт приймання-передачі продукції за кількістю та якістю №59 від 11.04.2011 р. та акт приймання-передачі №3 від 11.04.2011 р.

Оплата отриманих послуг за Договором №15/356/600-Р та товарів за Договором №20/117-МТР підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Контрагентами були виписані Позивачу податкові накладні.

Правомірність видачі та правильність оформлення зазначених податкових накладних Відповідачем не заперечуються.

За період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 6 615 754 504, 00 грн.

Між Позивачем (Покупець) та контрагентами (Продавці) (ПП «Ольяна», ТОВ «Энергосвет», ТОВ «Панда-1» (ТОВ «Хамблтон»), ТОВ «Альфакласс», ТОВ «Торговельний Будинок «Молдавкабель») укладено договори купівлі-продажу, згідно яких Продавець передає, а Покупець приймає і оплачує товар.

На підтвердження виконання вимог укладених Договорів Позивачем було надано видаткові накладні, платіжні доручення, витяги із журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та документи внутрішнього документообігу, якими супроводжувалась видача таких довіреностей; прибутковий ордер, платіжні доручення, рахунки-фактури, банківські виписки.

Між ПАТ «Укрнафта» (Замовник) та Науково-технічний центр «Промсермет» (Підрядник) укладено договір №768 від 12.12.2011 р. на виконання топографо-геодезичних робіт (надалі - Договір №768), згідно якого Підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню топографо-геодезичних робіт для РП розміщення модулів СГЗ-10 на дев'яти АЗС ПАТ «Укрнафта», розташованих у м. Харків та Харківській області, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконаний результат таких робіт і сплатити Підрядникові їх вартість, що становить 72 702,00 грн.

Згідно умов п.2.2 Договору №768 приймання робіт здійснюється актом приймання-передачі виконаних робіт, на вимог виконання яких сторонами був підписаний відповідний акт від 26.01.2012 р. щодо перерахування вартість авансу у розмірі 36 351,00 грн.

Оплата Позивачем здійснювалась шляхом перерахування виконавцю за договором попередньої оплати у розмір 50 % ціни договору та шляхом здійснення доплати після виконання робіт. Здійснення оплати підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідачем було встановлено взаємовідносини у період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. між ПАТ «Укрнафта» та іншими учасниками без укладення письмових договорів із ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» відповідно до рахунку-фактури №СФ-0001862 від 01.02.2012 р. щодо купівлі Позивачем проволоки у кількості 50 т вартістю 479,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 95,80 грн., загальна сума 574,80 грн.

Позивачем була виписана ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» видаткова накладна №РН-0001235 від 04.04.2012 р.

Факт проведення оплати Позивачем за придбаний товар, Відповідачем не заперечується та підтверджується платіжним дорученням №559 від 06.03.2012 р.

Позивачем також надано до матеріалів справи Витяг із «Книги реєстрації довіреностей Гнідинцівського ГПЗ ВАТ «Укрнафта» за 2010-2012 рр.», яким підтверджується видача, з метою отримання ТМЦ, довіреності №242 від 30.03.2012 р.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У перевіряємий період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р. за укладеними вище правочинами з контрагентами Позивачем були отримані податкові накладні.

ПАТ «Укрнафта» є власником розгалуженої мережі автозаправних станцій.

Між ТОВ «Ріаліз Ойл» (Продавець) та ПАТ «Укрнафта» (Покупець) було укладено ряд договорів, предметом яких є купівля-продаж нафтопродуктів на умовах DDP - АЗС ПАТ «Укрнафта», асортимент, кількість, ціна, вартість товару визначається в додатках до договорів.

У п.4.1 укладених Договорів зазначено, що Покупець зобов'язаний провести оплату товару в розмірі 100% вартості товару, що визначена в актах приймання-передачі товару чи видатковій накладній.

Зі змісту актів приймання-передачі вбачається, що ними оформлено передачу ТОВ «Ріаліз Ойл» ПАТ «Укрнафта» нафтопродуктів, у т. ч. бензину А-95-І-С1, протягом січня 2012 р.

Позивачем надано реєстри товарно-транспортних накладних, підписаних від імені ТОВ «Ріаліз-Ойл» та ПАТ «Укрнафта», у яких зазначається реквізити відділення реалізації нафтопродуктів Позивача, автозаправна станція Позивача, реквізити товарно-транспортних накладних та кількість нафтопродуктів, постачання яких здійснювалось.

ТОВ «Реаліз Ойл» виписано Позивачу податкові накладні, видача яких здійснювалась за фактом постачання нафтопродуктів, зокрема бензину А-95-І-С1, у січні 2012 року.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. на загальну суму ПДВ 7 917 974,17 грн., відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладним.

Правомірність видачі та правильність оформлення зазначених податкових накладних податковим органом не заперечуються.

В аналогічний спосіб Позивач підтверджує отримання ним нафтопродуктів, зокрема бензину А-95-І-С1, постачання яких здійснювалось ТОВ «Ріаліз Ойл», і у лютому та березні 2012 р. До матеріалів справи залучено акти приймання-передачі нафтопродуктів, зокрема бензину А-95-І-С1, протягом лютого-березня 2012 р.; реєстри товарно-транспортних накладних, податкові накладні.

Протягом січня-березня 2012 р. ПАТ «Укрнафта» було придбано бензину А-95-І-С1 в кількості 3504,226 т загальною вартістю 47 507 844,98 грн., (в т. ч. ПДВ 7 917 974,14 грн.).

Банківські виписки та платіжні доручення підтверджують здійснення оплати за нафтопродукти, поставка яких здійснювалась відповідно до договорів та первинних документів, зазначених вище.

Протягом 1 кв. 2012 р. через мережу АЗС ПАТ «Укрнафта» було реалізовано, бензину А-95-І-С1 у кількості 3482,174 т.

Між Позивачем та БВП «Строітель-Плюс» було укладено ряд договорів підряду на виконання ремонтних робіт.

Виконання робіт за укладеними Договорами підряду з БВП «Строітель-Плюс» підтверджують дефектні акт, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за липень 2010-вересень 2011 рр. на загальну суму 52 320,79 грн., відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Правомірність видачі та правильність заповнення вказаних вище податкових накладних Відповідачем не заперечується.

Крім того, в Акті перевірки №1016 Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що КП «Альянс» (Виконавець) надав послуги для ПАТ «Укрнафта» (Замовник).

Між ПАТ «Укрнафта» та КП «Альянс» були укладені договори, предметом яких сторони визначили здійснення технічного обслуговування засобів пожежної сигналізації на 16 АЗС Позивача.

Надання послуг за укладеними з КП «Альянс» Договорами послуг підтверджується податковими накладними, інвентаризаційними описами, актами здачі-приймання робіт, оплата за яким підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками.

Суми ПДВ за отриманими від КП «Альянс» податковими накладними на виконання укладених Договорів, ПАТ «Укрнафта» включено до складу податкового кредиту за перевіряємий період на загальну суму 130 928,48 грн., відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у відповідні періоди.

Позивачем з ЗАТ «Дрогобицький завод газової апаратури» укладено договори купівлі-продажу, виконання яких підтверджується видатковими та податковими накладними.

Підставами для висновків Відповідача про нікчемність правочинів з контрагентами та завищення податкового кредиту, стали акти перевірок податковими органами контрагентів.

Вказаними актами встановлено відсутність будь-якої інформації про наявних працівників, складських приміщень, наявності автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів та не було встановлено судом першої інстанцій фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанцій не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Факт перерахування коштів за поставлений товар та його обсяг зафіксовано в Акті перевірки №1016, не заперечується Сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Позивачем податковому органу під час проведення перевірки були надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів припинення контрагентів Позивача (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із ПАТ «Укрнафта».

На момент складання податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів між ПАТ «Укрнафта» та його контрагентами.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 09.09.2013 р. №0000994120 та №0000984120.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. №0000572201 судова колегія зазначає наступне.

Перевіркою було встановлено порушення «Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 192 095,45 грн.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.288.1 та п.288.4 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Відповідно до ст.792 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. №161-ХІV (надалі - Закон №161/в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 Закону №161 передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

На підставі рішення господарського суду Сумської області 11.05.2010 р. між Охтирською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ПАТ «Укранафта» (Орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована поряд із с. Качанівка Охтирського району та території Малопавлівської сільської ради Охтирського району площею 15,6057 га для розміщення об'єктів установки комплексу підготовки газу. Договір був зареєстрований у Охтирському районному реєстраційному відділі ДП «Центр Державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.04.2011 р. №592030004000174. Згідно із п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 1 596 586,27 грн.

Рішенням першої сесії VІ скликання Охтирської районної ради Сумської області від 30.11.2010 р. затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ВАТ «Укранафта» (землі промисловості) для розміщення та обслуговування Качанівського газопереробного заводу на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області та затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 15,6057 га - 4 982 911,88 грн. станом на 2010 р.

Згідно з п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної влади податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

У п.288.4 ст.288 ПК України зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.9 зазначеного Договору оренди земельної ділянки від 11.05.2010 р. орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 191 590,35 грн. на рік, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 12 Договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається кожного року у разі: зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації та інше.

Згідно з ч.2 ст. 30 Закону №161 зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Новий розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує Позивач, встановлено у сумі 4 982 911,88 грн., про що зазначається у відповідному рішенні Охтирської районної ради. Тобто, новий розмір нормативно-грошової оцінки землі встановлено після дати укладення Договору оренди від 11.05.2010 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди, тому донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій було здійснено неправомірно.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України по справах №21-166а13 від 11.06.2013р. та №21-443а12 від 11.06.2013р.

У періоді, що перевірявся, сторони Договору оренди від 11.05.2010 р. змін до зазначеного договору, зокрема в частині перегляду розміру орендної плати, не вносили, що підтверджується листом Охтирської районної державної адміністрації від 24.07.2012 р. №1-08/3/5/1/19/2019 та проектом додаткової угоди до договору оренди від 11.05.2010 р., доданим до згаданого листа.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Охтирська районна рада звернулась до суду з метою врегулюванням розбіжностей, а тому додаткова угода вважається укладеною у редакції ПАТ «Укрнафта».

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. №0000572201.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про виконання позивачем усіх необхідних умов, передбачених податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо нікчемності правочинів, неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, є необґрунтованими.

Враховуючи все вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 17.03.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.