Постанова № 37653102, 06.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2014 року № 826/2280/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до

Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-Центр"

про

визнання визнання протиправними та скасування вимоги та постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр» про визнання протиправними та скасування вимоги від 12.02.2014 №669/2 про зобов’язання вчинити дії у виконавчому провадженні №39383912 та постанови від 12.02.2014 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №2а-17665/12/2670 фактично не можливо виконати з поважних причин, оскільки спосіб виконання, який зазначений у згадуваному виконавчому листі законодавчо не передбачений. Наявність поважних причин, що унеможливлюють виконання позивачем (боржник у виконавчому провадженні) згадуваного виконавчого листа на думку позивача свідчить про безпідставність винесення відповідачем оскаржених вимоги та постанови про накладення штрафу.

Представник відповідача - Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві – в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначила, що оскаржені вимога та постанова прийняті відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр» - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2013 по справі №2а-17665/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013, позов ТОВ «Техноніколь-Центр» задоволено та зобов’язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби внести до зворотного боку карток особового рахунку ТОВ «Техноніколь-Центр» по податку на додану вартість та по податку на прибуток відомості про фактичну сплату сум відповідних податків відповідно до платіжних доручень згідно з переліком.

В подальшому, Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі №2а-17665/12/2670 щодо примусового виконання згадуваної постанови.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: «Совтрансавто-Холдинг проти України», № 48553/99, § 77, від 25.07.2002; «Україна-Тюмень» проти України», № 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчий лист, виданий судом є виконавчим документом, на підставі якого державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання рішень (стаття 17 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 30.08.2013 відкрито виконавче провадження №39383912 з примусового виконання згадуваного виконавчого листа та встановлено строк на добровільне виконання виконавчого листа протягом семи днів з моменту винесення постанови.

Також, державним виконавцем винесено вимогу від 30.08.2013 №669/2, якою зобов’язано позивача виконати виконавчий лист у справі №2а-17665/12/2670 про що повідомити державного виконавця в строк до 14.09.2013.

Листом від 12.09.2013 позивач повідомив державного виконавця про неможливість виконати вказану вище постанову.

В подальшому, державним виконавцем подано до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження та прийнято постанову від 17.09.2013 про зупинення виконавчого провадження до вирішення заяви про зміну сторони виконавчого провадження по суті.

З матеріалів справи вбачається, що постановою від 07.11.2013 поновлено виконавче провадження №39383912, оскільки ухвалою від 10.10.2013 замінено сторону виконавчого провадження на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Також, постановою від 07.11.2013 державним виконавцем замінено сторону виконавчого провадження №39383912, а саме боржника на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що 07.11.2013 державним виконавцем винесено вимогу №669/2 про виконання згадуваної постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, про що повідомити державного виконавця в строк до 21.11.2013.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов’язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У відповідності до частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У зв’язку з невиконанням позивачем судового рішення, державним виконавцем винесено вимогу від 13.12.2013 №669/2 про виконання вказаної вище постанови.

Також, постановою від 13.12.2013 за невиконання судового рішення у строк встановлений державним виконавцем на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн.

Чат синю 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

У зв’язку з невиконання позивачем судового рішення державним виконавцем винесено вимогу від 12.02.2014 та постанову від 12.02.2014, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1360,0 грн.

Оскільки позивачем повторно не виконано у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, суд дійшов висновку, що вимога від 12.02.2014 та постанова від 12.02.2014 у ВП №39383912 про накладення штрафу є правомірними, а підстави для їх скасування відсутні.

Щодо твердження позивача, що ним судове рішення не виконано з поважних причин, оскільки виконання такого рішення у встановлений спосіб є неможливим суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, відмовлено в задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зміну чи встановлення способу та порядку виконання згадуваної постанови.

Зокрема, зі змісту ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі №2а-17665/12/2670 суд вказав, що доводи заявника (Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві), що виконання постанови може потягнути за собою допущення порушення будь-якиїх норм законодавства, є надуманими, враховуючи, що постановою суду фактично зобов’язано податковий орган усунути допущені порушення під час внесення до особового рахунку позивача відомостей щодо наявності податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

З огляду на викладене, необґрунтованість твердження позивача про неможливість виконати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2013 у справі №2а-17665/12/2670 у встановлений спосіб не потребують повторного доказування.

Отже, позивачем без поважних причин повторно не виконано судове рішення, що зобов'язує боржника (позивача) виконати певні дії, суд дійшов висновку, що вимога від 12.02.2014 та постанова від 12.02.2014 у ВП №39383912 про накладення штрафу є правомірними та прийняті з відповідно до вимог Закону України «про виконавче провадження» що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 18.03.2014.