Постанова № 37653096, 14.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2014 року № 826/1365/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про

визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо зменшення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за березень – червень, серпень – листопад 2012 року на загальну суму 854988 грн. та податкового кредиту з ПДВ за цей же період у загальній сумі 934885,91 грн., зобов’язання відновити позивачу податкові зобов’язання з податку на додану вартість за березень – червень, серпень – листопад 2012 року на загальну суму 954988 грн. та податкового кредиту з ПДВ за цей же період у загальній сумі 934885,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України на підставі акту від 03.12.2013 №1930/26-53-22-04-21/33940565 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕСУ» з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень-червень, серпень-листопад 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Дітел-Плюс» зменшено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податковий кредит з ПДВ за перевіряємий період.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що податкова інформація, що міститься в інформаційних базах податкового органу є службовою інформацією. Внесення до інформаційно-аналітичних систем податкової інформації безпосередньо не змінює обсягу прав та обов’язків позивача.

06.03.2014 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕСУ» з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень-червень, серпень-листопад 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Дітел-Плюс» за результатом якої складено акт від 03.12.2013 №1930/26-53-22-04-21/33940565 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Дітел-Плюс» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам – покупцям ПАТ «Укртелеком», ПрАТ «МТС Україна», ТОВ «ТриМоб» в розумінні ст. 134 р. ІІІ Податкового кодексу України та ст. 185 р. 56 Податкового кодексу України.

В акті перевірки відповідач вказує на завищення позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість за березень – червень, серпень – листопад 2012 року на загальну суму 854988 грн. та завищення податкового кредиту за вказаний період на суму 934885,91 грн.

Суть висновків акту перевірки полягає у тому, що позивач в порушення вимоги ряду статей Податкового кодексу України сформував податкові зобов’язання та податковий кредит по операціям з контрагентом ТОВ «Дітел-Плюс», які фактично не здійснювались, а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит та податкові зобов’язання з покупцями відповідач вважає недійсними.

Позивач надав суду копії документів - договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, копії банківських виписок щодо оплати виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте, суд зауважує, що позивачем не надано документів, що підтверджують походження товарів, їх транспортування та фактичну передачу, а відтак суд погоджується з висновком відповідача про відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Дітел-Плюс» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам – покупцям.

Суд зауважує, що акт перевірки є виключно службовим документом, який, при цьому, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов’язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, вказана норма під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би порушував права та інтереси позивача. Не прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про визначення грошових зобов’язань позивачу не порушує прав та інтересів платника податків, якого перевірили податкові органи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013 №К/800/15324/13.

Так, норми статті 86.7 передбачають, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Згідно з пунктом 86.7 вказаної статті Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу, проте, позивач правом визначеним пунктом 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України не скористався.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 72.1.5 ст. 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: за результатами податкового контролю.

Статтею 74 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

З метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів наказом Державної податкової адміністрації від 18.04.2008 № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до п. 2.21 Методичних рекомендацій, зокрема, підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

З системного аналізу викладеного вбачається, що дані всіх без виключення перевірок, що здійснювались податковим органом, підлягають фіксації в інформаційній аналітичній системі «Аудит». Зміст інформації, що міститься в актах або довідках коригується по мірі підписання таких актів (довідок) та узгодження податкових зобов’язань.

З огляду на викладене, відповідач при внесенні до інформаційних баз дані акту перевірки позивача діяв відповідно до п. 2.21 Методичних рекомендацій, ст. 74 Податкового кодексу України.

З системного аналізу викладеного вбачаться, що інформаційні бази органів державної податкової служби використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушено її права, свободи або інтереси.

З огляду на те, що завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів осіб, враховуючи, що внесення до інформаційних баз органів податкової служби інформації, а саме висновків акту перевірки, в тому числі щодо зменшення податкових зобов’язань та податкового кредиту не порушує права та інтереси позивача, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда