Ухвала суду № 37652460, 17.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1868/13-ц

Провадження № 22-ц/779/682/2014

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Корюкіна М.П. М. П.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.,

секретаря Вилки І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до голови Котиківської сільської ради Котелко Івана Миколайовича, ОСОБА_5 про надання дозволу на безоплатну приватизацію земельної ділянки та стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Городенківського районного суду від 05 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Городенківського районного суду від 05 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до голови Котиківської сільської ради Котелко І.М., ОСОБА_5 про надання дозволу на безоплатну приватизацію земельної ділянки та стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 114 грн. 70 коп. судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаються на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, апелянти просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апелянти свої вимоги обґрунтовують тим, що спірна земельна ділянка розміром 2 га була виділена їм згідно рішення Котиківської сільської ради №74-3/2011 від 24.02.2011 року. Те, що такий розмір земельної ділянки не зазначений у рішенні сільської ради не являється їхньою провиною, а тому, вони, у відповідності до ст.121 ЗК України, мають право на приватизацію земельної ділянки максимального розміру. Також, суд не витребував наказ №42 з радгоспу "Зоря", згідно якого матері ОСОБА_3 виділено 0,45 га земельної ділянки.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_3, заперечення ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що право не землю надається на підставі рішення сільської ради, а позивачі не надали суду доказів того, що їм надавалась земельна ділянка розміром 2 га. Відсутність у рішенні сільської ради від 2011 року площі земельної ділянки не свідчить про те, що вказана земельні ділянка надавалась їм розміром 2 га. (максимальний). Так само, позивачі не довели свого права на земельну ділянку площею 0,45 га, яка за їх словами була надана у користування матері ОСОБА_3 в 1993 році.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Позивачі звернулись з позовом до суду, оскільки вважали, що в них захоплено 0,45 га земельної ділянки в урочищі "Деренівка", яку переорали без їхнього відома. У зв'язку з цим, просили зобов'язати Котиківську сільську раду надати дозвіл на безоплатну приватизацію земельної ділянки розміром 2 га. та земельної ділянки розміром 0,45 га, яка знаходилась у користуванні матері ОСОБА_3 з 1993 року.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Котиківської сільської ради №74-3/2011 від 24.02.2011 року розглянуто заяву ОСОБА_2 про погодження надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Деренівка" за межами населеного пункту с. Котиківка на території Котиківської сільської ради. Даним рішенням заяву задоволено, погоджено надання відповідного дозволу та рекомендовано заявнику звернутись в Городенківську РДА з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищезгаданої ділянки. Як вбачається з даного рішення Котиківської сільської ради, нею не конкретизовано розмір земельної ділянки, яку слід надати ОСОБА_2 (а.с.19).

З часу ухвалення рішення Котиківською сільською радою №74-3/2011 від 24.02.2011 року ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не погоджував меж із суміжними землекористувачами та не оформив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що позивачами не заперечується.

Рішенням Котиківської сільської ради №445-10/2012 від 22.02.2012 року рішення Котиківської сільської ради №74-3/2011 від 24.02.2011 року конкретизоване, а саме зазначено розмір земельної ділянки, яка підлягає виділенню ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства - 0,60 га. Таке рішення сільською радою було прийнято після такого, як постійна комісія з питань земельних відносин, архітектури і будівництва та навколишнього середовища сільської ради звернулась з пропозицією про скасування рішення Котиківської сільської ради №74-3/2011 від 24.02.2011 року, як таке, що не відповідає вимогам закону, оскільки не враховано інтереси усіх осіб, які претендують на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини 4 цієї ж статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За вимогами ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідної районної, київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до п.б ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більшому 2 га.

Таким чином, максимальний розмір земельної ділянки, який громадянин України може отримати із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства становить 2 га. Як пояснив сільський голова Котиківської сільської ради Котелко І.М. спірна земельна ділянка знаходиться в урочищі "Деренівка" с. Котиківка та відноситься до земель запасу.

Згідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що Котиківська сільська рада діяла в межах своїх повноважень та згідно вимог ЗК України надала право ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Деренівка" за межами населеного пункту с. Котиківка на території Котиківської сільської ради. В той же час, позивачі не надали суду жодних доказів того, що їм мала бути виділена земельна ділянка розміром саме 2 га, оскільки такий розмір земельної ділянки встановлений законодавством, як максимальний, проте він не зобов'язує сільську раду виділяти в кожному випадку земельну ділянку саме такого розміру, тобто це право, а не обов'язок уповноваженого органу місцевого самоврядування. Земельним законодавством саме для того і передбачено розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, оскільки це надає змогу визначити розмір ділянки та те чи не буде це порушувати права інших осіб, зокрема сусідніх землекористувачів.

Так само, позивачами не доведено право на земельну ділянку площею 0,45 га, яка за їхніми словами знаходилась в користуванні матері ОСОБА_3 та після її смерті перейшла в їх користування (державний акт, заповіт, цивільно-правовий договір, тощо). Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той час, як згідно до ст.126 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом.

Також, діючим законодавством визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", тощо.

Відповідно до ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 14 ч. 1 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи все вищенаведене та те, що між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку не укладався, то не має підстав вважати, що позивачі мають право на отримання орендної плати за її користування.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Городенківського районного суду від 05 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.І. Шалаути