Ухвала суду № 37652201, 17.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1582/14 Справа № 406/1787/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Трофимова Н. А. Доповідач - Слоквенко Г.П. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: - Слоквенка Г.П.,

Суддів: - Максюти Ж.І., Кочкової Н.О.,

при секретарі: - Пантелеєвій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_7 про визнання недійсними кредитної угоди та договору поруки за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду, посилаючись на те, що 11.11.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитно - заставний договір № DZH0AD40306502 від 11.11.2009 року. В рамках забезпечення виконання зобов'язання за кредитно - заставною угодою між ПАТ КБ «Приват банк» та ОСОБА_7 було укладено Договір поруки б/н від 11.11.2009 р. Позивач вважає, що при укладенні вищевказаних договорів відбулися суттєві порушення законодавства, які призвели до визнання недійсним кредитно - заставного договору та договору поруки. ПАТ КБ «Приват Банк» допущене грубе порушення вимог чинного законодавства, щодо письмового оформлення кредитно - заставної угоди № DZH0AD40306502 від 11.11.2009 р. а за таких обставин вона є недійсною. На підставі вищезазначеного ОСОБА_6 просив визнати недійсним кредитно - заставну угоду № 0AD40306502 від 11.11.2009 р., укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 та Договір поруки б/н від 11.11.2009 р., укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 ( а.с.2-4).

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі( а.с. 45-48).

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог( а.с. 51-55).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.11.2009 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладений кредитно-заставний договір №DZH0AD40306502, відповідно до умов якого Банк надав кредит позивачеві для придбання автомобіля Ford KA - 1997 року випуску, раніше конфіскованого. Відповідно до п.17 Кредитно-заставного договору, розмір кредиту складає 39536,20 грн., датою надання кредиту встановлено не пізніше ніж 11.11.2009р., а остаточною датою погашення 10.11.2009р., з процентною ставкою 20,04 % річних. Порядок та строки погашення кредиту встановлені в Додатку №1 до Кредитно-заставного договору. Предметом застави виступає придбаний автомобіль Ford KA. Умови кредиту по програмі «Авто в кредит», викладені в Сертифікаті №AFR312832, з яким позивач ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.

Також 11.11.2009 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7 був укладений договір Поруки, відповідно до якого ОСОБА_7 поручається перед банком за виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків( а.с. 12). 11.11.2009 року ПАТ КБ «Приват Банк» сплатив за автомобіль позивача, відповідно до Меморіального ордеру № ВОР991111800R1 від 11 листопада 2009 року ( а.с. 34), тобто Банк свої зобов'язання відповідно до умов кредитно-заставного договору виконав. Позивач в свою чергу отримав даний автомобіль в листопаді 2009 року, що визнається сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дав належну оцінку доводам позивача щодо визнання недійсним кредитного договору та посилаючись на п. 15.2, 15.4 Кредитно-заставного договору №DZH0AD40306502 від 11.11.2009 року в яких передбачено порядок зміни умов договору за згодою сторін, та те, що припинення дії договору здійснюється за ст. ст. 651, 652 ЦК України, прийшов до вірного висновку щодо безпідставності вимог про визнання договорів недійсним.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального права та з врахуванням обставин справи: відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тим більш, ч.3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. А за ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, що і зазначено договором поруки б/н від 11.11.2009 р., укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7, зокрема п.4 про те, що у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором, поручитель несе в солідарну відповідальність перед Банком.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що між сторонами не було досягнуто домовленості стосовно змісту, форми та наслідків укладення Кредитно-заставного договору №DZH0AD40306502 від 11.11.2009 року не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки необґрунтовані та зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «Приват Банк» не повідомив у письмовій формі ОСОБА_6 стосовно умов надання кредиту та не надав в повному обсязі інформацію про умови кредитування, оскільки, як було встановлено судом першої інстанції, умови кредиту по програмі «Авто в кредит», викладені в Сертифікаті №AFR312832, з яким позивач був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом( а.с. 35).

Таким чином рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, його висновки доводами апеляційної скарги не спростовуються, а тому скасуванню воно не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 308, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: