Ухвала суду № 37651987, 17.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1432/14 Справа № 412/2701/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Галічий В. М. Доповідач - Слоквенко Г.П. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: - Слоквенка Г.П.,

Суддів: - Максюти Ж.І., Кочкової Н.О.,

при секретарі: - Пантелеєвій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи - ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за зустрічним позовом ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи - ОСОБА_6, Орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним договору іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року позивач звернувся із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору від 26.10.2006 р. № СNL-300/3028/2006, укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та відповідачем ОСОБА_6, останньому був наданий кредит у розмірі 200 000, 00 доларів США з кінцевим терміном повернення 26.10.2021 р. Крім того, 10.11.2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та відповідачем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № СNL-300/3049/2006, відповідно до якого останньому був наданий кредит у розмірі 100 000, 00 доларів США з кінцевим терміном повернення 10.11.2016 р. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № СNL-300/3028/2006 від 26.10.2006 р. та № СNL-300/3049/2006 від 10.11.2006 р. з відповідачем ОСОБА_7 були укладені договори поруки № СNL-300/3028/2006 від 26.10.2006 р. та № СNL-300/3049/2006 від 10.11.2006 р. Крім того, всі зобов'язання ОСОБА_6 перед АКБ «Райффайзенбанк Україна» по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями вищевказаних кредитних договорів, забезпечені іпотекою згідно договору іпотеки №PCL-300/2065/2006. Оскільки зобов'язання позичальника не виконувалися належним чином, станом на 17.05.2011 р. утворилась заборгованість за вищезазначеними кредитними договорами у розмірі 6972296,34 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь.

У вересні 2013 року ОСОБА_7 подала зустрічний позов про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 18.04.2012 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 1764, про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язання вчинити певні дії, який мотивовано тим, що іпотекодавця всупереч вимогам законодавства про іпотеку не було письмово повідомлено про необхідність усунення порушень при виконанні кредитного зобов'язання, а спірний виконавчий напис нотаріус було вчинено у безспірному порядку попри наявність між сторонами кредитних відносин спорів щодо порядку виконання зобов'язання.

У вересні 2013 року ОСОБА_7 також подала зустрічний позов в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 про визнання недійсним договору іпотеки від 10.11.2006 р., зобов'язання вчинити певні дії, в обґрунтування вимог посилалась на те, що на момент укладення договору у домоволодінні по АДРЕСА_1, яке передано в іпотеку, проживала неповнолітня особа - її син ОСОБА_10 та органом опіки і піклування не було надано згоди на укладення спірної угоди, у зв'язку з чим з огляду на приписи діючого на той час законодавства договір іпотеки слід визнати недійсним.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Факторинг Україна» задоволено в повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Факторинг Україна» та про задоволення її зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору від 26.10.2006 р. № СNL-300/3028/2006, укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та відповідачем ОСОБА_6, право вимоги за яким передано ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_6 був наданий кредит у розмірі 200 000, 00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №178 від 26.10.2006 року, з кінцевим терміном повернення 26.10.2021 р. Крім того, 10.11.2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та відповідачем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № СNL-300/3049/2006, відповідно до якого останньому був наданий кредит у розмірі 100 000, 00 доларів США, що підтверджується валютним меморіальним ордером №114 від 10.11.2006 року, з кінцевим терміном повернення 10.11.2016 р. Право вимоги за цим договором також передано ТОВ «ОТП Факторинг Україна». В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № СNL-300/3028/2006 від 26.10.2006 р. та № СNL-300/3049/2006 від 10.11.2006 р. з відповідачем ОСОБА_7 були укладені договори поруки № СNL-300/3028/2006 від 26.10.2006 р. та № СNL-300/3049/2006 від 10.11.2006 р. відповідно. Крім того, всі зобов'язання ОСОБА_6 перед АКБ «Райффайзенбанк Україна» по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями вищевказаних кредитних договорів, забезпечені іпотекою згідно договору іпотеки №PCL-300/2065/2006. Оскільки зобов'язання позичальника не виконувалися належним чином, станом на 17.05.2011 р. утворилась заборгованість за вищезазначеними кредитними договорами у розмірі 6 972 296, 34 грн. що складається наступного: заборгованість по кредитному договору від 26.10.2006 р. № СNL-300/3028/2006 у розмірі 81 290, 69 доларів США, що за курсом НБУ 7, 9785 грн. складає 648 577, 77 грн., заборгованість по відсотках у розмірі 18 709, 17 доларів США, що за курсом НБУ 7, 9785 грн. складає 149 271, 11 грн., заборгованість по штрафним санкціям у розмірі 186 999, 74 доларів США, що за курсом НБУ 7, 9785 грн. складає 1 491 977, 43 грн.; заборгованості по кредитному договору від 10.11.2006 р. № СNL-300/3049/2006, а саме заборгованість по кредиту у розмірі 165 853, 59 доларів США, що за курсом НБУ 7,9785 грн. складає 1 323 262, 87 грн., заборгованість по відсотках у розмірі 38 636, 31 доларів США, що за курсом НБУ 7,9785 грн. складає 308 259, 80 грн., заборгованість по штрафним санкціям у розмірі 382 396, 11 доларів США, що за курсом НБУ 7,9785 грн. складає 3 050 947, 36 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, правильність якого відповідачами не спростована. 12.11.2010 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким право вимоги за вищезазначеними договорами перейшло до останнього.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОТП Факторинг Україна» суд вірно виходив з положень ст. 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вирішуючи питання щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_7В про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, судом було встановлено та у зв'язку із чим зазначалось, що спірний виконавчий напис нотаріуса установленим вимогам законодавства відповідає, при його вчиненні нотаріусу було надано усі необхідні документи, в тому числі розрахунок заборгованості та письмові повідомлення іпотекодавця та боржника про необхідність її погашення, та на підставі чого позовні вимоги задоволенню не підлягали.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7В про визнання недійсним договору іпотеки суд зазначав, що ОСОБА_7В не надано жодних доказів реєстрації та проживання її неповнолітнього сина у домоволодінні, що є предметом іпотеки, ні на момент укладення договору, ні на час розгляду справи, як і не надано доказів володіння будь-якими майновими правами на спірне нерухоме майно її сином.

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку. оскільки згідно вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вимоги в апеляційній скарзі стосовно: визнання припиненим договорів поруки № СNL-300/3028/2006 від 26.10.2006 р. та № СNL-300/3049/2006 від 10.11.2006 р., визнання частково недійсним додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року, визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги від 12.11.2010 року, визнання частково недійсним додатків до договору про відступлення права вимоги від 12 .11.2010 року, визнання недійсними кредитних договорів від 26.10.2006 р. № СNL-300/3028/2006 та від 10.11.2006 року №СNL-300/3049/2006, визнання незаконними дій ПАТ «ОТП банк» стосовно передання та розголошення персональних даних та щодо розголошення банківської таємниці, заборони ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вчиняти певні дії - суперечать вимогам ст. 303 ЦПК України, оскільки зазначені вимоги та доводи наведені для їх обґрунтування не заявлялись та не досліджувались судом першої інстанції, а тому не підлягають перегляду в апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_6,- відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: