Постанова № 37650410, 07.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Справа № 922/4313/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Бойка Р.О., довіреність № 1786 від 11.12.2013 року

відповідача - Бочарової Н.В., довіреність № 384 від 27.01.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків (вх. №407 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.14 у справі № 922/4313/13

за позовом Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків

про стягнення 851 258,12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь позивача 851 258,12 грн., з яких: 497 826,80 грн. основного боргу, 1 135,82 грн. пені та 1 238,51 грн. 3% річних за договором № 511-10 від 20.07.2013 р. про надання послуг використання місця в каналі кабельної каналізації, а також 346 761,36 грн. основного боргу, 2 961,02 грн. пені та 1 324,61 грн. 3% річних за договором № 136-10 від 23.06.2008 р. про надання в використання лінійних споруд.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 січня 2014 року по справі № 922/4313/13 (суддя Макаренко О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" на користь Публічного акціонерного товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 474 560,28 грн. основного боргу та 1 238,51 грн. 3% річних за договором № 511-10 від 20.07.2013 року, 346 761,36 грн. основного боргу, 2 961,02 грн. пені та 1324,61 грн. 3% річних за договором № 136-10 від 23.06.2008 р., а також судовий збір в розмірі 17 025,17 грн., всього: 843 870,95 грн. Розстрочено виконання рішення суду шляхом сплати 843 870,95 грн. протягом дванадцяти місяців після набрання рішенням законної сили за наданим графіком (в перший місяць - 70 322,68 грн., в наступні одинадцять місяців - по 70 322,57 грн. щомісячно). В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 23276,52 грн. та 1135,82 грн. пені за договором №511-10 від 20.07.2010 р. провадження у справі припинено.

Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення скасувати в частині задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення в частині стягнення 843 870,95 грн. протягом дванадцяти місяців після набрання рішенням законної сили за наданим графіком (в перший місяць - 70 322,68 грн., в наступні одинадцять місяців - по 70 322,57 грн. щомісячно), та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення. В іншій частині просить залишити рішення без змін, а також стягнути з відповідача 8438,71 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Позивач вважає, що відповідач не навів у клопотанні про розстрочку виконання рішення винятковості випадку та наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. На думку позивача, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення, а є результатом його власної господарської діяльності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.03.2014 року.

06.03.2014 року позивач надав до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зокрема зазначив про те, що затримка або відсутність оплати наданих послуг значно впливає на фінансовий стан позивача, можливість модернізації засобів телекомунікації, викликає необхідність залучати кредитні кошти, посилається на необхідність проведення оплати позивачем періодичних обов'язкових платежів, передбачених договорами кредитування, а також оплати робіт та послуг, які пов'язані із забезпеченням взятих позивачем на себе збовязань. Таким чином, позивач вважає, що залишення рішення без змін вплине на законні матеріальні інтереси позивача, що виражаються у фактичному вилученні грошових коштів з обігу, що унеможливлює подальше направлення таких коштів, як забезпечення взятих позивачем на себе зобов'язань перед третіми особами. Крім того, позивач зазначає, що задоволення судом клопотання про розстрочення виконання рішення призвело до фактичного утворення правовідносин у вигляді безвідсоткового кредитування позивачем відповідача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому посилаючись на наявність сукупності обставин, які ускладнюють виконання рішення, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено належними документальними доказами, зокрема річними звітами про фінансові результати підприємства, наявність обставин, які свідчать про збитковість господарської діяльності підприємства відповідача та є достатніми для підтвердження винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, які підтвердили свої позиції викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 23.06.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №136-10 про надання в користування лінійних споруд, зі змінами, внесеними додатковими угодами до договору №1 від 20.06.2009 р., №2 від 30.12.2009 р., №3 від 02.05.2010 р., №4 від 20.07.2010 р., які є його невід'ємними частинами, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу в користування лінійні споруди місцевого зв'язку згідно Додатку №2 до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату згідно з умовами договору (п.2.2.1. договору).

Окрім того, 20.07.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №511-10 про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації, за умовами якого позивач відповідно до умов цього договору, у тому числі згідно зазначених у Додатку №1 до договору технічних даних, зобов'язався надати відповідачеві послугу використання місця в каналі кабельної каналізації у м. Харкові, а відповідач зобов'язався оплатити ці послуги відповідно до умов цього договору (п.1.1. договору).

Судом першої інстанції встановлено, що, позивач свої зобов'язання за договорами виконав належним чином, у період з червня по серпень 2013 р. надав відповідачеві послуги за договором №511-10 від 20.07.2010 р. на загальну суму 536 802,51 грн., що підтверджується рахунками-актами №6.2013.64188 за червень від 30.06.2013 р., №7.2013.64188 за липень 2013 р. від 31.07.2013 р. та №8.2013.64188 за серпень 2013 р. від 31.08.2013 р. (т.1 а.с. 28-300), а також у період з травня по серпень 2013 р. надав послуги за договором №136-10 від 23.06.2008 р. на загальну суму 365 680,52 грн., про що свідчать рахунки №447 від 31.05.2013 р., №464 від 30.06.2013р., №490 від 31.07.2013 р. та №504 від 31.08.2013 р. (т.1 а.с.31-34).

Відповідач послуги отримав, але в порушення взятих на себе договірних зобов'язань вартість послуг оплатив частково та невчасно.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що на підставі п. 3.5. договору №136-10 від 23.06.2008 р. сторони здійснили залік зустрічних однорідних вимог за травень - серпень 2013 р. на суму 18 919,16 грн., про що склали відповідні двосторонні протоколи (т.2 а.с.7-10). За результатами проведених заліків заборгованість відповідача перед позивачем за договором №136-10 від 23.06.2008 р. зменшилась до 346 761,36 грн. Суму боргу визнано представником відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції (т.2 а.с.42-43).

Аналогічно сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог за договором № 511-10 від 20.07.2010 р. за червень - серпень 2013 р. на суму 38 965, 71 грн., про що також свідчать складені сторонами двосторонні протоколи (т.2 а.с. 7-10). За результатами проведених заліків заборгованість відповідача перед позивачем за договором №511-10 від 20.07.2010 р. станом на 01.09.2013 р. становила 497 836,80 грн., що не заперечується відповідачем.

Таким чином, на час звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договором №136-10 від 23.06.2008 р., яка утворилася за період з травня по серпень 2013 р., у розмірі 346 761,36 грн., а також заборгованість за договором №511-10 від 20.07.2010 р. за період з червня по серпень 2013 р. в розмірі 497836,80 грн., що підтверджується також двосторонніми актами звіряння розрахунків від 31.08.2013 р. (т.1 а.с.190-191).

Судом встановлено, що під час розгляду даної справи сторонами було проведено часткові розрахунки за договором №511-10 від 20.07.2010 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у вересні - жовтні 2013 р. на суму 23 276,52 грн., про що було складено відповідні двосторонні протоколи проведення розрахунків між позивачем та відповідачем (т.1 а.с.64, 66, 68, 70). Внаслідок цього сума боргу відповідача за вказаним договором становить 474 560,28 грн.

В ході розгляду даної справи позивач звернувся до суду першої інстанції з заявами від 08.11.2013 р. та від 06.12.2013 р., в яких просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення погашеної відповідачем суми боргу в розмірі 23 276,52 грн. (т. 1, а.с. 60-71, 210 ), в зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №511-10 від 20.07.2010 р. у розмірі 23 276,52 грн. судом припинено відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином судом встановлено, що відповідач розрахувався за надані позивачем послуги невчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем на даний час існує непогашена заборгованість в розмірі 346 761,36 грн. за договором №136-10 від 23.06.2008 р. та заборгованість в розмірі 474 560,28 грн. за договором №511-10 від 20.07.2010 р.

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи, що відповідачем сума боргу визнається, доказів погашення суми боргу останній не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 346 761,36 грн. за договором №136-10 від 23.06.2008 р. та заборгованості в розмірі 474 560,28 грн. за договором №511-10 від 20.07.2010 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, на підставі п. 4.2 вказаних договорів, а також керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 238,51 грн. 3% річних за договором № 511-10 від 20.07.2013 року, 2 961,02 грн. пені та 1324,61 грн. 3% річних за договором № 136-10 від 23.06.2008 р. В частині стягнення пені в розмірі 1135,82 грн. за договором № 511-10 від 20.07.2013 року провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з її погашенням відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Як свідчать матеріали справи, 23.01.2014 року відповідач звернувся до суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення (вх.№2361 від 23.01.2014 р., т.2 а.с. 42-43) шляхом сплати 843 870,95 грн. протягом дванадцяти місяців після набрання рішення законної сили за наданим графіком (в перший місяць - 70 322,68 грн., в наступні одинадцять місяців - по 70 322,57 грн. щомісячно), суд дійшов таких висновків.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на те, що внаслідок фінансової кризи 2008 року у відповідача склалися обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, про що свідчать надані до матеріалів справи річні звіти про фінансові результати за 2008-2013 років (т.1 а.с.97-107), а також баланс підприємства на 01.10.2013 р. (т.1 а.с.108).

Дослідивши надані відповідачем до заяви докази в їх сукупності, а також враховуючи той факт, що позивач не надав до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження скрутного фінансового становища ПАТ "Укртелеком", суд першої інстанції вважав, що відповідачем доведено наявність обставин, які свідчать про збитковість господарської діяльності підприємства відповідача та є достатніми для підтвердження винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

На підставі таких встановлених обставин справи, суд першої інстанції задовольнив заяву відповідача та розстрочив виконання рішення суду шляхом сплати 843 870,95 грн. протягом дванадцяти місяців після набрання рішенням законної сили за наданим графіком (в перший місяць - 70 322,68 грн., в наступні одинадцять місяців - по 70 322,57 грн. щомісячно).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення господарського суду в частині вирішення даного господарського спору по суті сторонами не оскаржується, отже сторони не заперечують проти правильності самого рішення щодо стягнення з відповідача 843870,95 грн. Позивач в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, посилаючись на те, що відповідач не навів у клопотанні про розстрочку виконання рішення винятковості випадку та наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, а також вважає, що надані відповідачем документи не є належними доказами на підтвердження винятковості обставин, та не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення.

З приводу наведених позивачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Виходячи з аналізу даної норми права, можна зробити висновок, що підставою для відстрочки, розстрочки повинні бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк. До того ж законодавець вказує, що надання розстрочки та відстрочки виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, виходячи з особливого характеру обставин справи.

Також, слід зазначити, що відстрочка або розстрочка виконання рішення надається лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Згідно п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. № 9 (зі змінами та доповненнями), вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події.

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Дослідивши надані відповідачем докази в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення, а саме: річні звіти про фінансові результати за 2008 - 2013 роки (т. 1 а.с. 97-107), баланс товариства, колегія суддів констатує, що збитки відповідача становили у 2008 році - 37 774 тис. грн., у 2009 році -21 836 тис. грн., у 2010 році - 20 032 тис. грн., у 2011 році - 10 499 тис. грн., у 2012 році -15 689 тис. грн. та за 9 місяців 2013 року -18 221 тис. грн.

За 9 місяців 2013 року загальна кредиторська заборгованість відповідача дорівнює 149 846 тис. грн., що підтверджується балансом на 01.10.2013 р. (т. 1 а.с. 108). Залишки коштів на рахунках відповідача складають у ПАТ «Універсал Банк» - 4 693,33 грн., у філії ПАТ «УніКредит Банк» у м. Києві - 5 850,28 грн., у ПАТ «ОТП Банк» -14 235,36 грн. та 2,67 доларів США (т. 1 а.с. 109-111). Дебіторська заборгованість підприємства за продукцію, товари, вироби, роботи, послуги на кінець звітного періоду дорівнює 6 819 712,19 грн., в тому числі заборгованість абонентів за надані Відповідачем телекомунікаційні послуги складає 6 194 947,87 грн. (т. 1 а.с. 112).

Також, відповідно до балансу та звіту про фінансові результати відповідача за 2013 рік збитки відповідача становили у 2013 році -19 289 тис. грн., загальна кредиторська заборгованість відповідача у 2013 році дорівнювала 149 846 тис. грн., дебіторська заборгованість підприємства за продукцію, товари, вироби, роботи, послуги на кінець звітного періоду дорівнювала 8 456 тис. грн.

Колегія суддів вважає, що відповідачем доведено наявність обставин, які свідчать про збитковість господарської діяльності товариства.

Отже, одночасне стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 843870,95 грн., з урахуванням збитковості ТОВ "Велтон.Телеком", фактично є неможливим та на даний час матиме негативний вплив, що призведе до катастрофічних наслідків для товариства.

Колегія суддів бере до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що господарський суд надав належну оцінку викладеним відповідачем обставинам, що унеможливлюють негайне виконання прийнятого по справі рішення, а також документальним доказам на їх підтвердження, та навів належне обґрунтування підстав для задоволення заяви відповідача стосовно розстрочки виконання рішення.

Посилання позивача на те, що судом не враховано матеріальні інтереси позивача при наданні відстрочки виконання рішення є безпідставними.

Так, в обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що затримка або відсутність оплати наданих послуг значно впливає на фінансовий стан позивача, можливість модернізації засобів телекомунікації, викликає необхідність залучати кредитні кошти. Позивач також посилається на необхідність проведення оплати позивачем періодичних обов'язкових платежів, передбачених договорами кредитування, а також оплати робіт та послуг, які пов'язані із забезпеченням взятих позивачем на себе зобов'язань. Таким чином, позивач вважає, що залишення рішення без змін вплине на законні матеріальні інтереси позивача, що виражаються у фактичному вилученні грошових коштів з обігу, що унеможливлює подальше направлення таких коштів, як забезпечення взятих позивачем на себе зобов'язань перед третіми особами.

В той же час, позивач не надав до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження скрутного фінансового положення ПАТ «Укртелеком».

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що примусове стягнення з відповідача заборгованості матиме суттєво значення для вирішення питання щодо погашення кредиторської заборгованості позивача, в той час як примусове виконання рішення шляхом арешту банківських рахунків і відчуження основного обладнання відповідача матиме наслідком припинення господарської діяльності останнього, змушеного банкрутства та ліквідації.

За таких обставин, позивач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги позивача, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 23.01.14 у справі № 922/4313/13

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.14 у справі № 922/4313/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 07 березня 2014 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.