Рішення № 37650297, 04.02.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р.Справа № 922/5038/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Радгоспробкоопу "Безлюдівський", п. Безлюдівка до ФОП ОСОБА_2, смт. Безлюдівка про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення коштів у розмірі 14920,84 грн за участю представників сторін:

позивача - Петрова О.В.

відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд розірвати договір № 6, укладений між сторонами 01.08.2011 року, зі змінами, внесеними додатковим договором № 3 від 01.04.2013 року; зобов'язати відповідача повернути позивачеві передане в оренду майно та стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості з орендної плати у розмірі 7240,00 грн., пеню в сумі 234,50 грн., 25% річних у сумі 473,89 грн. та штраф у сумі 2772,00 грн. Витрати по оплаті судового збору в сумі 2867,50 грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

31.01.2014 року до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач збільшує позовні вимоги та стягнути з відповідача 10860,00 грн. заборгованості з орендної плати, 433,07 грн. пені, 855,77 грн. 25% річних, 2772,00 грн. штрафу. Решту позовних вимог позивач залишає незмінними.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

31.01.2014 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи довідку про відсутність рахунків; витяг з ЄДР; довідку за формою 4-ОПП; свідоцтво ПЄП; свідоцтво про реєстрацію ФОП.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

31.01.2014 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовує тим, що відповідач частково вносив орендну плату, доказів невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд до матеріалів справи позивачем не надано, а тому факт невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд нічим не доводиться, натомість відповідно до бухгалтерської довідки наявна часткова заборгованість з виплати орендної плати, що є підставою для стягнення заборгованості а не розірвання договору, як це вважає позивач. Крім того, вказує на те, що позивач не є власником будівлі, а тому не має права здавати майно в оренду. Натомість, як зазначає відповідач, власником будівлі є він, що вбачається з рішення загальних зборів від 11.12.2012 року.

Суд, дослідивши відзив, долучає його до матеріалів справи.

31.01.2014 року до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд витребувати у відповідача посвідчену копію рішення загальних зборів членів Радгоспробкоопу "Безлюдівський" від 25.12.2012 року, на яких вирішувалось питання про затвердження часток членів Радгоспробкоопу "Безлюдівський" в майні Радгоспробкоопу "Безлюдівський", нарахованих згідно Положення про порядок розподілу, нарахування часток та закріплення власності в Радгоспробкоопі "Безлюдівський"; копію Положення про порядок розподілу, нарахування часток та закріплення власності в Радгоспробкоопі "Безлюдівський", що затверджене рішенням загальних зборів Радгоспробкоопу "Безлюдівський" від 11.12.2012 року.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання відхиляє його, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" суд витребує докази у разі виникнення у учасників судового процесу труднощів в поданні додаткових доказів.

Суд вважає, що дане клопотання є необґрунтованим, оскільки відповідачем не вказано обставини, які можуть підтвердити ці докази та яке значення для справи матиме цей доказ, крім того обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

03.02.2014 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи заяву від 12.07.2013 року та лист від 05.08.2013 року.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.02.2014 року до 04.02.2014 року до 12:00 години за усним клопотанням представника відповідача для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи та підготувати заперечення.

04.02.2014 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дане клопотання задоволене судом та для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер сісх-08352.

04.02.2014 року до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копію звіту про дебітові та кредитові операції на рахунку позивача з 30.01.2014 року по 04.02.2014 року.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього документи, долучає їх до матеріалів справи.

04.02.2014 року до господарського суду від представника позивача надійшов супровідний лист в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копію рішення Безлюдівської селищної ради № 77 від 19.04.2012 року, копію рішення від 18.03.2004 року, копію рішення від 16.11.1995 року, копію дозволу від 25.05.2007 року, копію технічного паспорту на громадський будинок "Б-1" магазин НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

04.02.2014 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд долучити до матеріалів справи примірник договору оренди від 06.08.2012 року, пояснення працівника ОСОБА_5, лист НОМЕР_2 від 30.08.2012 року.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього документи, долучає їх до матеріалів справи.

04.02.2014 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд направити матеріали справи № 922/5038/13 до Харківського РВ УМВС України в Харківській області для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину головою правління Радгоспробкоопу "Бзелюдівський" ОСОБА_6, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Провадження у справі просить зупинити.

Суд, дослідивши клопотання, долучає його до матеріалів справи та відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Так, п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України закріплює, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за договором оренди № 6 від 01.08.2011 року, розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно. Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем свої зобов'язань по договору оренди щодо повної та своєчасної оплати орендованого приміщення.

Виходячи зі змісту норм ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог. До того ж, застосування п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України можливе за умови виявлення господарським судом при вирішення господарського спору у діяльності працівників юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Втім, судом не вбачається неможливості встановлення обставин в рамках розгляду господарської справи. Крім того, відповідач не був позбавлений права самостійно звернутись до органів внутрішніх справ з відповідної заявою.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.02.2014 року до 04.02.2014 року до 14:00 години.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Після перерви о 14:00 04.02.2014 року години представник позивача в судове засідання не з'явився.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

01.08.2011 року між позивачем Радгоспробкоооп "Безлюдівський" (надалі-позивач) та відповідачем ФОП ОСОБА_2 (надалі-відповідач) (разом - сторони) було укладено договір оренди № 6 від 01.08.2011 року.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято за актом приймання-передачі від 01.08.2011 року у строкове платне користування нежитлове приміщення магазину НОМЕР_2 площею 185,9 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Безлюдівської селищної ради за № 77 від 19.04.2012 року присвоєно поштову адресу нежитловому приміщенню магазину НОМЕР_2 АДРЕСА_1.

01.04.2012 року сторони уклали додатковий договір № 3 до договору оренди № 6 від 01.08.2011 року про внесення змін з 01.04.2012 року до п. 4.1 договору, а саме: орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця у сумі - 2310,00 гривень на поточний рахунок Орендодавця.

Згідно зазначеному у додатковому договорі № 3 від 01.04.2012 року інші умови договору оренди залишилися незмінними.

Пунктом 1.4. договору встановлено строк оренди встановлюється з моменту підписання договору по 31.07.2014 року.

Відповідно до п. 1.5. договір набуває сили з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Судом встановлено, що усі перелічені документи підписані сторонами та скріплені печатками.

Умовами пунктів 3.1, 3.2, 3.8 договору, орендар зобов'язується використовувати орендоване приміщення у відповідності до умов договору; своєчасно вносити орендну плату у відповідності до цього договору; здавати в суборенду на підставі договору суборенди третім особам тільки з письмової згоди Орендодавця, на строк та в межах дії договору оренди з застосуванням до договору суборенди положень цього договору.

Сторони у договорі закріпили право Орендодавця виступати з ініціативою про дострокове розірвання договору оренди за причин невиконання Орендарем умов договору (п. 2.2. договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у разі прострочення внесення орендної плати понад одного місяця Орендодавець має право розірвати договір та вимагати відшкодування збитків, спричинених цим простроченням.

Пунктом 6.3 Договору сторони визначили, що дострокове розірвання договору за ініціативою Орендодавця може мати місце зокрема у наступних випадках:

- у разі порушення строку внесення орендної плати більш одного місця з моменту виникнення зобов'язання;

- за інших підстав, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 8.1 договору спори, які виникають по договору сторони врегульовують шляхом переговорів. Якщо сторони не можуть прийти до згоди, спір розв'язується шляхом розгляду у Господарському суді, у відповідності до діючого законодавства.

Згідно пункту 9.3. неврегульовані цим договором питання підлягають врегулюванню у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" пункту 3.1. розділу 3, з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002, приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 59 від 16.10.2013 року про дострокове розірвання договору з доданням для підписання відповідачем додаткових договорів про дострокове розірвання договору оренди № 6 від 01.08.2011 року з 05.11.2013 року.

Відповідач у своєму листі б/н від 01.11.2013 року не надав згоди на розірвання договору оренди № 6 від 01.08.2011 року, не підписав та не повернув на адресу позивача один екземпляр додаткового договору про дострокове розірвання договору оренди № 6 від 01.08.2011 року.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди № 6 від 01.08.2011 та додатковим договором № 3 від 01.04.2012 року належним чином не виконував, чим порушив п. 3.2, п. 4.1 договору, ч. З ст. 285 ГК України, ст. 762 ЦК України, п. 3.8, ст. 774 ЦК України.

Відповідно до ч. З статті 285 ГК України Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 4 статті 286 ГК України встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1, ч.5 статті 762 ЦК України за користування майном з орендаря справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди № 6 від 01.08.2011 року зі змінами внесеними згідно додаткового договору № 3 від 01.04.2013 року до пункту 4.1 договору узгоджено, що орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця у сумі - 2310 гривень на поточний рахунок Орендодавця.

За період з 06.08.2013 року по 30.01.2014 року у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 10860,00 грн.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати (п. 4.1 договору) Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, а також 25% річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 5.3, пунктом 6.3 договору визначено право (ініціатива) Орендодавця достроково розірвати договір оренди у разі порушення строку внесення орендної плати більше одного місяця з моменту виникнення зобов'язання.

Відповідач прострочив сплату орендної плати на протязі з 01.08.2013 року по 30.01.2014 року (сплативши частину заборгованості 31.10.2013 року у сумі 1000,00 гривень в останній день третього місяця несплати поряд), з 01.11.2013 року по 05.12.2013 року (сплативши частину заборгованості 27.11.2013 року у сумі лише 1000,00 гривень) та з 06.12.2013 року по 30.01.2014 року (сплативши частину заборгованості 27.11.2013 року в сумі 1000,00 грн.).

Відповідачем порушено умови пункту 3.8 договору оренди № 6 від 01.08.2011 року, що виразилось у передачі відповідачем в суборенду орендованого майна без узгодження з позивачем. Укладання договору суборенди підтверджено договором суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.08.2012 року про передачу нежитлового приміщення в суборенду по АДРЕСА_1 підписаним ФОП ОСОБА_2 (відповідач) з ОСОБА_7 (суборендар), а також відповіддю ОСОБА_7 на лист позивача № 24 від 30.11.12 року.

Договором оренди № 6 від 01.08.2011 року п. 3.8 передбачено обмеження прав орендаря, щодо здачі в суборенду майна третім особам, та зазначено право Орендаря здавати в суборенду на підставі договору суборенди третім особам тільки з письмової згоди Орендодавця, на строк та в межах дії договору суборенди з застосуванням до договору суборенди положень цього договору.

Звернень відповідача з проханням до позивача надати дозвіл на здачу орендованого майна в суборенду третім особам від відповідача не надходило.

ОСОБА_7 у своєї відповіді на запит позивача вх № 11 від 03.12.2012 року повідомив Радгоспробкооп "Безлюдівський", що ним було підписано договір суборенди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 від 01.08.2012 року з ФОП ОСОБА_2, яка отримувала за суборенду приміщення грошові кошти щомісячно у сумі 3000 гривень відповідно до п. 5.1 договору, що підтверджується належним чином засвідченими копіями розписок з її підписами від 06.08.2012 року та від 05.09.2012 року, долученими до матеріалів справи.

Зазначеними діями зі сторони відповідача порушені права позивача, щодо розпорядження своїм майном на власний розсуд. Згідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 774 ЦК України визначено, що передання орендарем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою орендодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 статті 773 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору, якщо наймач користується річчю, переданою у найм, з порушенням умов договору найму.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив свої зобов'язання які були покладені на нього п. 3.2, п. 3.8, п. 4.1 договору оренди № 6 від 01.08.2011 року. Про порушення Орендарем визначених договором зобов'язань свідчить порушення порядку та строків внесення орендної плати, укладання без отримання попереднього письмового погодження Орендодавця договору суборенди.

Відповідно до ч. 2 статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється зокрема у разі його розірвання за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 статті 291 ГК України Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Згідно з ч.4 статті 188 Господарського Кодексу у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно частини 4 статті 188 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно із ст. 785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, котрий обумовлено у договорі.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі. Заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки відповідачем до суду не подано доказів того, що він є власником спірного приміщення; на час розгляду справи в суді суду не подано доказів визнання спірного договору недійсним, а навпаки, як свідчить виписка по рахунку ПАТ КБ "Приватбанк" після подачі позову до суду 06.12.2013 року, відповідачем, 27.12.2013 року, була сплачена 1000,00 грн. в рахунок оплати орендної плати за спірним договором.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 759, 762, 763, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 179, 284-286 ГК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 6 від 01.08.2011 року із змінами внесеними додатковим договором № 3 від 01.04.2012 року до договору оренди № 6 від 01.08.2011 року, укладений між Радгоспробкооп "Безлюдівський" та ФОП ОСОБА_2.

Зобов'язати ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) повернути Радгоспробкоопу "Безлюдівський" (62489, Харківська область, Харківський район, с. Безлюдівка, вул. Зміївська, 60, код ЄДР 01768507, р/р 2600005220510 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) передане за договором № 6 від 01.08.2011 року в оренду майно, а саме: приміщення магазину НОМЕР_2 площею 185,9 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Безлюдівка, 65-А.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Радгоспробкоопу "Безлюдівський" (62489, Харківська область, Харківський район, с. Безлюдівка, вул. Зміївська, 60, код ЄДР 01768507, р/р 2600005220510 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) - 10860,00 грн. заборгованості з орендної плати, 433,07 грн. пені, 855,77 грн. 25 % річних, 2772,00 грн. штрафу та 2867,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 лютого 2014 року.

Суддя О.В. Погорелова