Рішення № 37650010, 11.03.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2014 р. Справа № 902/142/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт", м.Запоріжжя

до військової частини А0215, м.Вінниця

про стягнення 8000000 грн згідно договору підряду

За участю представників:

позивача - Водяницький О.О. (довіреність б/н від 03.03.2014, паспорт серії СВ №001943);

відповідача - Ільчик О.В. (довіреність №350/153/707 від 25.12.2013, паспорт серії АА №172556)

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з військової частини А0215 8000000,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останньою умов укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг за державні кошти №156/12 від 09.08.2012.

Ухвалою суду від 08.02.2014 порушено провадження у справі №902/142/14 з призначенням судового засідання на 11.03.2014.

В судовому засіданні 11.03.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав копію обопільно підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 19.02.2014 на суму 8 000 000,00 грн (вх.канц. №08-46/2306/14 від 11.03.2014).

Представник відповідача Ільчик О.В. проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві (вх.канц. №08-46/2260/14 від 11.03.2014). Суду пояснив, що Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області надано платіжні доручення №547 від 11.09.2013 на суму 900000,00 грн, №637 від 17.10.2013 на суму 2 392 398,00 грн, №754 від 05.12.2013 на суму 1 707 602,00 грн, №821 від 11.12.2013 на суму 3000000,00 грн, №548 від 11.12.2013 на суму 100 000,00 грн для оплати бюджетного фінансового зобов'язання перед позивачем за договором №156/12 від 09.08.2012. Однак, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області здійснено платіж лише за платіжним дорученням №548 від 11.12.2013 на суму 100 000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.08.2012 між державним підприємством "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" (виконавець) та військовою частиною А0215 Міністерства оборони України (замовник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №156/12.

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язався надати у 2012 році послуги, зазначені у Специфікації послуг (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг: послуги з технічного обслуговування, ремонту і модернізації літальних апаратів та авіаційних двигунів, код 35.30.9 - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97, а саме: послуги з середнього ремонту літака Су-27УБ №96310424043 (далі - послуги) (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що обсяг виконаних робіт за даним правочином має становити 13 505 772,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) у розмірі 2 250 962,00 грн.

Четвертим розділом Договору сторони передбачили порядок здійснення оплати.

Так, відповідно до п.4.1. Договору, Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем за надані Послуги шляхом: прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця через відповідні реєстраційні рахунки військової частини А0215, відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області; використання всіх форм (методів) розрахунків, визначених чинним законодавством України за взаємною (письмовою) згодою Сторін.

Розрахунки за надані Послуги здійснюються за фактом їх надання згідно з чинним законодавством України протягом поточного бюджетного 2012 року, після отримання замовником (представником замовника - командиром військової частини А 0215-Т) документів на оплату: рахунку-фактури; приймально-здавального акту літального апарату, акту приймання послуг (додаток 4 до договору); посвідчення військового представництва (п. 4.2. Договору).

Після закінчення виконання Послуг за цим Договором сторони (або у разі дострокового припинення дії Договору) у 30-ти денний строк проводять звірку взаєморозрахунків з підписанням Акту про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків (Додаток 5 до Договору), який є підтвердженням взаємного виконання Сторонами зобов'язань за даним Договором (п.4.5. Договору).

Термін надання послуг - до 01.12.2012 (п.5.1. Договору).

Місце надання послуг: виробничі площі підприємстві виконавця (п.5.2. договору).

Датою виконання зобов'язань Замовником є дата повного розрахунку з Виконавцем за умовами Договору (п.5.9. договору).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору №156/12 від 09.08.2012, виконавши роботи на суму 13505772,00 грн, що підтверджується актами приймання (етапу) послуг, затверджених 21.08.2012 та 30.08.2012, та приймально-здавальним актом від 30.08.2012.

Натомість, з наявних в матеріалах справи документів, зокрема, акту звірки взаєморозрахунків сторін станом на 19.02.2014 та платіжних доручень про сплату боргу вбачається, що відповідач обов'язок стосовно оплати за отримані послуги виконав частково, сплативши позивачу 5505772,00 грн (що сторонами також не заперечується), в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 8000000,00 грн.

Станом на день подачі позову та розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 8000000,00 грн, що стверджується вище зазначеними документами, а також обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 19.02.2014.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини підряду.

Згідно положень частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 8 000 000,00 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки наведені ним обставини не звільняють його від виконання зобов'язань за договором. З положень ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та тексту постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 випливає, що бюджетна організація навіть від відповідальності за порушення зобов'язання не звільняється через відсутність у неї коштів. Тим більше це не може звільнити від виконання договірних зобов'язань. Відповідач же посилається на те, що орган Державної казначейської служби України не здійснив перерахування коштів на рахунок позивача, однак спірні правовідносини між відповідачем та органом Державної казначейської служби не є підставою для відмови у позові у справі №902/142/14.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А0215 Міністерства оборони України (вул.Червоноармійська, 105, м.Вінниця-7, 21007; код ЄДРПОУ 24981451) на користь державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" (69013, м.Запоріжжя, вул.Військбуд, 124; код ЄДРПОУ 07917635) 8000000,00 грн боргу; 73080,00 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 17 березня 2014 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ДП "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" (69013, м.Запоріжжя, вул.Військбуд, 124);

3 - відповідачу - ВЧ А0215 (21007, м.Вінниця-7, вул.Червоноармійська, 105)