Постанова № 37649568, 17.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року № 826/19694/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 №№0006442202.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006442202 від 31.07.2013.

Ухвалою суду від 16.01.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 23.01.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №288/26-54-22-01-10/34514827 від 31.07.2013, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0006442202, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 188.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 200.2, 201.4 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 165523грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 132418грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 33105грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, відповідачем від ДПІ у м. Полтава отримано акт №725/22.5-10/38377887 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біквест» з контрагентами покупцями за квітень 2013.

У вказаному акті зазначено, що ТОВ «Біквест» не підтверджено реальності господарських операцій, внаслідок неможливості проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

Разом з тим, в акті відсутнє посилання на направлення відповідного повідомлення до державного реєстратора, в той час як міститься інформація про відсутність підприємства за місцезнаходженням на підставі службової записки ГВПМ ДПІ у м. Полтаві від 22.04.2013 №902/07-31. Наявність основних виробничих фондів не встановлено, чисельність працівників - нуль осіб.

Згідно висновку ГВПМ ДПІ у м. Полтава №1315/07.09 від 21.06.2013 ТОВ «Біквест» має ознаки «податкової ями».

Враховуючи зазначені обставини, податкові зобов'язання ТОВ «Біквест» з податку на додану вартість зменшено до нуля.

Як наслідок, в результаті автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатку №5 до податкових декларації встановлено розбіжність між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Біквест» на суму 120000грн.

До перевірки не надано документів, які свідчать про те, що за товар перевозився, не надано інформації про маршрут перевезення. Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних та інших товаросупроводжувальних документів на підтвердження факту надання ТОВ «Біквест» транспортно-експедиційних послуг.

Стосовно ПП «Південь Агроекспорт» відповідач посилається на відсутність, станом на час проведення перевірки, звітів про виконання маркетингових послуг.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень позивача, враховуючи наступне.

04 січня 2013 між позивачем (замовник) та ТОВ «Біквест» (виконавець) укладено договір №4 надання послуг з підготовки та організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України.

Відповідно до умов договору, виконавець бере на себе зобов'язання по пошуку, замовленню, бронюванню транспортних засобів для перевезення вантажів замовника; супроводу вантажів Замовника до моменту передачі їх вантажоотримувачам; організації повернення товаросупровідних документів; організації та проведенні від імені замовника тендерів тощо, а замовник зобов'язується належним чином прийняти і оплатити надані послуги виконавця.

Виконавець своїми силами здійснює пошук та бронювання транспортних засобів та надає відповідну інформацію Замовнику.

Після того як Замовник (позивач) самостійно замовляє транспортний засіб, виконавець своїми силами або силами субпідрядників здійснює супроводження вантажу до місця вигризки.

Матеріалами справи підтверджується, що 05.04.2013, 19.04.2013, 01.04.2013, 15.04.2013, 08.04.2013 позивачем складено Заявки на організацію автомобільних перевезень вантажів, які отримані до виконання ТОВ «Біквест».

При цьому, в Заявках чітко ідентифіковано: вантажовідправника (ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів), адресу погрузки (напр. м. Сквира, вул. Залізнична, 8), найменування і масу вантажу, спосіб загрузки, висоту платформи, дату вигризки, вантажоотримувача (напр. ТОВ «ФОЗЗІ», Броварська окружна, 68), замовника (ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів») та виконавця - ТОВ «Біквест».

Перевезення товару підтверджується належним чином завіреними копіями: видаткових накладних від 19.04.2013 №РН-0001483, РН-0001490, РН-0001489 та ТТН №343 від 19.04.2013; видаткових накладних від 05.04.2013 №РН-0001280, РН-0001279, РН-0001278, РН-0001277 та ТТН №294 від 05.04.2013; видаткової накладної від 01.04.2013 №РН-0001191 та ТТН №273 від 01.04.2013; видаткової накладної від 08.04.2013 №РН-0001290 та ТТН №299 від 08.04.2013; видаткової накладної від 15.04.2013 №РН-0001403 та ТТН №326 від тієї ж дати.

Аналіз дат, змісту і обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище заявках на перевезення товарів та товарно-транспортних накладних, дає змогу погодитись з твердженням позивача про залучення ним ТОВ «Біквест» до організації перевезень товарів в рамках господарських операцій позивача з покупцями (ТОВ «Фоззі», ПП «Всесвіт Фудс»).

В погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Біквест» за наслідками вказаних господарських операцій позивачем проведено оплату послуг, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень №265 від 15.05.2013, №287 від 21.05.2013, №317 від 24.05.2013, №316 від 24.05.2013, №320 від 28.05.2013, №338 від 31.05.2013, №347 від 04.06.2013, №363 від 11.06.2013, №362 від 11.06.2013 та банківською випискою від 04.01.2013.

22 квітня 2013 ТОВ «Біквест» виписано на користь позивача податкову накладну №367 на загальну суму в розмірі 720000грн., сума ПДВ по якій включена позивачем до податкового кредиту за квітень 2013.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ПП «Південь Агроекспорт», суд зазначає наступне.

01 квітня 2012 між позивачем (замовник) та ПП «Південь Агроекспорт» укладено договір №22/12-м, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику маркетингових послуг по просуванню товарів під торговими марками замовника, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю надані послуги на умовах, передбачених даним договором.

Метою даного договору є підвищення ефективності продажів продукції, покращення її конкурентоспроможності та дослідження ринків збуту продукції замовника.

Відповідно до п.5.1. Договору замовник оплачує послуги виконавця згідно виставлених рахунків фактур на основі атів виконаних робіт, підписаних сторонами.

Виконання робіт по договору підтверджується належним чином завіреними копіями звітів про надання маркетингових послуг від 10.04.2013, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Зі змісту звітів вбачається за можливе погодитись з фактичним наданням ПП «Південь Агроекспорт» маркетингових послуг, як то опитування респондентів з повідомленням ним рекламної інформації про продукцію, що реалізується позивачем під ТМ «Жменька» та ТМ «Сладов».

Виконання маркетингових послуг оформлено між сторонами підписаними без зауважень актами виконаних робіт від 10.04.2013, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунки між сторонами здійснено на підставі угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог від 11.04.2013 №б/н, що суб'єктом владних повноважень під сумнів не ставиться та знайшло своє відображення на ст. 9 акта перевірки.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту по податковим накладним, виписаним ПП «Південь Агроекспорт», а саме: ПН№10047 від 10.04.2013 та ПН№10046 від 10.04.2013.

При цьому, судом вбачається наявність у позивача економічної (ділової) мети на отримання прибутку за наслідками виконання договору №22/12-м від 01.04.2013, адже згідно Ліцензійного договору про передачу права на використання знака ТОВ «Круп'яний дім» передано ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» виключну ліцензію на використання ТМ «Жменька», яка власне і просувалась/рекламувалась ПП «Південь Агроекспорт» в інтересах позивача для отримання останнім більшого прибутку від продажу даної продукції, що також підтверджується Звітом про показники реалізації продукції за березень - квітень 2013, який в судовому засіданні 20.02.2013 залучений до матеріалів справи.

Проте, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача (відсутність за місцезнаходженням), вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особа були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.07.2013 №0006442202.

3. Судові витрати в сумі 331(триста тридцять одна)грн. 05коп. присудити на користь ТОВ "ФАБРИКА БАКАЛЕЙНИХ ПРОДУКТІВ" (код ЄДРПОУ 34514827, адреса: 09000, Київська обл., Сквирський район, місто Сквира, ВУЛИЦЯ ЗАЛІЗНИЧНА, будинок 8) з Державного бюджету України.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.