Постанова № 37649388, 04.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-5518/10/1470

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової адміністрації України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року, у справі за позовом Приватного сільськогосподарського виробничного підприємства «Рутенія-М» до Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року задоволено позов та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №0000032301/0 від 26.02.2010 року, №0000032301/1 від 22.03.2010 року, №0000032301/2 від 01.06.2010 року, №0000032201/3 від 17.08.2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведеної перевірки встановлено завищення підприємством розміру свого податкового кредиту з ПДВ, за березень 2009 року, внаслідок врахування сум придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не використані позивачем у своїй подальшій господарській діяльності, а тому податковими повідомленнями - рішеннями правомірно визначено грошове зобов'язання з цього податку, у розмірі 44687 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.02.2010 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №0004/23-10/32093761, яким встановлено порушення підприємством п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 та п.8-1.2 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме неправомірне включення позивачем до складу свого податкового кредиту з ПДВ за березень 2009 року суми, у розмірі 44687 грн.

Порушення полягає у тому, що вказана сума складається з витрат на вирощування сільськогосподарських культур, проте фактично підприємством не отримано врожаю, тобто відсутній об'єкт, який приймає участь у подальших податкових операціях, а тому підприємство не повинно включати вказані суми до складу свого кредиту з ПДВ.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 від 26.02.2010 року, яким до підприємства застосовані штрафні санкції, у розмірі 44687 грн.

За результатами адміністративного оскарження даного рішення - скарги позивача залишені без задоволення та податковим органом прийнято нові рішення №0000032301/1 від 22.03.2010 року, №0000032301/2 від 01.06.2010 року, №0000032201/3 від 17.08.2010 року.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необхідності скасування усіх податкових повідомлень-рішень, з яким частково не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення даних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 цього ж Закону - згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з п. "а" п.п. 8-1.15.1 ст.8-1 цього ж Закону, виробничі фактори - це товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Підпунктом 17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п."б" п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" -податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Судовою колегією встановлено, що Приватне сільськогосподарське виробничне підприємство «Рутенія-М» є сільськогосподарським підприємством та знаходиться на обліку у відповідача як платник податку на додану вартість.

Для здійснення основного напряму своєї діяльності (вирощування сільськогосподарських культур) підприємством придбано у постачальників необхідні товарно-матеріальні цінності - паливо та запасні деталі для сільсгосп.техніки, насіння та добрива для ґрунту, на загальну суму 223435 грн., з яких ПДВ складає 44687 грн. Податковим органом не поставлено під сумнів товарність проведених операцій та не заперечено розмір вказаних витрат.

У березні 2009 році позивачем встановлено, що озимий врожай цього сезону загинув внаслідок дії непереборної сили, а саме низької температури, про що складено акт обстеження посівів від 20.03.2009 року (а.с.51). Даний висновок щодо дії непереборної сили, підтверджено також іншими доказами, а саме довідкою Управління АПР Кривоозерської РДА Миколаївської області №445/01-17 від 27.08.2010 року та висновком Торгово-промислової палати України №3232/05-4 від 20.10.2010 року (а.с.77, 89).

Оскільки на вирощування цього врожаю підприємством придбано та витрачено відповідні ТМЦ, позивачем здійснено їх списання та зараховано суми ПДВ до складу свого податкового кредиту за березень 2009 року.

За результатом встановлених обставин судова колегія приходить до висновку, що підприємством добросовісно придбано товарно-матеріальні цінності, для здійснення свого основного напрямку діяльності, та відсутність врожаю, яка виникла внаслідок дій непереборних обставин, не є підставою для відмови у зарахуванні сум ПДВ за придбані ТМЦ до складу податкового кредиту позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог, в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000032201/3 від 17.08.2010 року.

Крім того протиправність даного рішення підтверджується й тим, що податковим органом, в порушення п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не скориговано суму податкового зобов'язання позивача за основним платежем, а лише застосовано штрафні санкції, у розмірі 44687 грн. (а.с.49). Коригування суми податкового кредиту та застосування штрафних санкцій - є різними за своєю суттю діями податкового органу, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен сурово дотримуватись встановленого порядку та способу податкового контролю.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування податкових повідомлень-рішень №0000032301/0 від 26.02.2010 року, №0000032301/1 від 22.03.2010 року, №0000032301/2 від 01.06.2010 року, оскільки вказані рішення приймались податковим органом після чергового етапу адміністративного оскарження позивачем первинного рішення та вони є відкликаними після прийняття наступного рішення. На момент судового розгляду справи, чинним рішенням відповідача є останнє податкове повідомлення-рішення №0000032201/3 від 17.08.2010 року, правомірність якого і повинна перевірятись судом, а тому рішення суду першої інстанції, в частині скасування відкликаних податкових рішень, підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а тому це є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової адміністрації України - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року, в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000032301/0 від 26.02.2010 року, №0000032301/1 від 22.03.2010 року, №0000032301/2 від 01.06.2010 року - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволені цих позовних вимог - відмовити.

В решті - залишити постанову суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло