Рішення № 37648941, 17.03.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/9446/13-ц

Провадження № 2/639/434/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

за участю секретаря - Олійник Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, П'ята Харківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, П'ята Харківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування, посилаючись на те, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживали позивач та його мати ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Позивач звернувся до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття після смерті матері спадщини, а саме квартири АДРЕСА_1. П'ята ХДНК відмовила ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що на підставі договору дарування від 20.12.2010 року власником вказаної вище квартири є ОСОБА_2. Позивач вважає, що вказаний договір дарування є недійсним, оскільки 20.12.2010 року рідна сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2. вранці приїхали на спірну квартиру матері позивача з вимогою надання ним паспорту ОСОБА_5 для поміщення останньої до лікарні , після чого ОСОБА_1 передав відповідачеві паспорт, однак коли позивач приїхав до лікарні, його матері там не було. Пізніше ОСОБА_5 пояснила сину, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2. возили її до невідомої жінки для підписання ніби то відмови від лікування. Від позивача ОСОБА_3 приховала, що возила ОСОБА_5 до нотаріуса для укладення договору дарування. Таким чином, оскільки ОСОБА_5 з 1995 року тяжко хворіла (хвороба Паркінсона,сахарний діабет), мала психічні порушення, була неадекватна, договір дарування квартири АДРЕСА_1 був укладений під впливом обману ОСОБА_5 відповідачкою ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить визнати вказаний договір дарування квартири недійсним на підстав ст. 230 ЦК України.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву , в якій просив слухати справу за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на обставини , викладені в ньому.

Відповідачка ОСОБА_2. та треті особи у судове засідання не з'явились, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2. - ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість і недоведеність, та пояснила суду, що спір між тими самими сторонами про визнання вказаного договору дарування недійсним з підстав знаходження у зв'язку з хворобою ОСОБА_5 у момент його вчинення у стані, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, розглянутий 01.08.2013 року рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова та у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25.09.2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Окрім того, представник відповідача зазначила, що вказаний договір дарування від 20.12.2010 року був складений у відповідності з чинним законодавством України, ОСОБА_5 особисто приходила до нотаріуса для укладання зазначеного договору дарування і не зважаючи на її захворювання, які стосувались її фізичного стану , ОСОБА_5 при складанні договору усвідомлювала свої дії, що також підтверджено висновком посмертної судово-психіатричної експертизи , яка міститься в матеріалах цивільної справи за вказаним вище позовом.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Жовтневого районного суду від 01.08.2013 року , яке ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25.09.2013 року залишено без змін, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2. , треті особи: ОСОБА_3, П'ята Харківська державна нотаріальна контора , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним відмовлено ( а.с.44-46, 47-49).

Вказаним вище рішенням встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.

20 грудня 2010 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого у реєстрі № 6425 , подарувала вказану квартиру ОСОБА_2.

З довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 05.05.2011 року №2313283 вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ОСОБА_2. на підставі договору дарування від 20.12.2010 року ( а.с.8).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7).

Позивач ОСОБА_1 вважає, що вказаний договір дарування укладений під впливом обману, оскільки ОСОБА_5 з 1995 року тяжко хворіла (хвороба Паркінсона,сахарний діабет), мала психічні порушення, була неадекватна, чим скористались відповідачка ОСОБА_2. разом з ОСОБА_3 при укладенні зазначеного договору від 20.12.2010 року.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року передбачено , що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі .

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких , суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні представником позивача не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту введення відповідачем в оману ОСОБА_5 при вчиненні договору дарування квартири від 20.12.2010 року.

Суд критично ставиться до посилань позивача та його представника щодо хвороб померлої ОСОБА_5, оскільки актом посмертної судово - психіатричної експертизи № 95 від 07 лютого 2013 року, що міститься в матеріалах дослідженої у судовому засіданні цивільної справи № 2-2248/11 ( а. с. 97- 100). ОСОБА_5 під час оформлення та підписання нею договору дарування своєї квартири 20.12.2010 року була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Аналізуючи наведені вище обставини та досліджені у судовому засіданні докази , суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення необґрунтованого позову ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 58, 60, 88, 208,209, 212 -215 ЦПК України , ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року ,суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, П'ята Харківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст складено 14.03.2014 року.

Суддя С.М.Гаврилюк