Постанова № 37644794, 12.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 року Справа № 904/7337/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Іванов О.Г.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, договір про надання юридичної допомоги №б/н від 01.10.13;

від відповідача: Медведєв С.С. представник, довіреність №2 від 08.01.14;

від третьої особи: ОСОБА_3 фізична особа-підприємець, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_1 від 05.05.08.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013р. у справі №904/7337/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 807,40 грн. та виселення

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013р. у справі №904/7337/13 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 суму 2416,00 грн. - заборгованості по орендній платі, 4111,83 грн. - неустойки, 2315,70 грн. - судового збору, про що видано наказ. Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради виселено з нежитлових будівель загальною площею 121,2 кв. м. за адресою АДРЕСА_1, про що видано наказ.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню: заборгованість по орендній платі в сумі 2 416,00грн. та 4 111,83грн.- неустойки, виселення відповідача з орендованих приміщень, в решті суд відмовив.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013р. у справі № 904/7337/13 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та стягнути на користь Комунального підприємства « Ритуальна служба» Дніпропетровської міської області сплачений судовий збір.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що справа № 904/7338/13 за участю тих самих учасників судового процесу та з тих самих підстав вже розглядалася господарським судом, що є підставою залишення позову без розгляду.

Відповідач зауважує, що наявність в матеріалах справи акту приймання - передачі по договору оренди нежитлового приміщення від 13.07.2013р., свідчить про прийняття позивачем об'єкту оренди в задоволеному стані. Що в сукупністю з відсутністю претензій, вказує на відсутність предмету спору, що у відповідності до вимог п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України є підставою припинення провадження.

Нежитлові будівлі, які належать Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 на праві приватної форми власності, знаходяться на території Сурсько - Литовського кладовища міста Дніпропетровська, що суперечить законодавству.

Договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 03.01.2013 на підставі якого орендувалося нежитлове приміщення строком на три місяці . На підставі додаткової угоди від 01.04.2013 р дію зазначеного договору було продовжено до 30.06.2013 . Положенням п.3.3. Договору зазначено, що орендар має право продовжити строк дії договору на три місяці, про що орендодавцю направляється лист. Разом з тим в договорі не визначено строк протягом якого цей лист необхідно спрямовувати. Враховуючи той факт, що відносини з ФОП ОСОБА_4 відбувалися тривалий час, при цьому від нього жодних претензій щодо виконання обов'язків за Договором до КП «РИТУАЛЬНА СЛУЖБА» не було, за усною домовленістю з останнім в червні місяці поточного року було погоджено продовження терміну дії Договору на новий строк, про що повинна укладатися додаткова угода. Згодом на адресу КП «РИТУАЛЬНА СЛУЖБА» за вх. № 264 від 12.07.2013 р. надійшов лист в якому наголошувалося про те, що можливе невиконання обов'язків в частині звільнення приміщень може призвести до збитків, на що було направлено письмову пропозицію продовжити строк дії Договору шляхом підписання додаткової угоди, при цьому приміщення було звільнено від майна КП «РИТУАЛЬНА СЛУЖБА». Наступного дня, а саме 13.07.2013р. укладено договір оренди нежитлового приміщення з ФОП - ОСОБА_3. Таким чином ФОП ОСОБА_4 з метою позбавити КП «РИТУАЛЬНА СЛУЖБА» переважного права на укладання договору не повідомляла відповідача про наявність укладеного договору оренди від 13.07.2013р.

Суд при ухвалені рішення не врахував, що КП «РИТУАЛЬНА СЛУЖБА» здійснювала розрахунки з позивачем 13.03.2013, 9.04.2013р та 19.04.2013р у розмірі 800 грн. у відповідності до вимог п.4.1 Договору, на загальну суму 2400 грн.. 11.11.2013 було додатково оплачено 200 грн. на рахунок позивача, а тому визначена судом сума в 2 416,00

Крім цього судом було проігноровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю його явки у судове засідання, що позбавило його право скористатися правом на захист у суді своїх прав і інтересів.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ФОП ОСОБА_4 просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013р. по справі № 904/7337/13 без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

У відзиві зазначає, що відповідач безпідставно посилається у апеляційній скарзі на необхідність залишення позову без розгляду, оскільки господарським судом Дніпропетровської області дійсно розглядалася справа №904/7338/13 за позовом ФОП ОСОБА_3 до КП «Ритуальна служба», третя особа ФОП ОСОБА_4 про виселення КП «Ритуальна служба» з приміщення за адресою АДРЕСА_1. Однак, у даній справі розглядався спір між іншими сторонами: хоча відповідачем в обох справах виступає КП «Ритуальна служба», але позивачем у справі № 904/7338/13 є ФОП ОСОБА_3 Участь у цій справі ФОП ОСОБА_4 у якості третьої особи не впливає на суб'єктний склад сторін. Ці дві справи розглядаються щодо позовних вимог, які виникли з різних фактичних та правових підстав, а тому вирішення судом першої інстанції справи № 904/7338/13 по суті відповідає положенням процесуального права.

Позивач зазначає, що апелянт безпідставно посилається на відсутність предмету спору у зв'язку із наявністю акта приймання-передачі приміщення в оренду ФОП ОСОБА_3 Оскільки, предмет спору полягає у невиконанні відповідачем обов'язку сплачувати орендну плату та обов'язку звільнити приміщення після закінчення строку оренди. Отже, доки відповідач не погасить заборгованість по орендній платі та не звільнить приміщення - предмет спору продовжує існувати. Наявний у справі акт прийому-передачі Позивачем приміщення в оренду ФОП ОСОБА_3 підтверджує виконання позивачем обов'язку наймодавця передати майно наймачеві та відсутність у наймача претензій до Позивача з приводу виконання обов'язку передати приміщення. Тобто, цей акт свідчить про відсутність предмету спору між позивачем та ФОП ОСОБА_3, але не має жодного стосунку до предмету спору між позивачем та відповідачем.

Відповідач безпідставно посилається на ст.28 Закону України «Про поховання та похоронну справу», відповідно до якої на території місця поховання не можуть бути розміщені об'єкти іншої, крім комунальної форми власності, оскільки дана норма не має ніякого впливу на предмет спору. Право приватної власності Позивача на ці об'єкти не припинено та підтверджується матеріалами справи, а тому відсутні правові підстави вважати винесене рішення незаконним .

Твердження Відповідача про наявність у нього переважних прав на укладення нового договору оренди спірних приміщень є безпідставними та суперечать фактичним обставинам, оскільки саме належне виконання своїх обов'язків по договору найму є обов'язковою умовою наявності у наймача такого права. Відповідач порушивши п. 4.2 Договору, за яким орендар зобов'язаний був сплачувати орендну плату до 10 числа наступного місяця, сплатив Позивачеві орендну плату лише в розмірі 2 384 ,00 грн., в той час, як повинен був сплатити 4 800 грн.. Внаслідок чого і утворилася заборгованість у розмірі 2416,00 грн.. Таким чином істотно порушився свої обов'язки щодо належного виконання умов договору.

Посилання апелянта на п.3.3 Договору є безпідставними оскільки передбачене цим пунктом договору право Відповідач втратив. Крім цього він не дотримався порядку подовження строку договору, що передбачене п.3.3. Договору від 03.01.2013р

З приводу незгоди відповідача із сумою заборгованості зазначає, що Позивач надав наявні у нього докази, що підтверджують суму заборгованості відповідача. Водночас відповідач не був позбавлений можливості надати докази того, що сума боргу є іншою. Також позивач зазначає, що відповідач безпідставно посилається на не відкладення господарським судом розгляду справи за клопотанням відповідача, оскільки представник відповідача брав участь у судовому розгляді справи 17.10.2013р., був повідомлений про перерву у судовому засіданні до 12.11.2013р. тобто мав можливість реалізувати процесуальні права щодо доказування і мав можливість надати докази та письмові пояснення.

У судовому засіданні представники сторін та третя особа, надали суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

03.01.2013 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Комунальним підприємством "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради (орендар) укладено договір №1 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір) за яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування нежитлове майно (далі по тексту - об'єкт оренди). Об'єкт оренди являє собою нежилі будівлі. Адреса АДРЕСА_1. Загальна площа 121,2 кв.м. Кількість поверхів: один. Оціночна вартість об'єкта оренди 205914,00 грн. (п. 1.1. - 1.1.5. Договору) (а.с.10-11)

Право орендаря на передачу приміщення в оренду підтверджується наявністю у нього права приватної власності на зазначене приміщення, яке виникло у нього на підставі договору дарування (а.с. 35 - 37).

Термін договору оренди складає три місяці з моменту прийняття об'єкта, який орендується (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору факт прийняття об'єкта підтверджується актом підписаним сторонами цього договору.

Згідно з актом від 03.01.2011 р. приймання-передачі приміщення було передано орендарю в користування (а.с. 13).

Доказів повернення орендарем об'єкта з оренди (акту) матеріали справи не містять.

Пунктом 4.1. Договору розмір орендної плати по даному договору складає 800 гривень в місяць.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця за наступний місяць оренди (п. 4.2. Договору).

Відповідно до наданих відповідачем платіжних доручень № 177 від 13.03.2013 р (а.с. 92), № 262 від 9.04.2013р (а.с. 91), № 306 від 19.04.2013 (а.с. 93) та № 718 від 11.11.2013р (а.с.94) ним було перераховано за оренду приміщення згідно договору 1 від 03.01.13 р. відповідно 800 грн., 800грн., 800 грн. та 200 грн.

Відповідно до наданої позивачем виписки з банківської картки йому надійшли кошти 13.03.2013 р 792 грн.; 09.04.2013р 796 грн. та 22.04.2013 р. 796 грн.(а.с.14) всього 2.384 грн.

01.04.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Договору №1 оренди нежитлового приміщення від 03.01.2013 р., в якій сторони дійшли згоди щодо продовження терміну дії Договору № 1 оренди нежитлового приміщення до 30.06.2013 р.

За розрахунком позивача за шість місяців оренди відповідач повинен був сплатити йому 6х800= 4800 грн.

Заборгованість відповідача з орендної плати за спірним договором, на думку позивача складає 2 416,00 грн.

13.07.2013р. позивач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 уклали договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п.1.2. зазначеного договору об'єктом оренди є нежитлові будівлі, розташовані за адресою : АДРЕСА_1.

За актом прийому-передачі від 13.07.2013р. Орендодавець ОСОБА_4 передає, а Оренда ОСОБА_3 приймає в тимчасове платне користування нежитлові будівлі, розташовані за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.25).

Відповідно до акту від 8.11.2013р в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 знаходиться майно КП «Ритуальна служба», персонал якого відмовляється звільняти приміщення (а.с.44).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Обов'язок Орендаря щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати на користь орендодавця передбачено пунктами 3.3, 3.4, 3.5 договору оренди, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене суд місцевий господарський дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 2 416,00 грн. (4800,00 грн. - 2384,00 грн = 2416,00 грн.).

При здійсненні розрахунків колегія суду відхиляє додатково надані в апеляційній інстанції докази про сплату 200 гривень, відповідно до квитанції № 718 від 11.11.2013р (а.с.94), оскільки на час розгляду справи вони не надавалися до місцевого господарського суду і не були предметом дослідження судом, оскільки заявник, у відповідності до вимог ч.1 ст.101 ГПК України не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За час прострочення починаючи з 01.07.2013р. по 20.09.2013 р., яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за неповернення об'єкта оренди після припинення договору оренди, дорівнює: 1445,16 ( сума неустойки за період з 04.07.2013р по 31.07.2013р.) + 1600,00 грн. (сума неустойки за серпень) + 1066,67 грн. (сума неустойки за період з 01.07.2013 р по 20.09.2013 р) = 4111,83 грн. в зв'язку із чим колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині рішення.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії , держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

На непорушність права власності вказує ч.4 ст. 41 Основного закону та ч.1 ст. 321 ЦК України.

Правомірність набуття права власності на спірні приміщення не спростована у судовому засіданні, а наявність проваджень щодо законності набуття права власності, які до теперішнього часу не вирішені по суті не позбавляє прав позивача щодо спірного майна.

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані обумовленому в договорі.

Згідно акту приймання-передачі від 03.01.2011 р. приміщення було передано орендарю в користування. Доказів повернення орендарем об'єкта з оренди (акту) матеріали справи не містять.

В зв'язку із вищенаведеним колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виселення відповідача зі спірного приміщення.

Доводи апеляційної скарги, щодо необхідності залишення позову без розгляду у справі в зв'язку із тим, до в провадженні місцевого господарського суду перебуває справа № 904/7338/13 за участю тих самих учасників судового процесу та з тих самих підстав не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому відхиляються судом.

Доводи апелянта про звільнення приміщення, начебто підтверджені актом прийому-передачі від 13.07.2013р. не приймаються колегією суду, оскільки спростовуються актом від 8.11.2013р, відповідно до якого в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 знаходиться майно КП «Ритуальна служба», персонал якого відмовляється звільняти приміщення.

Крім цього колегія відхиляє доводи апелянта про досягнення усної домовленості на продовження дії договору і наявність переважного права на продовження дії договору, як не підтверджені належними доказами.

Судовий збір за перегляд по апеляційній скарзі покладається на апелянта.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013р. у справі №904/7337/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 17.03.2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В.Березкіна Суддя О.Г. Іванов