Ухвала суду № 37644149, 05.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р.Справа № 816/2592/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2014р. по справі № 816/2592/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 лютого 2013 року № 0000272310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2014р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 19 лютого 2013 року № 0000272310.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Полтаваобленерго" (ідентифікаційний код 00131819) перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Відповідачем в період з 18 січня 2013 року по 24 січня 2013 року на виконання постанови старшого слідчого ОВС СУ ДПС У Луганській області підполковника податкової міліції Пилипенка Д.Ю. від 02 січня 2013 року згідно матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012030000000007 від 24 листопада 2012 року, проведено перевірку з питань дотримання діючого законодавства України за результатами взаємовідносин з ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" та ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" за 2009-2011 роки.

За результатами перевірки податковим органом 04 лютого 2013 року складено акт № 477/22.4-22/00131819 /том І а. с. 17-36/, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми податкового кредиту та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 105 453 грн. по непідтверджених господарських відносинах з постачальниками - ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" в 2009 році та ТОВ "ОВ Енергомаш-Інвест" протягом І кварталу 2010 року.

На підставі вищезазначеного акта перевірки від 04 лютого 2013 року № 477/22.4-22/00131819 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000272310 /том І а. с. 60/, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 789 239 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 197 310 грн.

ПАТ "Полтаваобленерго" оскаржено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000272310 вищі контролюючі органи залишили скарги платника податків без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін /том І а. с. 44-58/.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність винесення податкового повідомлення - рішення від 19 лютого 2013 року № 0000272310.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як свідчать письмові докази, підставою для висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим органом зазначено, що в ході проведення перевірки неможливо підтвердити факт транспортування придбаного у ТОВ "OB Енергомаш-Інвест" товару в зв'язку з відсутністю у ПАТ "Полтаваобленерго" належних документів (товарно-транспортні накладні, подорожні листи), також ПАТ "Полтаваобленерго" не надано специфікацій придбаного у TOB "Енергомаш-Інвест" товару, що передбачено у договорах поставки, приймально-здавальних документів, нормативно-технічної документації для підтвердження відповідності якості придбаних ТМЦ вимогам державних норм і стандартів, що діють в Україні, а також дані кримінального провадження стосовно посадових осіб ТОВ "OB Енергомаш-Інвест" та TOB "Східна регіональна енергетична компанія".

Між тим, колегія суддів вважає висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за спірними правовідносинами недоведеними та зазначає про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Полтаваобленерго" укладені типові за умовами договори поставки товарно-матеріальних цінностей за № 56 від 11 січня 2010 року на суму 3905334 грн. 72 коп., за № 58 від 11 січня 2010 року на суму 2853527 грн. 75 коп. та за № 59 від 11 січня 2010 року на суму 5078770 грн. 93 коп. з TOB "OB "Енергомаш-Інвест".

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій позивачем надані наступні бухгалтерські та податкові документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки, дані складського обліку по оприбуткуванню та відпуску для подальшого використання поставлених товарно-матеріальних цінностей, сертифікати якості, акти списання, вимоги, калькуляції, витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо.

Виходячи з позиції контролюючого органу, нереальність господарських операцій між позивачем та TOB "OB "Енергомаш-Інвест" встановлено у зв'язку з відсутністю доказів транспортування придбаних товарів від вказаних підприємств.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит та витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, відповідно до п.п. 7.4.2 п.п 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до положень п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу податкового кредиту, лише ті суми, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків права включати суми податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до умов укладених договорів та пояснень позивача, постачання (перевезення) придбаних у TOB "OB "Енергомаш-Інвест" товарно-матеріальних цінностей, відповідно до типових умов укладених договорів, здійснювалось на умовах СРТ (фрахт/перевезення оплачені до: м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ВАТ "Полтаваобленерго") - (Інкотермс 2000), доставка товару до місця передачі входила в ціну і окремо покупцем не оплачувалась. Тобто, обов'язок по доставці матеріальних цінностей було покладено саме на TOB "OB "Енергомаш-Інвест". Також, позивач зазначив, що товарно-транспортні накладні TOB "OB "Енергомаш-Інвест" не видавались, що, зокрема, не суперечить пункту 3.1 договорів поставки, укладених між позивачем та TOB "OB "Енергомаш-Інвест".

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями належним чином складених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів.

Отже, з огляду на умови поставки та за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання таких документів як товарно-транспортна накладна та специфікацій на товари, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ, а відсутність специфікацій не свідчить про безтоварність господарських операцій.

Тобто, наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції як такої, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Використання у власній господарській діяльності ПАТ "Полтаваобленерго" отриманих товарно-матеріальних цінностей від TOB "OB "Енергомаш-Інвест" підтверджується документами щодо внутрішнього переміщенням товарно-матеріальних цінностей з центрального складу позивача на філії по Полтавській області та фактичного використання у виробничій діяльності з подальшим їх списанням (в тому числі щодо будівництва/реконструкції енергомереж), зведеною таблицею з чітким визначенням отриманих від TOB "ОВ "Енергомаш-Інвест" ТМЦ по накладних, аналізом руху, їх вартості, їх рух по складу позивача, спрямування на конкретні філії, використання на певні конкретні цілі та відповідне їх списання, що містяться в матеріалах справи, у тому числі акти списання, документами по інвентаризації, накладних на внутрішнє переміщення, подорожні листи.

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Факт реєстрації контрагентів позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення податкового кредиту не відповідає дійсним обставинам справи.

Також колегія суддів зазначає, що згідно висновків судової економічної експертизи (висновок № 832 від 25 листопада 2013 року) /том 22 а. с. 99-107/ підтверджується документально бухгалтерський облік оприбуткування та використання ПАТ "Полтаваобленерго" в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" за період січень-березень 2010 року за договорами поставки товарно-матеріальних цінностей № 56 від 11 січня 2010 року на суму 3905334 грн. 72 коп., за № 58 від 11 січня 2010 року на суму 2853527 грн. 75 коп. та за № 59 від 11 січня 2010 року на суму 5078770 грн. 93 коп.

При цьому, відповідачем в акті перевірки від 04 лютого 2013 року № 477/22.4-22/00131819 жодних зауважень щодо правильності оформлення первинної бухгалтерської документації по господарським операціям між позивачем та ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" не міститься.

Також, податковим органом господарські операцій позивача з ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" ставляться під сумнів у зв'язку з отримання ДПІ у м. Полтаві постанови старшого слідчого ОВС СУ ДПС в Луганській області підполковника податкової міліції Пилипенко Д. Ю. від 02 січня 2013 року та матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012030000000007 від 27 листопада 2012 року, відповідно до якого встановлено факт організації ОСОБА_2 фіктивного підприємства шляхом створення та придбавання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" та ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" з метою прикриття незаконної діяльності - ухилення від сплати податків.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що самі по собі матеріали кримінального провадження містять факти, на які посилається посадова особа органу Державної податкової служби України при складанні відповідних висновків перевірки, проте ці факти повинні підтверджуватися певними засобами доказування, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За приписами ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Зокрема, нормою зазначеної статті визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Підстави для звільнення від доказування встановлені статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати; обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання; вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, відомості, які містяться в протоколах допитів посадових осіб ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відсутності господарської операції без відповідного судового рішення.

Між тим, відповідачем не надано до суду доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту, в його діях не має порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно позивачем правомірно віднесено суми податку за господарськими операціями з ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" до податкового кредиту.

Також, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від у справі № 816/2593/13-а за адміністративним позовом ПАТ "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000262310, винесеного згідно висновків акту перевірки від 04 лютого 2013 року за №477/22.04-22/00131819, у зв'язку з порушенням позивачем пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , а саме завищення суми валових витрат на суму 5 527 246грн. через не підтвердження господарських операцій в т.ч. по взаємовідносинах з TOB "Східна регіональна енергетична компанія" на 1 581 071 грн. в 2009 році та TOB "OB Енергомаш-Інвест" на 3 946 193,0 грн. за 1 квартал 2010 року та визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1381816,0 грн. за 2009 рік та 1 квартал 2010р., було задоволено позовні вимоги ПАТ "Полтаваобленерго" та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 19 лютого 2013 року № 0000262310.

Так, вказаними рішеннями, серед іншого, було встановлено, що фактичне виконання позивачем господарських операцій, що виникли з TOB "OB "Енергомаш-Інвест" на підставі договорів поставки ТМЦ за №56 від 11.01.2010р. на суму 3905334,72грн., за №58 від 11.01.2010р. на суму 2853527,75грн. та за №59 від 11.01.2010р. на суму 5078770,93грн., підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, даними складського обліку по оприбуткуванню та відпуску для подальшого використання поставлених товарно-матеріальних цінностей, бухгалтерською документацією (регістрами бухгалтерського обліку), журналами-ордерами, сертифікатами якості на отриману продукцію, актами списання, вимогами, калькуляціями тощо.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено використання у власній господарській діяльності ПАТ "Полтаваобленерго" отриманих товарно-матеріальних цінностей від TOB "OB "Енергомаш-Інвест" підтверджується документами щодо внутрішнього переміщенням ТМЦ з центрального складу позивача на філії по Полтавській області та фактичного використання у виробничій діяльності з подальшим їх списанням (в тому числі щодо будівництва/реконструкції енергомереж), зведеною порівняльною таблицею з чітким визначенням отриманих від TOB "Енергомаш-Інвест" ТМЦ по накладних з прив'язкою до номенклатурних назв, вартості, їх рух по складу позивача, спрямування на конкретні філії, використання на певні конкретні цілі та відповідне їх списання.

Зазначений факт для суду є преюдиційним, в розумінні ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили, було надано оцінку тим же господарським операціям позивача з TOB "OB Енергомаш-Інвест", що досліджувались в рамках даної адміністративної справи.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач на підставі належних первинних документів правомірно відніс податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, отриманого від контрагента, до складу податкового кредиту.

Враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ПАТ "Полтаваобленерго" вимог чинного на момент виникнення правовідносин податкового законодавства, а саме: п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2014р. по справі № 816/2592/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бегунц А.О.Судді Бенедик А.П. Калиновський В.А.