Постанова № 37644009, 04.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/972/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови від 29.01.2014 №41778348, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови від 29.01.2014 №41778348, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 24 жовтня 2013 року Луганський окружний адміністративний суд постановив застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до міського комунального підприємства «Центржилком» (91000, м. Луганськ, кв. Дмитрова, 30 код ЄДРПОУ 31719318) шляхом повного зупинення експлуатації ліфтів (peг. №№ 7286, 13546, 13520, 7280, 7281, 7284, 7285, 7871, 13027, 10072, 16580, 15692, 7310, 7312, 7313, 10043, 10044, 7772, 7824, 10651, 14580, 7347, 13744, 13748, 13804, 13888, 10978, 10979, 15352, у зв'язку з загрозою життю та здоров'я людей.

На підставі зазначеної постанови 15 січня 2014 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Луганській області отримано виконавчій лист про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до міського комунального підприємства «Центржилком». Вказаний виконавчий лист 16 січня 2014 року надіслано для виконання у Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції. 05 лютого 2014 року на адресу Територіального управління Держгірпромнагляду у Луганській області надійшла постанова головного державного виконавця вищезазначеного ВДВС від 29 січня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження. Позивач вважає, що вказана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець керувався п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 26 Закону передбачено виключний перелік підстав, з яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. У постанові ВП № 41778348 від 29 січня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання державний виконавець посилається на те, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено заходів примусового виконання рішення, яким визначено: «Застосувати заходи державного реагування у сфері державного нагляду». Позивач вважає, що посилання державного виконавця на вищевказану підставу, як на підставу відмовити у відкритті виконавчого провадження, є беззмістовним та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, а також ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. (ч. 3 ст. 181 КАС України)

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про Державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 2 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законо

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року по справі №812/8492/13-а за позовом Територіального управління Держгірпромнагляду у Луганській області до Міського комунального підприємства «Центржилком» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) застосовано до Міського комунального підприємства «Центржилком» заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення експлуатації ліфтів рег. №№ 7286, 13546, 13520, 7280, 7281, 7284, 7285, 7871, 13027, 10072, 16580, 15692, 7310, 7312, 7313, 10043, 10044, 7772, 7824, 10651, 14580, 7347, 13744, 13748, 13804, 13888, 10978, 10979, 15352 у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю людей.

Судове рішення набрало законної сили 31 грудня 2013 року. По справі видано виконавчий лист.

Територіальне управління Держгірпромнагляду у Луганській області звернулося до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції із заявою від 16 січня 2014 року про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 812/8492/13-а від 24 жовтня 2013 року, виданого Луганським окружним адміністративним судом.

Постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 29 січня 2014 року ВП № 41778348 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 812/8492/13-а від 24 жовтня 2013 року, виданим Луганським окружним адміністративним судом, із посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріалами справи підтверджується, що копію вищевказаної постанови позивачем було отримано 05 лютого 2014 року.

Суд не погоджується із зазначеною постановою та вважає, що вона підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зазначив, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено заходів примусового виконання рішення, яким визначено: «Застосувати заходи державного реагування у сфері державного нагляду».

З оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, керувався п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 26 Закону передбачено виключний перелік підстав, з яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження в оскаржуваній постанові зазначено відсутність у Законі України «Про виконавче провадження», а саме в ст. 26 зазначеного Закону, такого заходу примусового виконання рішення, як застосування заходів державного реагування у сфері державного нагляду.

Суд критично оцінює посилання відповідача на вищевказану підставу, як на підставу відмовити у відкритті виконавчого провадження, оскільки ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не має такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, як «не передбачено заходів примусового виконання рішення, таких як: «Застосувати заходи державного реагування у сфері державного нагляду», та містить виключний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

З викладеного слід, що відповідач прийняв оскаржувану постанову всупереч вимог ст. 19 Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», тому суд вважає за необхідне скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 29.01.2014 № 41778348 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) та зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження та забезпечити виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до Міського комунального підприємства «Центржилком» (91000, м. Луганськ, кв. Дмитрова, 30, код ЄДРПОУ 31719318) шляхом повного зупинення експлуатації ліфтів рег. №№ 7286, 13546, 13520, 7280, 7281, 7284, 7285, 7871, 13027, 10072, 16580, 15692, 7310, 7312, 7313, 10043, 10044, 7772, 7824, 10651, 14580, 7347, 13744, 13748, 13804, 13888, 10978, 10979, 15352.

Щодо питання про розподіл судових витрат суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 2 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Позивачем було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до розгляду адміністративної справи по суті.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Статтею 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 73,08 грн.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 11.03.2014.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови від 29.01.2014 № 41778348, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 29.01.2014 № 41778348 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження та забезпечити виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до Міського комунального підприємства «Центржилком» (91000, м.Луганськ, кв. Дмитрова, 30, код ЄДРПОУ 31719318) шляхом повного зупинення експлуатації ліфтів рег. №№ 7286, 13546, 13520, 7280, 7281, 7284, 7285, 7871, 13027, 10072, 16580, 15692, 7310, 7312, 7313, 10043, 10044, 7772, 7824, 10651, 14580, 7347, 13744, 13748, 13804, 13888, 10978, 10979, 15352.

Стягнути з Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області на користь Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, рахунок 31213206784006, код класифікації доходів (ККД) 22030001, символ звiтностi банку 206, назва Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050) судовий збір за заявлені немайнові вимоги у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.03.2014.

Суддя Т.С. Ушаков