Вирок № 37643793, 17.03.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/6391/14-к

Провадження №1-кп/639/50/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року м.Харків

Жовтневий районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

при секретарі судового засідання - Брежнєві А.С.,

з участю: прокурора - Сагуна М.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12013220500001786 від 04 липня 2013 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н. НОМЕР_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останні рази:

- 16.07.2010 року Зміївським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185, ст.71 до 1 року 6 місяців позбавлення волі, 23.08.2011 року звільненого умовно-достроково за постановою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15.08.2011 року на невідбуту частину покарання 3 місці 19 днів;

- 16.01.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2011 року приблизно о 20 год. 10 хв. ОСОБА_1, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та достовірно знаючи, що у дворі домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться метал, направився за вказаною адресою, після чого переліз через паркан і тим самим незаконно проник на територію вказаного домоволодіння, звідки намагався таємно викрасти два листа із чорного металу (розміром 210 х 75 см.), тим самим вчинив всі дії, які вважав за необхідне здійснити для доведення злочину до кінця, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий біля зазначеного домоволодіння співробітниками служби охорони. Вказаними діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 230 грн., що підтверджується висновком судово-товарознавчої експертизи №2243 від 22.07.2013 року.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому злочині визнав повністю, підтвердив суду, що злочин ним було вчинено при вищезазначених обставинах.

Під час допиту у судовому засідання обвинувачений пояснив, що в листопаді 2011 року близько 21 години (точної дати та часу не пам'ятає) він проник до домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з метою викрасти звідти металолом. Після того, як він перекинув через огорожу 2 листа металу та переліз на вулицю, його було затримано співробітниками державної служби охорони.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, у відповідності до вимог ст.135 КПК України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності. Згідно поданої письмової заяви потерпіла відмовляється від пред'явлення цивільного позову (к/п а.с.27).

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження. На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини, його вина підтверджується наступними доказами дослідженими та перевіреними судом, а саме: висновком судово-товарознавчої експертизи №2243 від 22.07.2013 року, згідно якої вартість викрадених 2-ох листів зі сталі становить 230 гривень (к/п а.с.55); постановою про визнання речових доказів від 22.07.2013 року (к/п а.с.56); протоколом пред'явлення особи для впізнання від 16.07.2013 року (к/п а.с.49-50); протоколом слідчого експерименту від 24.07.2013 року, під час якого ОСОБА_1 вказав на обставини вчинення ним крадіжки (к/п а.с.67-67).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у домоволодіння, вчинене повторно.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з липня 2008 року з діагнозом алкогольна залежність, має постійне місце проживання та реєстрації, не одружений, на утриманні дітей чи непрацездатних осіб не має, не хворіє хронічними захворюваннями, військовозобов'язаний, раніше неодноразово судимий (к/п а.с.29-37).

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття у вчиненому злочині. Згідно ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання за ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України, у вигляді позбавлення волі.

При цьому, суд зазначає про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для призначення йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також для застосування до нього положень ст.ст.69, та неможливість застосування вимог ст.75 КК України.

Враховуючи той факт, що обвинувачений вчинив інкримінований злочин в період умовно-дострокового звільнення від призначеного покарання за вироком Зміївського районного суду м.Харкова від 16.07.2010 року, тому суд призначає остаточне покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст.71 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. №7, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.01.2013 року ОСОБА_1 було призначено покарання за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України 2 роки 6 місяців обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком на 2 роки, у зв'язку з чим вищевказаний вирок та вирок суду по даній справі підлягають самостійному виконанню.

У зв'язку з призначенням обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в умовах Харківського слідчого ізолятору необхідно залишити без змін до набрання вироком законної чинності.

Цивільний позов по кримінальному провадженню потерпілою не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з підсудного по справі.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного ОСОБА_1 за вказаним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 16.07.2010 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно призначити до відбуття покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16.01.2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки - виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в умовах Харківського слідчого ізолятору до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто, з 11 березня 2014 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час знаходження його під вартою в порядку, визначеному ст.72 КК України.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) процесуальні витрати за проведену судово-товарознавчу експертизу в сумі 146,70 грн. (сто сорок шість гривень 70 коп.), шляхом перерахування їх на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова, код доходів 24060300) з відміткою виду платежу "за експертні послуги" (к/п а.с.54).

Речові докази по кримінальному провадженню: листи в кількості двух штук зі сталі, розміром 210 см, шириною 75 см., товщиною 1 мм., вважати повернутими ОСОБА_2 як законному власнику (к/п а.с.56).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило