Рішення № 37642143, 12.03.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Справа № 926/56/14.

За позовом Управління освіти Чернівецької міської ради

до Приватного підприємства «Ампір плюс», м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області

про стягнення 191978,00 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників сторін:

від позивача - Андронічук А. В., довіреність від 08.01.2014, Пукас Н. В., довіреність від 03.03.2014 № 4;

від відповідача - Сухар Т. В., довіреність від 03.03.2014;

від третьої особи - Букатинський В. О., довіреність від 27.01.2014 № 24-25-17-17/660, Ганевич А. І., довіреність від 09.01.2014 № 24-25-17-17/51.

СУТЬ СПОРУ: Управління освіти Чернівецької міської ради звернулося з позовом до приватного підприємства «Ампір плюс» про стягнення 191978,00 грн. - суми, на яку при виконанні капітальних робіт за укладеним сторонами договором № 8 від 01.09.2008 по відновленню покрівлі загальноосвітньої школи № 8 по вул. Дзержика, 22, м. Чернівці було допущено завищення обсягу фактично виконаних робіт.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на його безпідставність, яка, на його думку, підтверджується актом КРУ у Чернівецький області від 15.04.2009 № 24-32-22/35. Разом з тим відповідач звернувся до суду з письмовою заявою про застосування судом строку позовної давності, який сплив ще у 2012 році.

В ході розгляду справи представники позивача та третьої особи позов підтримали, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених відповідно в позовній заяві та у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2008 управління освіти Чернівецької міської ради, як замовник, та приватне підприємство «Ампір Плюс», як виконавець, уклали між собою договір № 8 на виконання капітальних робіт, згідно умов якого відповідач зобов'язався в строк до 15.10.2008 проводити роботи по відновленню покрівлі загальноосвітньої школи № 8, розташованої по вул. Дзержика, 22, м. Чернівці, вартістю 349996 грн. за рахунок коштів державного бюджету, виділених на ліквідацію наслідків стихійного лиха від 25-27 липня 2008 року.

За змістом договору замовник зобов'язався протягом одного місяця з моменту підписання договору надати виконавцю аванс в межах 50% вартості робіт. Приймання замовником робіт, виконаних згідно з кошторисом, проводиться по акту виконаних робіт (форма № КБ-2в). Перерахування коштів виконавцю за виконані роботи замовник зобов'язався здійснювати протягом 10 днів у відповідності до актів виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням від 03.09.2008 № 21 перерахував відповідачеві аванс в сумі 174998,00 грн., а решту суми в такому ж розмірі він перерахував останньому платіжним дорученням від 19.09.2008 № 35, тобто після підписання сторонами 18.09.2008 акту приймання виконаних підрядних робіт без будь-яких зауважень та застережень.

Відповідно до постанови слідчого управління МВС України в Чернівецькій області та ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.06.2013 державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області в липні 2013 року проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності управління освіти Чернівецької міської ради в частині проведення ремонтних робіт ЗОШ № 8 м. Чернівці в період з 01.09.2008 по 30.06.2013, про що складено відповідний акт від 23.07.2013 № 08-40/9.

Із змісту акту ревізії вбачається, що за результатами огляду та контрольного обміру покрівлі названої школи від 16.07.2013 встановлено завищення фактично виконаних відповідачем робіт, а саме: розбирання покриттів покрівлі та елементів покрівлі з листової сталі, розбирання поясків, сандриків, жолобів, відливів, навішування водостічних труб фарбування суриком за 2 рази раніше пофарбованих металевих поверхонь покрівлі на загальну суму 18088,00 грн.

Крім того, контрольними обмірами встановлено також невиконання відповідачем таких робіт як укріплення та заміна кроквяних ніг із брусів, улаштування покриття з листової сталі тільки скатів, улаштування з листової сталі розжолобків, промазування фальців і свищів покриття з листової сталі, фарбування покрівлі нової за 2 рази, улаштування підшивки карнизів струганими дошками та поліпшене фарбування підшивки стель на загальну суму 191978,00 грн.

Таким чином, загальна сума завищених обсягів робіт та невиконаних робіт згідно акту ревізії склала суму позову - 191978,00 грн.

01 серпня 2013 року Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області надіслала управлінню освіти Чернівецької міської ради лист за № 24-08-15-15/5575 про усунення порушень та недоліків, виявлених ревізією, в якому, зокрема, вимагається забезпечення відшкодування коштів в сумі 191978,00 грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з ПП «Ампір Плюс» або за рахунок винних осіб, якими допущено виявлені ревізією порушення, а отримані зазначені кошти перерахувати в дохід міського бюджету.

Незважаючи на те, що відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», на який ДФІ в Чернівецькій області й послалася у зазначеному листі, вимоги державних фінансових органів щодо усунення виявлених порушень законодавства являються обов'язковими для виконання керівниками та іншими особами підприємств, установ та організацій, що контролюються, в 2013 році третя особа звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління освіти Чернівецької міської ради про виконання її вимог від 01.08.2013 в частині забезпечення відшкодування коштів в сумі 1919678,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.01.2014 вказаний позов задоволено: зобов'язано управління освіти Чернівецької міськради виконати вимоги ДФІ в Чернівецькій області від 01.08.2013 щодо забезпечення відшкодування названих коштів, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з ПП «Ампір Плюс» або за рахунок винних осіб, якими допущено вказане порушення.

На виконання вимоги третьої особи 14.08.2013 позивач пред'явив відповідачеві претензію про відшкодування суми позову, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення, а 14.01.2014 позивач звернувся до господарського суду Чернівецької області з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що у даному випадку правовідносини сторін виникли на підставі названого вище договору на виконання капітальних робіт згідно з кошторисною документацією.

Відповідно до частини першої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За змістом частини першої статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

В силу ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом бо якщо він не визнаний судом недійсним.

Обґрунтовуючи позовну вимогу, позивач стверджує, що йому завдано збитків в розмірі суми позову, які підлягають стягненню з відповідача на підставі частині першої статті 322 Господарського кодексу України.

Поняття збитків викладено в частині другій статті 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою Господарського кодексу України також встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 611 ЦК України визначено, щоу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За змістом частини першої статті статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Саме така позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.07.2011 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс» до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення 778713,71 грн. збитків у вигляді неодержаних ним доходів, яка відповідно до частини першої статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Однак в ході розгляду справи складу цивільного правопорушення в діях ПП «Ампір Плюс», тобто невиконання певних робіт і завищення обсягів виконаних робіт, судом не встановлено.

Матеріалами справи, зокрема актом ревізії, підтверджено, що фінансування зазначених в договорі робіт здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету через позивача.

Тому управління освіти Чернівецької міськради як замовник робіт, фінансування яких здійснювалося за рахунок субвенцій з державного бюджету, та як сторона за договором підряду зобов'язана була вжити усі залежні від нього заходи, в тому числі шляхом ретельної перевірки обсягу та якості виконаних відповідачем відновлювальних робіт покрівлі школи задля забезпечення ефективного використання державних коштів.

В цьому контексті суд зазначає, що навіть у разі встановлення наведених в акті ревізії фактів вони явилися би результатом дій та бездіяльності обох сторін договору, тобто такі факти беззаперечно виникли б також з вини позивача, який повинен в такому випадку нести відповідальність, тобто бути відповідачем у справі разом з виконавцем робіт.

Такий висновок повністю кореспондується із змістом пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», яким органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи приписи вищенаведених норм та виходячи з того, що виконання підрядних робіт відповідачем та їх прийняття позивачем здійснено шляхом оформлення відповідного акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 від 18.09.2013, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і претензій з боку замовника, а також оплату останнім у повному обсязі вартості фактично виконаних підрядних робіт, визначеної за домовленістю сторін у договорі, суд дійшов висновку, що правовою підставою перерахування коштів позивачем відповідачеві у даному випадку є договір на виконання капітальних робіт (підряду), у зв'язку з чим кошти, які є предметом даного спору, не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України.

Відповідно до положень статті 1 ГПК України зазначені в ній суб'єкти мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, в контексті статті 1 ГПК України та статті 3 ЦК України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статтями встановлено, що позивач має право на подання позову лише в тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача, а не взагалі з будь-яких питань, де, як вважає позивач, є порушення норм чинного законодавства.

Отже, для звернення до суду з позовом, заявник повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.

Звертаючись до господарського суду, позивач посилається на обставини, викладені в акті ревізії ДФІ в Чернівецькій області від 23.07.2013 № 08-40/9, який не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки згідно ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної фінансової інспекції України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Разом з тим, виявлення контролюючим органом будь-яких порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Підсумовуючи викладене, тобто, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного ними внаслідок вільного волевиявлення договору підряду, відсутність складу правопорушення в діях (бездіяльності) відповідача, відсутність збитків у позивача через невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, обов'язковість виконання вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень, відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відсутність права позивача на звернення з позовом в інтересах держави, а також й те, що виявлені контролюючими органами порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, суд дійшов висновку що у задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у позові.

Суддя А. Паскарь