Постанова № 37641539, 12.03.2014, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 427/973/14-а

Провадження № 2-а/427/100/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.03.2014 року

Свердловській міський суд Луганської області в складі:

одноособово судді Шевцова О.А.,

при секретарі с/з Арнаутової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Свердловську Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання забезпечити безоплатним пільговим вугіллям,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він працював на шахті «Ленінська» державного підприємства «Свердловантрацит» гірничим робітником очисного забою з 04.02.1980 р. по 01.08.1995 р. Потім шахту «Ленінська» перейменували в шахто дільницю «Ленінська» шахти ім. Володарського. 05.04.1996 р. на робочому зібранні керівники шахт повідомили, що шахти закриваються і робітники повинні шукати нову роботу, або створити приватне товариство з обмеженою відповідальністю та взяти ш. «Ленінська» в оренду.

05.05.1996 р. було зареєстровано ТОВ «Ленінське» у міськвиконкомі м. Свердловська. 20.09.1996 р. шахти роз'єднали та директор ТОВ «Ленінське» запропонував звільнитись робітникам та вступити до даного товариства або зовсім звільнитись. На той час позивач не мав уяви про роботу в товариствах, проте директор обіцяв, що робітники будуть засновниками та їх права не порушуватимуться та всі пільги будуть збережені. Оскільки позивачу залишалось відпрацювати 2 роки до пенсії, він працевлаштувався до ТОВ «Ленінське», звідки й вийшов на пенсію.

З 2000 р. по 2012 р. ОСОБА_2 отримував безоплатне вугілля на побутові потреби, як вуглеотримувач ш. Володарського з Краснодонської вуглереструктуризації, потім зі Стахановського філіалу державного підприємства «Обласна дирекція ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств», як шахтар ш. «Ленінська».

У 2013 році у зв'язку із закінченням ліквідаційних робіт по ш. «Ленінська» ДП «ОД Луганськвуглереструктуризація» передала список осіб, які працювали на ш. Володарського і ш. Ленінська і мають право на отримання пільгового вугілля, до Управління соціального захисту населення м. Свердловська (далі - УСЗН) для подальшого забезпечення вугіллям на побутові потреби.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 звернувся до УСЗН м. Свердловська із заявою про забезпечення його пільговим вугіллям. 12.03.2013 р. на зборах пенсіонерів з ТОВ «Ленінське» було прийнято рішення про надання вугілля 17 особам, які працювали на ш. Володарського та у подальшому отримували вугілля від Луганськвуглереструктуризації, проте до даного списку позивач не потрапив. Позивач дізнався, що його документи передали до УСЗН та Луганськ-вуглереструктуризація не має права ОСОБА_2 надавати вугілля.

В УСЗН м. Свердловська позивачу було відмовлено в видачі вугілля через те, що останній звільнився із збанкрутілого ТОВ «Ленінське», ліквідованого судом без правонаступника.

Посилаючись на постанови КМУ від 31.01.1997 р. «Про затвердження Порядку надання пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам» та від 27.06.2012 р. «Про забезпечення твердим пічним побутовим паливом осіб, які мають право на його отримання» та ст. 48 Гірничого закону України, позивач просить суд визнати незаконними дії УСЗН м. Свердловська щодо відмови йому в забезпеченні безоплатним пільговим вугіллям на побутові потреби та зобов'язати забезпечити безоплатним пільговим вугіллям на побутові потреби у розмірі, передбаченому чинним законодавством.

У судовому засіданні позивач підтвердив обставини викладені в адміністративному позові та наполягав на задоволенні заявлених вимог з підстав зазначених у ньому.

Представник відповідача УСЗН в м. Свердловську, позовні вимоги не визнав, зазначив в письмовому запереченні, що ОСОБА_2 згідно даних його трудової книжки не є пенсіонером шахти «Ленінська», у зв'язку з чим не має права на отримання палива на побутові потреби. Крім цього, представником відповідача зазначено, що ТОВ «Ленінське» ліквідовано за рішенням господарського суду, але не визначено правонаступника, у тому числі з соціальних гарантій за ст. 48 Гірничного закону України.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, визнані судом достатні ми для розгляду справи по суті, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 Гірничого закону України, після ліквідації або консервації гірничого підприємства забезпечення вугіллям на побутові потреби здійснюється в межах тарифної угоди правонаступником пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків.

Згідно п. 4 «Порядку надання пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам», затвердженого постановою КМУ № 77 від 31.01.1997 р., особи, які мають право на безоплатне забезпечення вугіллям для побутових потреб згідно із статтею 48 Гірничого закону України, пред'являють уповноваженому органові трудову книжку та пенсійне посвідчення (крім непрацевлаштованих працівників), що підтверджують відповідність вимогам статті 48 зазначеного Закону.

Згідно п. 12.10.7 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року (далі - галузева угода від 03.07.2001 р.), безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі: - на підземних роботах чоловіки не менше 10 років. Згідно п. 12.10.9 зазначеної угоди, особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, в тому числі ті, що пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному підприємстві або їх правонаступниками.

Пунктом 3 Постанови КМУ від 27.06.2012 р. «Про забезпечення твердим пічним побутовим паливом осіб, які мають право на його отримання згідно із статтею 48 Гірничого закону України» визначено, що надання твердого пічного побутового палива або виплата компенсації у грошовій формі здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

Відповідно п. 4 ст. 102 Бюджетного кодексу України, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються пільги особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 04.02.1980 р. по 01.08.1995 р. працював на підземних роботах на шахті «Ленінська» виробничого об'єднання «Свердловантрацит», що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 5-6). 01.08.1995 р. шахта «Ленінська» перейменована в «Шахтодільницю «Ленінська» шахти ім. Володарського. З даного підприємства позивач звільнився та працевлаштувався у ТОВ «Ленінське» 01.10.1996 року, де працював до 16.03.1999 року - до моменту виходу на пенсію за віком. Тобто з трудової книжки позивача вбачається, що останній з 04.02.1980 р. по 16.03.1999 р. безперервно перебував у трудових відносинах, пов'язаних з видобутком вугілля, на шахті «Ленінська», яку протягом періоду його роботи було перейменовано та реорганізовано.

Відповідно архівної копії наказу № 138 виробничого об'єднання «Свердловантрацит», вирішено з 01.08.1995 р. приєднати шахту «Ленінська» до шахти ім. В. Володарського.

Відповідно історичної довідки, виданої трудовим архівом виконавчого комітету Свердловської міської ради, ТОВ «Ленінське» було зареєстровано виконавчим комітетом Свердловської міської ради 05.05.1996 р. Основні види діяльності ТОВ «Ленінське»: розробка та виїмка кам'яного вугілля; реалізація вугілля споживачам; переробка вугілля відповідно сортів.

Згідно копії ухвали Господарського суду Луганської області від 28.10.2003 р. № 9/23б, ТОВ «Ленінське» ліквідовано.

З копії відповіді ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» від 11.09.2013 р. (а.с. 12) вбачається, що шахта «Ленінська» була прийнята на ліквідацію до ДП «Дирекція з ліквідації ш. № 3 ім. Дзержинського» у 2000 році, яку в подальшому було реорганізовано в ДП «ОД Луганськвуглереструктуризація». За розподільним балансом ОСОБА_2 було передано зі списком вуглеотримувачей для подальшого забезпечення побутовим вугіллям, як колишнього співробітника шахти «Ленінська», який користується цим правом до виходу на пенсію. Станом на 01.01.2013 року по шахті «Ленінська» були виконані усі передбачені проектом ліквідації роботи та усі вуглеотримувачі шахти «Ленінська» були передані до Управління праці та соціального захисту насоелення за місцем проживання для подальшого забезпечення вугіллям на побутові потреби відповідно до постанови КМУ від 31.01.2007 року № 77 «Про затвердження Порядку надання пільг на придбання побутового палива за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам».

Згідно відповіді Міністерства соціальної політики від 24.09.2013 р. (а.с. 13) на звернення позивача, визнано, що за ОСОБА_2, відповідно ч. 5 ст. 48 Гірничого закону України, як за колишнім працівником ліквідованої шахти «Ленінська» визнано право на безоплатне забезпечення вугіллям на побутові потреби, у зв'язку з чим, доручено Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації вирішити питання щодо забезпечення ОСОБА_2 побутовим паливом відповідно до вимог ст. 48 Гірничого закону України.

Копією посвідчення від 24.05.2011 р. (а.с. 8) підтверджується право ОСОБА_2 на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці.

З копії довідки, виданої державним підприємством «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» від 11.09.2013 р., ОСОБА_2 був вуглеотримувачем ДП «Луганськвуглереструктуризація» по шахті «Ленінська» та в 2010 - 2012 роках був забезпечений пільговим вугіллям на побутові потреби.

З копії листа від 28.01.2013 р., виданого ДП «Обласна дирекція «Луганськ-вуглереструктуризація», вбачається, що на підставі постанови КМУ від 31.01.2007 р. № 77, ДП «Луганськвуглереструктуризація» передало до УСЗН м. Свердловська списки вуглеотримувачей ліквідованої шахти «Ленінська», по якій виконані всі ліквідаційні роботи. Згідно копії зазначеного списку, серед осіб вуглеотримувачей зазначено ОСОБА_2.

Згідно копії відповіді від 12.06.2013 р., наданої Управлінням з реструктуризації та закриття вугільних підприємств, 23.05.2013 р. було проведено робочу нараду з розгляду проблемних питань паливно-енергетичного комплексу. Одним із рішень даної наради було доручено Управлінням соціального захисту населення міськвиконкомів та райдержадміністрацій Луганської області вжити заходів по виявленню потреби населення у забезпеченні пільговим твердим побутовим паливом в товарній формі на 2013 рік, а також розпочати процедуру закупівлю вугілля на виконання постанови КМУ від 27.06.2012 р. «Про забезпечення твердим пічним побутовим паливом осіб, які мають право на його отримання згідно зі ст. 48 Гірничого закону України». На підставі викладеного, зазначеним управлінням позивачу рекомендовано звернутись до місцевого управління соціального захисту населення.

Згідно відповіді Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 19.07.2013 р., за результатами розгляду наданих документів ОСОБА_2: Ухвали Господарського суду Луганської області від 28.10.2003 р., Статуту ТОВ «Ленінське», Наказу про створення ліквідаційної комісії по шахті «Володарського», Наказу про передачу в оренду шахтодільниці «Ленінська» шахті «Володарського», вважається за можливе забезпечення позивача вугіллям на побутові потреби згідно зі ст. 48 Гірничого Закону України, проте остаточне рішення приймається органами соцзахисту населення за місцем проживання.

У відповіді УСЗН Свердловської міської ради від 18.03.2013 р., а також відповіді від 09.01.2014 р. (а.с. 11) зазначено, що після ліквідації ТОВ «Ленінське», з якого позивач перейшов на пенсію, правонаступника, у тому числі з соціальних гарантій за ст. 48 Гірничого закону України, не визначено. Законами або іншими нормативними актами не визначено підприємство, установа або організація, яка повинна забезпечувати ОСОБА_2 вугіллям.

Згідно копії повідомлення № 1031 від 11.07.2013 р., виданого УСЗН Свердловської міської ради, ОСОБА_2 повідомлено про відмову в призначенні пільги на придбання твердого палива через те, що останній згідно даних трудової книжки не є пенсіонером шахти «Ленінська».

З матеріалів справи вбачається, що позивач 19 років пропрацював у підземних роботах на підприємствах з видобутку вугілля, у зв'язку із чим, відповідно до приписів ст. 48 Гірничого закону України має право на забезпечення вугіллям на побутові потреби.

До 2013 року позивач забезпечувався пільговим вугіллям на підставі передбачених законодавством документів, підтверджуючих пільговий стаж, недостатність або достовірність яких протягом всього періоду надання пільг не ставилась під сумнів. Надання пільгового вугілля позивачу було припинено через передання повноважень із забезпечення вугілля до УСЗН Свердловської міської ради, де при вивченні пакету отриманих документів, була визначена відсутність правонаступника ТОВ «Ленінське», з якого позивач вийшов на пенсію, що на думку відповідача, відповідно положень галузевої угоди від 03.07.2011 р., позбавляло позивача права на отримання вищевказаних пільг.

Враховуючи підтвердження факту роботи позивача з видобутку вугілля у підземних умовах протягом строку, який перевищує 10 років, та подальшого надання йому права на отримання пільгового вугілля відповідно ст. 48 Гірничого Закону України, незворотність дії закону, інших нормативно-правових актів у часі, а також відсутність провини позивача у ліквідації підприємства без визначення правонаступників, які на думку відповідача, повинні фінансувати надання зазначених пільг, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, до якого був переданий пакет документів позивача для продовження надання раніше призначених пільг, забезпечити ОСОБА_2 безоплатним пільговим вугіллям на побутові потреби в розмірі передбаченому чинним законодавством, адже фінансування надання пільг здійснюється саме за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Керуючись ст. 6, 8, 9, 17, 18, 49, 51, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України, «Порядком надання пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам», ст. 48 Гірничого Закону України, затвердженого постановою КМУ № 77 від 31.01.1997 р., Постановою КМУ від 27.06.2012 р. «Про забезпечення твердим пічним побутовим паливом осіб, які мають право на його отримання згідно із статтею 48 Гірничого закону України», ст. 58 Конституції України, ст. 102 Бюджетного кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання забезпечити безоплатним пільговим вугіллям - задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області щодо відмови у забезпеченні безоплатним пільговим вугіллям на побутові потреби ОСОБА_2.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області забезпечити ОСОБА_2, на підставі ст. 48 Гірничого закону України, безоплатним пільговим вугіллям на побутові потреби у розмірі передбаченому чинним законодавством.

Постанова може бути оскаржена сторонами до апеляційного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови, строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя: О.А. Шевцов