Ухвала суду № 37641095, 17.03.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/276/13-ц Головуючий у 1-й інст. Сульженко Леонід Петрович

Категорія 27 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Кочетова Л.Г.,

суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,

з участю секретаря Ходаківської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 січня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому посилаючись на те, що відповідачі не виконали умови кредитних договорів та не повернули кредити з відсотками за користування ними, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 заборгованість у сумі 122551.31 грн. за кредитним договором від 25.09.2006 року та 74924.03 грн. за кредитним договором від 17.09.2007 року.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 січня 2014 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухваливши нове - про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом порушений порядок відкритя провадження у справі, не враховано вимоги законодавства про захист прав споживачів, суд не взяв до уваги, що банк не надав доказів про вручення вимоги про добровільне погашення заборгованості, не враховано, що порука припинена.

Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір №Z012/08-2/879 про надання кредиту в сумі 20000,00 доларів США зі строком повернення 24.09.2010 року та сплатою 13 % річних за користування кредитом (а.с. 11-12). Вказаним договором передбачалася сплата штрафних санкцій у випадку порушення позичальником зобов»язань.

З метою забезпечення виконання зобов»язань по кредитному договору, 28.08.2009 року був укладений договір поруки №Z012/08-2/879/1 з ОСОБА_3 (а.с. 15). На той час існувала заборгованість ОСОБА_2 по відстокам.

02.10.2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника з останнім була укладена Додаткова угода №2 до кредитного договору, в якій сторони домовились продовжити строк дії кредитного договору до 28 вересня 2012 року, сума заборгованості за тілом кредиту була збільшена на суму заборгованості за відсотками (а.с. 13-14).

17 вересня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір №Z012/110/632 щодо надання кредиту в сумі 70700,00 гривень зі строком повернення 10.09.2012 року та сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитом (а.с. 18-19). Вказаним договором передбачалася сплата штрафних санкцій у випадку порушення позичальником зобов»язань та можливість зміни відсоткової ставки.

З метою забезпечення виконання зобов»язань по вказаному договору, у той же день був укладений договір поруки №Z012/110/632/1 з ОСОБА_3 (а.с. 23).

30.09.2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника з ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору, в якій сторони домовились тимчасово, на період з 30.09.2009 року до 28.08.2010 року зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту відповідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів (а.с. 21).

У зв»язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов»язань, виникла заборгованість по кредитному договору від 25.09.2006 року в сумі 122551.31 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 64611.66 грн., по відсотках - 25962.62 грн, та штрафу - 31977.02 грн.; по кредитному договору від 17.09.2007 року в сумі 74924.03 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 39502.03 грн., по відсотках - 16184.34 грн, та штрафу - 19237.66 грн. (а.с. 121-122).

Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтями 610-611 ЦК передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем постійно порушувалися умови договору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення суми боргу.

При цьому, попереднє звернення у досудовому порядку позивача до боржника з вимогою про погашення заборгованості, не є необхідним для звернення з позовом до суду.

Посилання апелянта на ту обставину, що порука припинена, не грунтуються на матеріалах справи.

Позивач звернувся до поручителя з вимогою щодо виконання умов договору в строк, визначений ст. 559 ЦК України.

Зміна зобов»язань за кредитними договорами, здійснена зазначеними додатковими угодами, не є підставою припинення поруки, поскільки обсяг відповідальності ОСОБА_3 не збільшувала - вказаними додатковими угодами передбачалася лише зміна порядку погашення існуючої заборгованості.

Можливість підвищення відсотків за кредитним договором від 17 вересня 2007 року, була передбачена у тексті самого договору. Поручитель ознайомлювалася з вказаним договором при укладанні договору поруки та не заперечувала проти його умов. На момент укладення вказаних угод, збільшення відсоткової ставки не суперечило вимогам чинного законодавства, а тому твердження апелянта про припинення поруки з цих підстав, не можуть бути прийнятими до уваги.

Посилання апелянта на порушення вимог законодавства про захист прав споживачів є голослівним та будь-якими доказами не підтверджується.

Твердження апелята про порушення порядку відкриття провадження у справі не грунтується на законі.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому на підставі ст. 308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді