Ухвала суду № 37640038, 12.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5954/12

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: Якимчук В.І., Шевченка В.В.

відповідача: Паламаренко С.Х., Бойка С.В., Шкільнюк І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Колумбіні" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Козятинської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі Акту перевірки № 88/22/37018720 від 14.11.2012 р. Козятинською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000872301 від 30.11.2012 р., № 0000882301 від 30.11. 2012 р., № 0000892301 від 30.11. 2012 р., № 0000252308 від 30.11.2012 р., № 0000262308 від 30.11. 2012 р. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року скасувати, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Колумбіні" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., дотримання вимог з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування та ліцензування за період з 01.07.2011 р. по 31.10.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт від 14.11.2012 року № 88/22/37018720, на підставі якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000872301 від 30.11.12 р., № 0000882301 від 30.11.12 р., № 0000892301 від 30.11.12 р., № 0000252308 від 30.11.12 р.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України передбачено, що до інших доходів підприємства включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Згідно п. 137.10 ст. 137 ПК України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Під поняттям "безоплатно наданих товарів" згідно п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, згідно абз. "а" розуміються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

Податковий орган під час перевірки виявив, що відповідно залізнодорожніх накладних, ТОВ "Колумбіні" було отримано на нафтобазу за адресою м. Калинівка, вул. Шмідта, 5, нафтопродукти (бензин А-95,92,80, дизельне паливо) : за 2 півріччя 2011 року в кількості 38989893 кг., згідно даних бухгалтерського, обліку було оприбутковано 9662165 кг. на суму 99491213,35 грн., за 1 півріччя 2012 року в кількості 47594768 кг., згідно даних бухгалтерського обліку було оприбутковано 9267531 кг. на суму 98620352,25 грн.

При цьому, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Колумбіні" не надано документів та не доведено право власності на товар (паливно-мастильні матеріали на нафтобазі м. Калинівка, вул. Шмідта, 5) в частині інших суб'єктів господарювання, тому ТОВ "Колумбіні" являється єдиним одержувачем товару згідно наданих до перевірки документів. На підставі цього, вартість не оприбуткованих нафтопродуктів контролюючим органом віднесено до категорії безоплатно отриманого товару внаслідок чого зроблено висновок про заниження підприємством у Декларації на прибуток склад інших доходів на загальну суму 778970617 грн.

На підставі долучених до матеріалів справи письмових доказів (залізнодорожніх накладних) судом першої інстанції встановлено, що протягом періоду 3-й квартал 2011 року - 2 - й квартал 2012 року по залізниці на адресу нафтобази позивача надходили нафтопродукти. При цьому ТОВ "Колумбіні" зазначено як вантажоодержувач.

При цьому судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що залізнодорожна накладна є лише транспортним документом, а тому підстави ототожнювати залізнодорожні накладні із документом на підставі якого позивач набув право власності на паливомастильні матеріали у податкового органу відсутні. Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на аналізі положень пункту 6 Статуту залізниць України, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року, за яким вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - це зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж. Згідно абз. 9 п. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення, а також супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Судом першої інстанції встановлено, що нафтопродукти, які не оприбутковані ТОВ "Колумбіні", надходили по залізниці на адресу нафтобази позивача на підставі договору №К-10/14 від 01.09.2010 року та обліковувалися на позабалансовому рахунку. Відповідно до умов вказаного Договору його сторонами є ВАТ "Дніпронафтопродукт" (замовник) та ТОВ "Колумбіні" (виконавець).

В пункті 1.1 Договору передбачено, що Виконавець надає Замовнику в користування ємкості для нафтопродуктів та інших матеріальних цінностей, а також послуги пов'язані із відпуском та відвантаженням нафтопродуктів.

Підпунктом 2.1.4 Договору передбачено обов'язок Замовника розпоряджатися нафтопродуктами шляхом направлення виконавцю листів (усних, письмових), передачі факсів або видачі довіреностей.

Водночас підпункт 2.2.1 Договору передбачає обов'язок Виконавця приймати нафтопродукти та проводити відпуск нафтопродуктів за розпорядженнями (усними так і письмовими) замовника.

Із аналізу змісту зазначеного договору суд першої інстанції дійшов висновку, що він є договором про надання послуг, а не договором, який опосередковує перехід права власності на нафтопродукти від ВАТ "Дніпронафтопродукт" до ТОВ "Колумбіні". Нафтопродукти, які надходили згідно умов Договору № К-10/14 від 01.09.2010 року, обліковувалися позивачем на окремому позабалансовому рахунку.

Разом із тим, згідно укладених підприємством з постачальниками ТОВ "Ріаліз Ойл", ТОВ "Престиж 10" і ТОВ "Віконт Ойл", договорів поставки нафтопродуктів № 21 від 01.02.2011 р., № 30 від 01.06.2011р. та № 3005-23-НП від 30.05.2012 р. ТОВ "Колумбіні" набуло право власності на нафтопродукти які оприбутковано згідно даних бухгалтерського обліку (дані про об'єм нафтопродуктів зазначений у Акті перевірки (а.с. 18 т.1)

Тому ТОВ "Колумбіні" у 3-у кварталі 2011 року - 2-у кварталі 2012 р., згідно вказаних договорів поставки № 21 від 01.02.2011р., № 30 від 01.06.2011р. та № 3005-23-НП від 30.05.2012 р. прийняло на облік лише ту кількість нафтопродуктів, яка була передана йому у власність згідно додаткових угод до договорів поставки, актів прийому-передачі, видаткових накладних і отриманих від постачальників податкових накладних. Ця кількість підтверджена наданими для перевірки первинними документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними) та відображена в податкових деклараціях підприємства з податку на прибуток за період 3-му кварталі 2011 року - 2 кварталі 2012р., які подавалися як податкова звітність.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог в цій частині надані також реєстри обліку, руху надходження та вибуття паливо мастильних матеріалів на позабалансовий рахунок (а.с. 228 - 243а, т. 50). Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції щодо помилковості та безпідставності висновку податкового органу про те, що ТОВ "Колумбіні" являється єдиним одержувачем товару в загальній кількості 89 183 284,00 кг.

Із Акту перевірки від 14.11.2012 року № 88/22/37018720 вбачається також, що контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне заниження позивачем суми інших доходів по рядку 03 Декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період за рахунок невключення безоплатно отриманих у звітних періодах товарів всього на суму 956 497 грн. При наданні оцінки даній обставині судом першої інстанції досліджено Журнал обліку надходження нафтопродуктів АЗС № 30 м. Хмільник, Журнал реєстрації паспортів якості нафтопродуктів, а також товарно-транспортні накладні які підтверджують надходження бензину на АЗС № 30 . Із змісту вказаних документів суд дійшов висновку, що жодних операцій ТОВ "Колумбіні" із бензином марки А-76 на вказаній АЗС № 30 не проводило. Перевіркою встановлено надходження на АЗС № 30 бензину марки А-80 в кількості, яка повністю співпадає із кількість бензину, який згідно контрольних стрічок до РРО "Марія ЛТ МТМ" зав. № В35712006631 фіск. № 0207000938 помилково зазначений бензином автомобільним під маркою А-76 та реалізований. Такий об'єм (кількість) бензину становить 101341,52 літрів.

При цьому судом першої інстанції досліджено технічні характеристики резервуарів на АЗС № 30 та встановлено, що такі не в змозі розмістити об'єм бензину який становить 101341,52 літрів. Зазначеним спростовується твердження податкового органу про те, що реалізація бензину марки А-80 не відбувалася (натомість реалізовувався бензин А-76), а вказаний бензин фактично зберігався на АЗС, оскільки

Отже, наведені обставини у сукупності свідчать, що на АЗС № 30 фактично мала місце реалізація бензину марки А - 80, а не бензину марки А - 76, як помилково зазначено у контрольних стрічках до РРО "Марія ЛТ МТМ" зав. № В35712006631 фіск. № 0207000938. Тому безпідставним є виключення за результатами перевірки собівартості бензину марки А-80 в кількості 101341 л. на загальну суму 776051 грн. із складу собівартості реалізованих товарів по рядку 05.1 Декларації.

Щодо висновку контролюючого органу про відсутність реального характеру у господарської операції яка виникла між ТОВ "Колумбіні" та ВАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі Договору зберігання № 0109/10-44 від 01.09.2010 року, судом першої інстанції враховано наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем були надані суду першої інстанції Договір від 01.09.2010 року № 0109/10-44, а також Акти приймання-передачі по Договору від 01.09.2010 року № 0109/10-44, Протоколи узгодження ціни по Договору від 01.09.2010 року № 0109/10-44 та Акти приймання - передачі наданих послуг згідно Договору від 01.09.2010 року № 0109/10-44, податкові накладні із посиланням на Договір від 01.09.2010 року № 0109/10-44 (а.с. 222 - 250 т. 48) які у своїй сукупності свідчать про реальний характер господарської операції, що виникла між ТОВ "Колумбіні" та ВАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі Договору зберігання № 0109/10-44 від 01.09.2010 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Аванта С" був укладений Договір № Д-01-25 від 01.02.2012 р., предметом якого було надання і отримання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності. Факт оплати наданих ТОВ "Аванта С" позивачу послуг, і тим самим зміни майнового стану останнього внаслідок проведеної господарської операції контролюючим органом не заперечується.

Факт виконання договірного обов'язку контрагентом позивача та надання послуг, що були предметом договору № Д-01-25 від 01.02.2012 р., підтверджується наданими для перевірки Актами здачі - приймання робіт (надання послуг) за період 1-2го кварталу 2012 року, які надавалися при проведенні перевірки та на які посилається податковий орган у Акті перевірки (а.с. 39 т. 1). Крім того, підтверджують вказані характеристики господарської операції подані додатки до Актів здачі - приймання робіт (надання послуг) (т. 49), які підтверджують виконання договірних зобов'язань зі сторони ТОВ "Аванта С" та дають підстави оцінити зміст та обсяг господарської операції, що виникла на підставі Договору № Д-01-25 від 01.02.2012 р.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню № 0000872301 від 30.11.2012 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), на 24 859 270 грн. 00 коп., суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Нормою пункту 198.3. ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем норм п.п. 196.1.1. п. 196.1 ст. 196 ПК України, і як наслідок заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 19620600 грн., суд першої інстанції враховував наступне.

В силу п.п. 196.1.1. п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Визначення терміну "кошти" дає підпункт 14.1.93. пункту 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, відповідно до якого кошти - це гривня або іноземна валюта.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № 75-Б від 19.01.2012 р. який укладений між ТОВ "Колумбіні" (Продавець) та "Наваро Дівелопмент Лімітед" (Покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції прості іменні). Загальна сума договору становила 12278530,11 дол. США, без ПДВ. "Наваро Дівелопмент Лімітед" зобов'язане сплатити загальну суму договору до 31.12.2012 р. включно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Колумбіні".

Додатковою угодою від 27.02.2012 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 75-Б від 19.01.2012 р. ТОВ "Колумбіні" (Продавець) та "Наваро Дівелопмент Лімітед" (Покупець) у зв'язку з зміною кон'юнктури ринку погодили, що "Покупець" зобов'язаний сплатити загальну суму Договору до 01.03.2012 року включно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № 76-Б від 19.01.2012 р. укладеному між ТОВ "Колумбіні" (Продавець) та "Наваро Дівелопмент Лімітед" (Покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції прості іменні). Загальна сума договору становила 12278530,11 дол. США, без ПДВ., а ТОВ "Колумбіні" зобов'язане сплатити загальну суму договору до 31.12.2012 р. включно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок "Наваро Дівелопмент Лімітед".

Додатковою угодою від 27.02.2012 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 76-Б від 19.01.2012 р., ТОВ "Колумбіні" та "Наваро Дівелопмент Лімітед" у зв'язку з зміною кон'юнктури ринку сторони погодили, що "Покупець" зобов'язаний сплатити загальну суму Договору до 01.03.2012 р. включно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок "Продавця".

03.03.2012 р. ТОВ "Колумбіні" (Перша сторона) та "Наваро Дівелопмент Лімітед" (Друга сторона) уклали акт проведення зарахування взаємних однорідних вимог згідно якого:

1. Станом на 03.03.2012 р. вимоги ТОВ "Колумбіні" до "Наваро Дівелопмент Лімітед" за договором купівлі-продажу цінних паперів 75-Б від 19.01.2012 р. складають 12278530,11 дол. США.

2. Станом на 03.03.2012 р. вимоги "Наваро Дівелопмент Лімітед" до ТОВ "Колумбіні" за договором купівлі-продажу цінних паперів № 76-Б від 19.01.2012 р. складають 12278530,11 дол. США.

3. На підставі ст. 601 Цивільного кодексу України ТОВ "Колумбіні" до "Наваро Дівелопмент Лімітед" проводять зарахування взаємних однорідних вимог на суму 12278530,11 дол. США.

4. Договори № 75-Б від 19.01.2012р. та № 76-Б від 19.01.2012р. виконані повністю та вважаються закритими. Сторони не мають претензій одна до одної.

Податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку, що позивачем безпідставно при податковому обліку даної операції застосовано п.п. 196.1.1. п. 196.1 ст. 196 ПК України, оскільки операція із продажу акцій нерезиденту "Наваро Дівелопмент Лімітед" на думку контролюючого органу, відбулася не шляхом продажу цінних паперів за кошти, а шляхом обміну на інші цінні папери, а тому така, згідно висновків Акті (а.с. 48 т. 1) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за загальними правилами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності таких тверджень, з огляду на наступне.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В силу ч. 1 ст. 601 ЦК України однією із підстав припинення зобов'язання є зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, встановлені нормами Цивільного кодексу України способи припинення зобов'язання жодним чином не впливають на правову природу договору на підставі якого такі зобов'язання виникли, тобто договір купівлі-продажу цінних паперів № 75-Б від 19.01.2012 р. та № 76-Б від 19.01.2012 р. є договорами, на підставі яких переходить право власності на товар (цінні папери) за кошти, а спосіб виконання такого договору не може свідчити про зміну його істотних умов, в тому числі щодо проведення розрахунків між сторонами.

Разом з тим, норми Податкового Кодексу України, виділяючи окрему групу операцій, які не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість, не ставить жодного обмеження щодо поширення даної норми до операцій продажу за кошти цінних паперів в залежність від способу припинення зобов'язання між сторонами такого договору купівлі продажу цінних паперів.

Отже, податковий орган за результатами перевірки дійшов помилкового висновку, що позивачем безпідставно при податковому обліку операції купівлі продажу цінних паперів застосовано п.п. 196.1.1. п. 196.1 ст. 196 ПК України, оскільки операція із продажу акцій нерезиденту "Наваро Дівелопмент Лімітед" відбулася на підставі договору купівлі - продажу цінних паперів за кошти, а спосіб припинення такого договору, на переконання суду, не впливає на його правову природу.

Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000252308 від 30.11.2012 р. за порушення ст. 3, п. 12 ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд першої інстанції враховував наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно протоколу випробувань акредитованого випробувального центру ДП "УкрНДІНП "МАСМА" № 393/1-12 від 04.10.2012 р., яким випробувано продукцію - бензин автомобільний А-95, зразок представленого бензину, який реалізовувався позивачем, майже по всіх показниках не відповідає наданим на товар документам - паспорту якості, а також показник "концентрація фактичних смол" не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови".

Згідно протоколу випробувань акредитованого випробувального центру ДП "УкрНДІНП "МАСМА" № 393/2-12 від 04.10.2012 р., яким випробувано продукцію - бензин автомобільний А-92, зразок представленого бензину майже по всіх показниках не відповідає наданим на товар документам - паспорту якості, а також показник "концентрація фактичних смол" не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови".

Відповідно до висновку експертного дослідження № 9374/9375/12-34 від 16.10.2012 р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, досліджені зразки автомобільних бензинів марок А-92 та А-95 не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за показником "концентрація фактичних смол".

Також, висновком експертного дослідження № 9374/93/75/12-34 від 16.10.2012 р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в основі якого використовувались протоколи випробувань ДП УкрНДІНП "МАСМА" № № 393/1-12 та 393/2-12 від 04.10.2012 р. в повній мірі підтверджено результати досліджень зразків.

На підставі наведеного, податковий орган дійшов висновку, що на порушення п.12 ст. 3 та ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами і доповненнями) позивачем необліковано нафтопродукти на загальну суму 345 800,00 грн., які знаходились у сховищах АЗС № 13 без відповідних приходних документів (пальне не відповідає приходним документам, які надано підприємством ТОВ "Колумбіні").

При цьому не було враховано, що на підставі товарно-транспортної накладної № 6906 від 26.09.2012 року на АЗС № 13 з основного складу, що знаходиться за адресою м. Калинівка, вул. Шмідта, 5 надійшли паливно-мастильні матеріали, в тому числі: дизельне паливо підвищеної якості ЄВРО марки В, вид 2 в кількості 6000,0 куб.; бензин автомобільний А-92 за ДСТУ № 4063-2001 в кількості 10000,0 куб. дм.; бензин автомобільний А-95 за ДСТУ № 4063-2001 в кількості 22000,0 куб. дм.

Надходження паливно-мастильних матеріалів супроводжувалися відповідними сертифікатами відповідності та паспортами якості, зокрема: на дизельне паливо - сертифікат відповідності серії ВВ № UA1.035.0070536-12 та паспорт № 141 від 22.09.2012 року; на бензин автомобільний А-92 сертифікат відповідності серії ВВ № UA 1.035.0118774-12 та паспорт № 329 від 20.09.2012 року; на бензин автомобільний А-95 - сертифікат відповідності серії ВВ № UA 1.035.0118775-12 та паспорт № 331 від 21.09.2012 року.

Відтак, в акті перевірки безпідставно стверджується про неналежне оформлення паспортів якості та про заборону прийняття нафтопродуктів на АЗС при відсутності паспорта якості та неналежного його оформлення.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що бензин автомобільний марки А-92 та марки А-95 відносяться до недоброякісної продукції та не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за показником "концентрація фактичних смол".

Такі висновки контролюючого органу спростовуються результатами випробувань, що проведені акредитованим випробувальним центром "СЖС Україна" іноземного підприємства "СЖС Україна" відібраних 27.09.2012 року проб бензину марки А-92 та марки А-95 на вміст фактичних смол. Результати проведених досліджень підтвердили відповідність якісних характеристик пального по показнику "концентрація фактичних смол" встановленим нормативам.

Таким чином, висновок контролюючого органу про наявність підстав для застосування до позивача фінансової санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за місцем реалізації та зберігання спростовується встановленими обставинами, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 березня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Залімський І. Г.

Мельник-Томенко Ж. М.