Постанова № 37639971, 04.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 березня 2014 року Справа № 814/459/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Головного управління Міндоходів у Миколаївській області,

вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до

ТОВ "Миколаївська інвестеційно-будівельна компанія",

пл. Привокзальна, 5, м. Миколаїв, 54020

про

стягнення фінансових санкцій у сумі 5114,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до ТОВ "Миколаївська інвестеційно-будівельна компанія" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з останнього фінансові санкції в сумі 5114,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами перевірки відповідача було прийнято рішення про застосування фінансових санкції, які відповідач добровільно не сплатив, що є підставою для примусового стягнення боргу в судовому порядку.

В судове засідання прибув представник позивача, відповідач у судове засідання не прибув, ухвала, направлена на його юридичну адресу, повернулася без вручення адресату.

Згідно ст. 35 ч. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, 15 лютого 2013 р. позивачем проведено фактичну перевірку з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 28/21-249/32390462.

На підставі вказаного акту, 28 лютого 2013 р. позивач прийняв рішення про застосування фінансових санкцій № 140097/04-21, яким за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії до відповідача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу, в розмірі 5114,00 грн.

Суд приходить до висновку про те, що стягнення фінансової санкції без надіслання відповідачу податкового повідомлення-рішення, є передчасним з огляду на таке.

Згідно ст. 41 п. 41.1. пп. 41.1.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи доходів і зборів є контролюючими органами.

Стаття 14 п. 14.1. пп. 14.1.39. ПК України визначає грошове зобов’язання, як суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.175. ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Стаття 116 п. 116.1. ПК України встановлює, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 58 п. 58.1. ПК України, у разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу …, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Системний аналіз наведених норм дозволяє стверджувати, що нарахована і своєчасно не сплачена відповідачем фінансова санкція, у розумінні ПК України, є податковим боргом, сплата якого контролюється позивачем. Відповідно, для стягнення цього боргу, позивач повинен був надіслати (вручити) відповідачу податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім наведеного, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5114,00 грн., але таке формулювання позовних вимог суперечить нормам ПК України.

Так, згідно ст. 95 п. 95.1. ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пункт 95.3. тієї ж статті визначає, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, згідно ст. 95 ПК України, у разі наявності у особи податкового боргу, контролюючий орган повинен звернутись до суду із позовними вимогами про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, а у разі, якщо ці заходи не призвели до погашення податкового боргу, позивач повинен звернутись до суду із вимогою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а тому загальне формулювання позивачем своїх вимог, як "стягнути кошти у певному розмірі", без врахування вищенаведених вимог, суперечить приписам ПК України.

Окремо суд вважає за необхідне вказати позивачу на те, що відмова у задоволенні його вимог носить суто процедурний характер - позивачем не дотримано порядок стягнення податкового боргу, а тому він не позбавлений права повторного звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, за умови дотримання ним вимог ПК України, на які вказано судом.

Керуючись ст. ст. 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз