Ухвала суду № 37639827, 04.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3965/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.12.2009 №0009112307/0 та від 09.02.2010 №0009110720/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 у справі № 2а-3965/11/2670 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2012 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2013 у справі № К/9991/75614/12 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2013 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2013 позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 14.12.2009 по 18.12.2009 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень, жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.06.2009 по 30.06.2009, з 01.07.2009 по 31.07.2009, з 01.08.2009 по 31.08.2009.

За результатами перевірки складено акт № 2232/23-07/20027449 від 18.12.2009, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 7.4.3 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 підпунктів 7.7.1, 7.1.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в розмірі 8 703 573,00 грн.;

- п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 7.4.3 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 підпунктів 7.7.1, 7.1.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в результаті чого завищено в червні 2009 року від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі 1 258 705,00 грн., в липні 2009 року в розмірі 11 469 762,00 грн., в серпні в розмірі 1987,00 грн., у вересні 2009 року в розмірі 8 115,00 грн., в жовтні 41 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0009112307/0 від 22.12.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 703 573,00 грн.

25.12.2009 ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)» до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва була подана скарга № 8010/3 на податкове повідомлення-рішення 0009112307/0 від 22.12.2009, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 493/10/25-026 від 24.01.2010 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

09.02.2010 прийнято податкове повідомлення - рішення №0009110720/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 703 573,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов укладених позивачем договорів з контрагентами, а надані документи складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік» та з них є неможливим встановити хто саме їх склав, а також те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження здійснення оплати за отриманий товар та належних доказів його використання у власній господарській діяльності, то у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з контрагентами, оскільки реальність настання наслідків за правочинами, укладеними з такими контрагентами, у повній мірі підтверджується наданою первинною документацією.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ «Аграрний фонд», ТОВ «Агропродукт, ЛТД», ДП «Сантрейд», ТОВ «Ін тайм ЛТД», ВАТ «Миронівський ЗВКК», ВАТ «Полтавське ХПП», ДП ДАК «Хліб України» Лубенський НОЗ, ТОВ ТЕП «ЮГИНТЕРТРАНС», ПАТ «Агропродсервіс», ПП «Тепс&Со», ТОВ «Автокомп Сервис», ТОВ «Галеон», ТОВ «Грейнфілд-А», ТОВ «Девладівський елеватор», ТОВ «Долинський комбікормовий завод», ТОВ «Кобеляки Хлібопродукт», ТОВ «Укртрансагро», ПП «Элвис», Аграрна біржа, ЗАТ «Орії», НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, ТОВ «Реал-Агент», ТОВ «СуперДжоб», ПП «Отрадос», ВАТ «Укртелеком», Центральна станція зв'язку Укрзалізниці, Агентство «Кий Авіа», АЕК «Київенерго», ЗАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна», ЗАТ «Орії», ТОВ «Калинівське ХПП», Одеська регіональна служба держветконтр Аграрна біржа, ПП «Лукойл Україна», ТОВ «Інтертелеком».

Позивачем на підтвердження реальності та товарності правовідносин надано суду копії документів по контрагентам:

- ТОВ «Аграрний фонд» копії біржових контрактів аграрної біржі, додаткових угод до біржових контрактів, актів передавання-приймання, актів, складських квитанцій на зерно, карток аналізу зерна, податкових накладних;

- ТОВ «Кобеляки Хлібопродукт» копію договору складського зберігання сільськогосподарської продукції та податкової накладної;

- ТОВ «Укртрансагро» копію договору про надання комплексу послуг по перевалу сільськогосподарської продукції, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкової накладної;

- ПП «Елвіс» копію наряду замовлення, рахунку та податкової накладної;

- ПАП «Агропродсервіс» копію договору зберігання зерна, доповнень до договору, акту виконаних робіт, податкової накладної;

- ТОВ «Автокомп Сервіс» копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактури та податкових накладних;

- ТОВ ТЕП «Південінтертранс» копії актів виконаних робіт та податкової накладної;

- ТОВ «Долинський комікормовий завод» копію договору складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна з додатками, додаткової угоди, акту виконаних робіт та податкової накладної;

- ПП «Тепс&Со» копію видаткової накладної, акту на списання товарно-матеріальних цінностей, відомість видачі канцелярських товарів та податкової накладної;

- ТОВ «Реал-Агент» копію договору, додаткових угод до договору, акту здачі-прийняття робіт та податкової накладної;

- ТОВ «СуперДжоб» копію рахунку-фактури, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкової накладної;

- ПП «Отрадос» копії актів надання послуг, підтвердження проживання по безготівковому розрахунку та податкових накладних;

- Центральна станція зв'язку: копії договору, актів виконаних робіт та податкову накладну;

- ВАТ «Укртелеком» копії договору з додатком (перелік послуг електрозв'язку) додаткової угоди до договору, рахунків, податкових накладних;

- ЗАТ «Орії» копії рахунку-фактури, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну;

- НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві копії рахунків та податкової накладної.

З аналізу наданих позивачем біржових контрактів аграрної біржі, предметом яких є здійснення купівлі зернових культур, а саме, пшениця 4 класу згідно ДСТУ-3768:2004 вбачається, що вони мають аналогічні за своїм змістом умови здійснення купівлі зазначеного продукту.

Відповідно до біржових контрактів аграрної біржі, після проведення біржових торгів продавець протягом 10-ти робочих днів надає покупцю, акт передавання-приймання товару, складський документ, податкову накладну, картку аналізу зерна або посвідчення.

Як вбачається з преамбули біржових контрактів аграрної біржі, представлення інтересів покупця - ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)» здійснювалось в особі брокера-покупця ОСОБА_3, брокерська контора № 89 СПД ФО «Габельченко Наталья В'ячеславівна» на підставі довіреності № 585 від 02.02.2009 та договору-доручення № 6/2 від 20.02.2009.

На підтвердження реальності укладання біржових контрактів аграрної біржі, позивач повинен був надати суду, крім зазначених у контрактах документів, ще й документи на підтвердження здійснення операцій від його імені СПД ФО «Габельченко Наталья В'ячеславівна» брокерська контора № 89, а саме; довіреність № 585 від 02.02.2009 та договір-доручення № 6/2 від 20.02.2009.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів звертає увагу, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) в графах «От исполнителя», «От заказчика», «Замовник», «Виконавець», в рахунках-фактурах в графі «Виписав(ла)» «Отгрузил(а)», «Получил(а)», договорах «Підприємство», «Споживач» міститься лише підписи та печатки підприємств, водночас не зазначено посаду та дані осіб, які вчинили підписи.

Таким чином, надані позивачем на підтвердження фактів отримання послуг первинні документи оформленні з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік» та з них неможливо встановити хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які відвантажували та приймали товар, виписували рахунки, здавали та приймали виконану роботу, а також на підставі яких документів діяли зазначені особи та чи були в них наявні повноваження на вчинення зазначених дій.

З огляду на викладене, не можуть бути прийняті до уваги у якості первинних документів, які підтверджують факт отримання послуг, надані позивачем суду первинні документи, а саме, рахунки - фактури, рахунки, рахунки на оплату, накладні, видаткові накладні, акти надання послуг та надані позивачем на підтвердження реальності взаємовідносин з відповідними контрагентами.

Надані позивачем копії документів, які містять заголовок «АНАЛИЗ ЗЕРНА» не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що з їх змісту неможливо встановити хто їх складав, у зв'язку з чим проводився відповідний аналіз та якого саме зерна.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - «погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Надані позивачем суду копії складських квитанцій на зерно не містять відмітки «погашено».

Таким чином, з наданих позивачем складських квитанцій вбачається, що зерно, яке відповідно до них було передано на зберігання володільцю складських документів не видавалось.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, наданих позивачем на підтвердження отримання та подальшого використання зернових культур, послуг від контрагентів, зазначених в акті № 2232/23-07/2207449 від 18.12.2009 неможливо встановити факт підтвердження подальшої реалізації зерна та отримання послуг позивачем саме від контрагентів, зазначених в акті № 2232/23-07/2207449 від 18.12.2009.

Також, колегією суддів не приймаються до уваги виписки по рахунку, надані в якості підтвердження оплати за отриманий товар, оскільки вони складені головним бухгалтером позивача, скріплені його печаткою та підписом без зазначення особи яка його вчинила.

Письмові докази, надані позивачем до суду апеляційної інстанції не спростовують правомірність оскаржуваної постанови, оскільки містять вказані вище недоліки щодо їх оформлення.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та контрагентами не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, а договори, укладені між позивачем та ТОВ «Аграрний фонд», ТОВ «Агропродукт, ЛТД», ДП «Сантрейд», ТОВ «Ін тайм ЛТД», ВАТ «Миронівський ЗВКК», ВАТ «Полтавське ХПП», ДП ДАК «Хліб України» Лубенський НОЗ, ТОВ ТЕП «ЮГИНТЕРТРАНС», ПАТ «Агропродсервіс», ПП «Тепс&Со», ТОВ «Автокомп Сервис», ТОВ «Галеон», ТОВ «Грейнфілд-А», ТОВ «Девладівський елеватор», ТОВ «Долинський комбікормовий завод», ТОВ «Кобеляки Хлібопродукт», ТОВ «Укртрансагро», ПП «Элвис», Аграрна біржа, ЗАТ «Орії», НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, ТОВ «Реал-Агент», ТОВ «СуперДжоб», ПП «Отрадос», ВАТ «Укртелеком», Центральна станція зв'язку Укрзалізниці, Агентство «Кий Авіа», АЕК «Київенерго», ЗАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна», ЗАТ «Орії», ТОВ «Калинівське ХПП», Одеська регіональна служба держветконтр Аграрна біржа, ПП «Лукойл Україна», ТОВ «Інтертелеком» є нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.12.2009 №0009112307/0 та від 09.02.2010 №0009110720/1 є правомірними, що вірно встановлено судом першої інстанції

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.