Рішення № 37639046, 12.03.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 2-471-14

(№ 2609-30052-12)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12. 03. 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Бобровника О. В.

при секретарі: Волковій В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А 0473 - про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини А0473 - про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

Позивач при зверненні до суду в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він проходив військову службу у військовій частині А0473, де знаходився на фінансовому і продовольчому забезпеченні.

Військова частина по продовольчому забезпеченні знаходиться на балансі Тилу збройних сил України.

Фінансування, забезпечення та проведення компенсації за не отримане продовольче та речове забезпечення Збройних сил України здійснює Міністерство оборони України, однак МОУ відмовляється перераховувати кошти на військову частину за продовольче забезпечення посилаючись на відсутність коштів.

Позивач зазначав, що при виключенні його зі списків військової частини А0473, тобто після 28. 12. 2009 року, по продовольчій службі він залишився не розрахованим.

Також позивач зазначає, що після звільнення він не одноразово звертався до командування частини із заявами щодо проведення перерахунку та виплати йому компенсації за не отримане продовольче забезпечення, однак на всі його звернення отримав відмову.

З огляду на наведене, позивав вважаючи свої права порушеними просив суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за продовольче забезпечення разом з індексом інфляції в сумі 87405,67 грн.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Міністерства оборони України в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

МОУ про причини неявки в судове засідання представника відповідача суду не повідомили, жодних заяв чи клопотань до суду не подавали.

Військова частина А 0473 в судове засідання свого представника не направили, надавши до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0473, де знаходився на фінансовому і продовольчому забезпеченні.

Вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений з лав Збройних сил України за станом здоров'я та 28. 12. 2009 року виключений зі списків військової частини А0473.

Встановлено, що при виключенні ОСОБА_1 зі списків військової частини А0473, по продовольчій службі він залишився не розрахованим.

Вбачається, що позивач не одноразово звертався до командування частини із заявами щодо проведення перерахунку та виплати йому компенсації за не отримане продовольче забезпечення, однак на всі його звернення отримав відмову.

Військова частина по продовольчому забезпеченні знаходиться на балансі Тилу збройних сил України.

Фінансування, забезпечення та проведення компенсації за не отримане продовольче та речове забезпечення Збройних сил України здійснює Міністерство оборони України, однак МОУ відмовляється перераховувати кошти на військову частину за продовольче забезпечення посилаючись на відсутність коштів, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно, або, за їх бажанням, грошову компенсацію замість речового майна.

Пунктом 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20. 03. 2002 року № 5-рп/2002 встановлено, що військовослужбовці належать до категорії громадян, які потребують додаткових гарантій забезпечення професійної діяльності, ефективного функціонування відповідних органів держави, зокрема, гарантій соціального захисту, а призупинення дії певних гарантій забезпечення професійної діяльності військовослужбовців не є позбавленням права на їх отримання взагалі.

Крім того, Законом України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про внесення змін до Закону України» «Про Збройні Сили України» від 05 жовтня 2000 року №2019-ІП, статтею 16 гарантовано забезпечення державою соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, робітників та військовослужбовців Збройних Сил України та осіб, звільнених в запас або відставку, а також членів їх сімей. В цій же статті Закону далі встановлено, що військовослужбовцям гарантується отримання за рахунок держави житла, грошового, майнового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення, які стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.

Вказана стаття Закону України «Про Збройні Сили України» вступила в законну силу з січня 2001 року.

Таким чином, дія статті 16 Закону України «Про збройні Сили України» в частині гарантованого отримання за рахунок держави майнового, продовольчого, та інших видів забезпечення жодним законом не було призупинено або відмінено.

Оскільки Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів» був введений в дію з 11 березня 2000 року, вступивши в законну силу діяння статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 1 січня 2001 року фактично відміняє дію даного Закону про економію бюджетних засобів за рахунок військовослужбовців.

Нова редакція Закону України «Про Збройні Сили України» поновлює військовослужбовцям гарантований державою соціальний та правовий захист права та пільги згідно з законодавством та Конституцією України.

Право на одержання за бажанням військовослужбовця грошової компенсації замість належного до видачі речового майна передбаченого також пунктом 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 144 Положення «Про речове забезпечення».

Норма ч. 2 ст. 9 Закону №2011 (в редакції, що діяла до 01. 01. 07) в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна (яка була зупинена п. 2 Закону України від 17.02.2000р. №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів») поширюється на військовослужбовців.

При цьому, особи, які належать до військовослужбовців і на яких поширюється дія №2011, вичерпно визначені статтями 3 і 4 цього Закону і, відповідно до вказаних норм позивач з дня звільнення з військовослужбовців і виключення зі списків особового складу перестав відноситись до військовослужбовців, на яких поширюється дія Закону №2011, а звідти - і на яких поширюється дія пункту № Закону України від 17. 02. 2000 року №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів цивільного законодавства, до яких, згідно зі ст. 4 ЦК України, поряд з іншими, відносяться Закони України, які приймаються відповідно до Конституції України, в тому числі, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, за час проходження військової служби, ОСОБА_1, згідно з Конституцією України і Законами України була призначена грошова компенсація замість речового майна, однак ця компенсація не була сплачена за час проходження військової служби.

У зв'язку з цими обставинами, при звільненні з військової служби з ним повний грошовий рахунок здійснений не був.

Вбачається, що відповідач дійсно має заборгованість перед ОСОБА_1 з грошової компенсації за речове на загальну суму 87405,67 грн.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було доведено обставини на які він посилався як на підставу своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Положенням про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил у мирний час", затвердженим постановою КМУ № 1135 від 22. 07. 1998 року, "Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших формувань у мирний час", затвердженим постановою КМУ № 1444 від 28. 10. 2004 року, ст. 526 ЦК України, ст. ст. 10,11 57-60, 88, 212-215, 223, 224-226, 228 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А 0473 - про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення - задовольнити.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість не отриманого речового майна в сумі 87405,67 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: