Рішення № 37637198, 05.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/460/14 05.03.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна», м.Одеса, ЄДРПОУ 34553505

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл», м.Київ, ЄДРПОУ 34047083

про стягнення 10 347 998, 03 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кондибака В.В. - по дов.

від відповідача: Виноградова Н.В - по дов., Дьяченко О.В. - по дов.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданнях суду 05.02.2014р., 19.02.2014р. та 05.03.2014р. оголошувались перерви

СУТЬ СПРАВИ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна», м.Одеса звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 8 914 743,75 грн., пені в розмірі 1 161 737,24 грн. та 3% річних в сумі 273 517,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» умов договору №21/ПП від 01.11.2012р. поставки в частині здійснення оплати поставленого товару, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві б/н від 03.02.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на ненадання позивачем доказів поставки відповідачу продукції на загальну суму 8 914 743,75 грн., а також ненастання строку оплати за товар, факт постачання якого не оспорюється відповідачем.

У судовому засіданні 05.03.2014р. представники відповідача проти вимог, викладених в позовній заяві в частині стягнення основного боргу в сумі 6 896 243,75 грн., заперечень не надали.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» (покупець) було укладено договір №21/ПП поставки товару, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язується продати покупцю продукти нафтохімії на умовах договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Суд приймає до уваги договір №21/ПП від 01.11.2012р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору №21/ПП від 01.11.2012р. товар постачається окремими партіями, одиниця виміру товару - тонна. Специфікації до вказаного правочину визначають партію товару - його вид, асортимент та кількість, яку покупець зобов'язується купити, а покупець - продати. Специфікації також визначають базис поставки відповідно до Інкотермс 2000, ціну товару, умови поставки та інші умови.

Згідно з п.9.1 укладеного між сторонами правочину договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 21.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. У разі, якщо за один календарний місяць до завершення строку дії даного договору жодна зі сторін не попередить іншу про його розірвання, угода вважається пролонгованою на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

У судових засіданнях 05.02.2014р., 19.02.2014р. та 05.03.2014р. сторонами жодних заяв щодо закінчення терміну дії спірного правочину не висловлено.

Виходячи з того, що матеріали справи не містять заяв про припинення строку дії договору з боку жодної зі сторін, приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору сторонами заперечень з приводу пролонгації договору №21/ПП від 01.11.2012р. не представлено, судом встановлено, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склались під час дії договору №21/ПП від 01.11.2012р. поставки товарів.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до 3.1 договору №21/ПП від 01.11.2012р. поставка товару виконується в порядку та строки, визначені правочином та специфікаціями до нього, на базисі поставки FCA - пункт відправлення, вказаний у відповідній специфікації.

За змістом п.3.6 укладеного між сторонами правочину зобов'язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними з моменту завантаження товару у транспортний засіб і здійснення відповідної відмітки на товарно-транспортній накладній в пункті відправлення про прийняття товару автотранспортом.

У пункті 4.3 спірного договору сторони погодили, що за результатами поставки товару, що поставлено на підставі відповідної специфікації, сторонами підписується акт прийому-передачі товару та/або видаткова накладна.

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору сторонами було підписано наступні специфікації: №1 від 20.11.2012р. на суму 330 000 грн., №2 від 21.11.2012р. на суму 1 093 125 грн., №3 від 22.11.2012р. на суму 990 000 грн., №5 від 26.11.2012р. на суму 969 375 грн., №6 від 27.11.2012р. на суму 1 980 000 грн., №7 від 28.11.2012р. на суму 309 375 грн., №8 від 29.11.2012р. на суму 990 000 грн., №9 від 30.11.2012р. на суму 639 375 грн., №10 від 03.12.2012р. на суму 969 375 грн., №11 від 04.12.2012р. на суму 701 250 грн., №12 від 05.12.2012р. на суму 330 000 грн., №13 від 06.12.2012р. на суму 886 875 грн., №14 від 07.12.2012р. на суму 1 650 000 грн., №15 від 08.12.2012р. на суму 82 500 грн., №16 від 10.12.2012р. на суму 309 375 грн., №17 від 24.12.2012р. на суму 334 125 грн., №20 від 25.12.2012р. на суму 1 278 750 грн., №22 від 26.12.2012р. на суму 330 000 грн., №23 від 27.12.2012р. на суму 1 918 125 грн., №25 від 08.01.2013р. на суму 165 000 грн., №27 від 09.01.2013р. на суму 309 375 грн., №28 від 10.01.2013р. на суму 969 375 грн., №29 від 11.01.2013р. на суму 660 000 грн., №30 від 12.01.2013р. на суму 639 375 грн., №31 від 14.01.2013р. на суму 309 375 грн., №32 від 15.01.2013р. на суму 965 250 грн., №33 від 16.01.2013р. на суму 330 000 грн., №36 від 18.01.2013р. на суму 288 750 грн., №39 від 21.01.2013р. на суму 627 000 грн., №41 від 22.01.2013р. на суму 1 641 750 грн., №43 від 23.01.2013р. на суму 969 375 грн., №45 від 24.01.2013р. на суму 330 000 грн., №47 від 25.01.2013р. на суму 20 625 грн., №50 від 28.01.2013р. на суму 82 500 грн., №52 від 29.01.2013р. на суму 165 000 грн., №66 від 19.02.2013р. від 1 651 100 грн., №67 від 20.02.2013р. на суму 1 651 100 грн., №68 від 21.02.2013р. на суму 1 042 800 грн., №70 від 22.02.2013р. на суму 173 800 грн., №73 від 25.02.2013р. на суму 869 000 грн., №75 від 26.02.2013р. на суму 325 875 грн., №76 від 27.02.2013р. на суму 1 325 225 грн., №78 від 28.02.2013р. на суму 673 475 грн., №81 від 01.03.2013р. на суму 330 000 грн., №82 від 04.03.2013р. на суму 651 750 грн., №83 від 05.03.2013р. на суму 586 575 грн., №87 від 13.03.2013р. на суму 695 200 грн., №88 від 14.03.2013р. на суму 825 550 грн., №90 від 15.03.2013р. на суму 673 475 грн., №91 від 16.03.2013р. на суму 352 000 грн., №92 від 18.03.2013р. на суму 325 875 грн., №97 від 21.03.2013р. на суму 760 375 грн., №102 від 22.03.2013р. на суму 651 750 грн., №109 від 28.03.2013р. на суму 217 250 грн., №121 від 08.04.2013р. на суму 325 875 грн. №148 від 29.04.2013р. на суму 109 656,25 грн., №150 від 30.04.2013р. на суму 44 000 грн.

Згідно вказаних специфікацій предметом поставки є поліпропілен, умови та порядок поставки товару визначаються відповідно до договору №21/ПП від 01.11.2012р.

Наразі, як встановлено судом, на підставі вказаних специфікацій за період з 20.11.2012р. по 30.04.2013р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 38 826 081,21 грн., що підтверджується наступними актами прийому-передачі: №00000003420 від 20.11.2012р. на суму 330 000 грн., №00000003421 від 21.11.2012р. на суму 1 093 125 грн., №00000003438 від 22.11.2012р. на суму 990 000 грн., №00000003498 від 26.11.2012р. на суму 969 375 грн., №00000003526 від 27.11.2012р. на суму 1 980 000 грн., №00000003545 від 28.11.2012р. на суму 309 375 грн., №00000003549 від 29.11.2012р. на суму 990 000 грн., №00000003570 від 30.11.2012р. на суму 639 375 грн., №00000003604 від 03.12.2012р. на суму 969 375 грн., №00000003617 від 04.12.2012р. на суму 701 250 грн., №00000003636 від 05.12.2012р. на суму 330 000 грн., №00000003680 від 06.12.2012р. на суму 886 875 грн., №00000003681 від 07.12.2012р. на суму 1 650 000 грн., №00000003682 від 08.12.2012р. на суму 82 500 грн., №00000003683 від 10.12.2012р. на суму 309 375 грн., №00000003857 від 24.12.2012р. на суму 334 125 грн., №00000003870 від 25.12.2012р. на суму 1 278 750 грн., №00000003872 від 26.12.2012р. на суму 330 000 грн., №00000003935 від 27.12.2012р. на суму 1 918 125 грн., №00000000061 від 08.01.2013р. на суму 165 000 грн., №00000000062 від 09.01.2013р. на суму 309 375 грн., №00000000078 від 10.01.2013р. на суму 969 375 грн., №00000000102 від 12.01.2013р. на суму 639 375 грн., №00000000103 від 11.01.2013р. на суму 660 000 грн., №00000000111 від 14.01.2013р. на суму 309 375 грн., №00000000144 від 15.01.2013р. на суму 965 250 грн., №00000000160 від 16.01.2013р. на суму 330 000 грн., №00000000192 від 18.01.2013р. на суму 288 750 грн., №00000000221 від 21.01.2013р. на суму 627 000 грн., №00000000237 від 22.01.2013р. на суму 1 641 750 грн., №00000000247 від 23.01.2013р. на суму 969 375 грн., №00000000275 від 24.01.2013р. на суму 330 000 грн., №00000000277 від 25.01.2013р. на суму 20 625 грн., №00000000295 від 28.01.2013р. на суму 82 500 грн., №00000000296 від 29.01.2013р. на суму 165 000 грн., №00000000493 від 19.02.2013р. від 1 651 100 грн., №00000000508 від 20.02.2013р. на суму 1 651 100 грн., №00000000511 від 21.02.2013р. на суму 1 042 800 грн., №00000000537 від 22.02.2013р. на суму 173 800 грн., №00000000538 від 25.02.2013р. на суму 869 000 грн., №00000000556 від 26.02.2013р. на суму 325 875 грн., №00000000559 від 27.02.2013р. на суму 1 325 225 грн., №00000000568 від 28.02.2013р. на суму 673 475 грн., №00000000595 від 01.03.2013р. на суму 330 000 грн., №00000000596 від 04.03.2013р. на суму 651 750 грн., №00000000602 від 05.03.2013р. на суму 586 575 грн., №00000000648 від 13.03.2013р. на суму 695 200 грн., №00000000659 від 14.03.2013р. на суму 825 550 грн., №00000000667 від 15.03.2013р. на суму 673 475 грн., №00000000668 від 16.03.2013р. на суму 352 000 грн., №00000000672 від 18.03.2013р. на суму 325 875 грн., №00000000699 від 21.03.2013р. на суму 760 375 грн., №00000000718 від 22.03.2013р. на суму 651 750 грн., №00000000774 від 28.03.2013р. на суму 217 250 грн., №00000000849 від 08.04.2013р. на суму 325 875 грн. №00000000989 від 29.04.2013р. на суму 109 656,25 грн., №00000001031 від 30.04.2013р. на суму 44 000 грн.

У судовому засіданні 05.03.2014р. судом було оглянуто оригінали вказаних документів та встановлено, що вони підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками господарських товариств.

За поясненнями представників сторін, на поставку вказаного товару у постачальника та покупця товарно-транспортні накладні відсутні.

При цьому, виходячи з того, що відповідно до п.4.3 договору №21/ПП від 01.11.2012р. результатом поставки кожної партії продукції за певною специфікацією є підписання між сторонами акта приймання-передачі продукції, суд приймає до уваги вказані вище документи в якості належного доказу поставки позивачем відповідачу продукції на загальну суму 38 826 081,25 грн.

Однак, за твердженнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» було здійснено поставку товару на більшу суму, а саме 40 844 581,25 грн. На підтвердження постачання товару ще і за період з 17.05.2013р по 24.05.2013р. на суму 2 018 500 грн. позивачем представлено заявки на постачання продукції, товарно-транспортні та видаткові накладні.

Проте, за висновками суду, вказані документи не можуть свідчити про передання відповідачу товару на умовах договору №21/ПП від 01.11.2012р., оскільки, як вже зазначалось, за результатами поставки сторони підписують акти приймання-передачі товару, які на продукцію в сумі 2 018 500 грн. позивачем всупереч вимог суду до матеріалів справи не представлені.

Крім того, надані товарно-транспортні та видаткові накладні містять підписи та печатки третіх осіб, а не Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл», та посилання на зовсім інший договір, а саме №12/ПП від 20.11.2012р., покупцем в якому визначено інший суб'єкт господарювання.

Відповідач у відзиві б/н від 03.02.2014р. та у судовому засіданні 05.03.2014р. проти отримання продукції у травні 2013р. заперечував.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Наразі, судом враховано, що відповідач постачання товару на суму 38 826 081,21 грн. визнав, проте, проти передачі продуктів нафтохімії на суму 2 018 500 грн. надав заперечення.

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту здійснення постачання товару на спірну суму.

Крім того, у судовому засіданні 05.03.2013р. позивач наголосив, що специфікацій та актів прийому-передачі товару за травень 2013р. між сторонами підписано не було, інших документів, які б свідчили про передачу продавцем та приймання покупцем товару на спірну суму (2 018 500 грн.) Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» не має.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи представлені сторонами докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується фактична поставка позивачем продукції на підставі договору №21/ПП від 01.11.2012р. на загальну суму 38 826 081,21 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 5.1 договору №21/ПП від 01.11.2012р. передбачено, що загальна вартість договору складається з суми всіх актів приймання-передачі, які підтверджують факт передачі товару покупцю, його кількість та якість. Вартість кожної окремої партії узгоджується сторонами і вказується у відповідних специфікаціях та видаткових накладних (актах приймання-передачі) на поставлений товар.

За змістом п.5.2 спірного правочину покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару до моменту його поставки на умовах 100% попередньої оплати.

Вказаний порядок оплати товару також наведено в усіх представлених до матеріалів справи специфікаціях до договору №21/ПП від 01.11.2012р.

Проте, згідно із поясненнями б/н від 05.02.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» фактично покупцем за спірним правочином попередня оплата не здійснювалась.

Відповідач у відзиві б/н від 03.02.2014р. зазначив, що оскільки товар було поставлено без отримання попередньої оплати, то строк його оплати необхідно визначати враховуючи приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, а саме після отримання письмової вимоги постачальника про оплату поставленого товару.

Проте, суд не приймає до уваги вказані твердження відповідача, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось, відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем акта приймання-передачі, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію наведено в Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарскього суду «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Тобто, у данному випадку, вихоядчи з того, що позивачем товар був поставлений, а відповідачем прийнятий без проведення попередньої оплати, обов'язок з оплати товару за спірним правочином виник в момент прийняття продукції, а саме підписання актів-приймання передачі, що прямо передбачено приписами ст.692 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною у порвінінні зі ст.530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховучи підписання відповідачем актів приймання-передачі товару, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленного на підставі договору №21/ПП від 01.11.2012р. товару на загальну суму 38 826 081,21 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» здійснило лише часткову оплату переданої продукції.

На вимогу ухвали господарського суду від 17.01.2014р. сторонами до матеріалів справи надано банківські виписки щодо розрахунків за договором №21/ПП від 01.11.2012р.

Згідно вказаних документів позивачем було здійснено оплату товар на загальну суму 31 929 837, 50 грн., а саме: 19.11.2012р. в розмірі 330 000 грн., 21.11.2012р. на суму 334 125 грн., 21.11.2012р. на суми 332 062,50 грн., 1 064800 грн. та 354 000 грн., 22.11.2012р. в розмірі 350 000 грн., 27.11.2012р. на суму 2 295 000 грн., 29.11.2012р. на суму 360 000 грн., 30.11.2012р. на суму 700 000 грн., 04.12.2012р. в розмірі 600 000 грн., 06.12.2012р. на суму 350 000 грн., 10.12.2012р. в розмірі 200 000 грн., 12.12.2012р. на суму 100 000 грн., 13.12.2012р. на суму 100 000 грн., 14.12.2012р. на суму 800 000 грн., 14.12.2012р. на суми 300 000 грн. та 400 000 грн., 17.12.2012р. на суми 150 000 грн. та 300 000 грн., 18.12.2012р. в розмірі 2 810 637,50 грн., 24.12.2012р. на суму 1 300 000 грн., 25.12.2012р. в розмірі 1 300 000 грн., 13.02.2013р. на суму 1 200 000 грн., 19.02.2013р. в розмірі 1 429 518,75 грн., 20.02.2013р. на суму 2 217 218,75 грн., 21.02.2013р. на суму 528 075 грн., 22.02.2013р. на суму 350 000 грн., 25.02.2013р. в розмірі 850 000 грн., 27.02.2013р. на суму 356 400 грн., 28.02.2013р. на суму 668 000 грн., 01.03.2013р. на суму 1 200 000 грн., 04.03.2013р. на суму 337 000 грн., 05.03.2013р. на суму 668 000 грн., 13.03.2013р. в розмірі 350 000 грн., 14.03.2013р. на суму 890 000 грн., 20.03.2013р. на суму 350 000грн., 25.03.2013р. в розмірі 1 500 000 грн. та 1 500 000 грн., 05.04.2013р. на суму 300 000 грн., 24.04.2013р. на суму 200 000 грн., 29.04.2013р. на суму 155 000 грн., 07.05.2013р. в розмірі 500 000 грн., 15.05.2013р. на суму 150 000 грн., 20.05.2013р. в розмірі 500 000 грн., 21.05.2013р. на суму 300 000 грн. та 23.05.2013р. в розмірі 600 000 грн.

Будь-яких інших доказів виконання зобов'язання з оплати товару за спірним правочином відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Враховуючи наведе вище, господарський суд визначив розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» за наявними в матеріалах справи документами, а саме, за підрахунками суду заборгованість відповідача за договором №21/ПП від 01.11.2012р. складає 6 896 243,75 грн. Факт наявності заборгованості на визначену суму представниками відповідача в судових засіданнях не заперечений.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» про стягнення основного боргу в сумі 8 914 743,75 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 6 896 243,75 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 1 161 737,24 грн. та 3% річних в розмірі 273 517,04 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2 договору №21/ПП від 01.11.2012р. у випадку порушення однією зі сторін строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором та специфікаціями до нього, сторона, що порушила зобов'язання повинна сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Враховуючи порушення відповідачем строків здійснення оплати поставленого товару, позивачем було нараховано пеню в розмірі 1 161 737, 24 грн. за наступні періоди: за 27.11.2012р. на суму 253,08 грн., за 28.11.2012р. на суму 123,98 грн., за 29.11.2012р. на суму 250,77 грн., за 30.11.2012р. на суму 505,97 грн., з 01.12.2012р. по 12.12.2012р. на суму 1 452,37 грн., за 04.12.2012р. на суму 881,41 грн., за 05.12.2012р. на суму 922,90 грн., за 06.12.2012р. на суму 1058,15 грн., за 07.12.2012р. на суму 1 278,18 грн., за 08.12.2012р. на суму 1 954,41 грн., з 09.12.2012р. по 10.12.2012р. на суму 3 976,44 грн., з 11.12.2012р. по 12.12.2012р. на суму 4 066,10 грн., за 13.12.2012р. на суму 1 992,06 грн., за 14.12.2012р. на суму 1 951,08 грн., з 15.12.2012р. по 17.12.2012р. на суму 4 0008,98 грн., за 18.12.2012р. на суму 1 151,90 грн., з 28.12.2012р. по 08.01.2013р. на суму 6 212,97 грн., за 09.01.2013р. на суму 586,03 грн., за 10.01.2013р. на суму 713,17 грн., за 11.01.2013р. на суму 1 111,54 грн., з 11.01.2013р. по 12.01.2013р. на суму 2 765,55 грн., з 13.01.2013р. по 14.01.2013р. на суму 3 291,06 грн., за 15.01.2013р. на суму 1 772,67 грн., за 16.01.2013р. на суму 2 169,35 грн., з 17.01.2013р. по 18.01.2013р. на суму 4 609,93 грн., з 19.01.2013р. по 21.01.2013р. на суму 7 270,89 грн., за 22.01.2013р. на суму 2 681,30 грн., за 23.01.2013р. на суму 3 355,99 грн., за 24.01.2013р. на суму 3 754,37 грн., за 29.01.2013р. на суму 3 932,36 грн., з 30.01.2013р. по 13.02.2013р. на суму 60 002,57 грн., з 14.02.2013р. по 19.02.2013р. на суму 21 042,12 грн., за 20.02.2013р. на суму 3 598,08 грн., за 21.02.2013р. на суму 3 365,43 грн., за 22.02.2013р. на суму 3 576,96 грн., з 23.02.2013р. по 25.02.2013р. на суму 10 513,65 грн., за 26.02.2013р. на суму 3 512,36 грн., за 27.02.2013р. на суму 3 646,28 грн., за 28.02.2013р. на суму 4 044,43 грн., за 01.03.2013р. на суму 4046,68 грн., з 02.03.2013р. по 04.03.2013р. на суму 11 067,43 грн., за 05.03.2013р. на суму 3 818,49 грн., з 06.03.2013р. по 13.03.2013р. на суму 30 280,23 грн., за 14.03.2013р. на суму 3 926,89 грн., за 15.03.2013р. на суму 3900,41 грн., за 16.03.2013р. на суму 4 177,18 грн., з 17.03.2013р. по 18.03.2013р. на суму 8 643,67 грн., з 19.03.2013р. по 20.03.2013р. на суму 13 367,27 грн., за 21.03.2013р. на суму 4 311,92 грн., за 22.03.2013р. на суму 4 624,40 грн., з 23.03.2013р. по 25.03.2013р. на суму 14 676,73 грн., з 26.03.2013р. по 28.03.2013р. на суму 10 978,10 грн., за 29.03.2013р. по 05.04.2013р. на суму 29 989,19 грн., з 06.04.2013р. по 08.04.2013р. на суму 10 876,08 грн., з 09.04.2013р. по 24.04.2013р. на суму 60 148,52 грн., з 25.04.2013р. по 29.04.2013р. на суму 18 385,45 грн., за 30.04.2013р. на суму 3 658,46 грн., з 01.05.2013р. по 07.05.2013р. на суму 25 735,77 грн., з 08.05.2013р. по 15.05.2013р. на суму 27 768,47 грн., з 16.05.2013р. по 17.05.2013р. на суму 6 818,83 грн., з 18.05.2013р. по 20.05.2013р. на суму 10 654,08 грн., за 21.05.2013р. на суму 3 548,23 грн., за 22.05.2013р. на суму 3 424,94 грн., за 22.05.2013р. на суму 3 558,02 грн., за 23.05.2013р. на суму 3 698,15 грн., за 24.05.2013р. на суму 3 593,52 грн., з 25.05.2013р. по 25.11.2013р. на суму 648 700,26 грн.

Однак, враховуючи наведені вище висновки суду щодо наявності у відповідача заборгованості у розмірі лише 6 896 243,75 грн., нарахування позивачем неустойки на більшу суму, а саме з урахуванням вартості продукції, яку на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна», було поставлено, проте, матеріалами справи вказана поставка не була підтверджена, є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, судом під час перевірки проведеного позивачем розрахунку встановлено наявність у ньому арифметичних помилок та помилкове визначення, зокрема, періоду з 19.03.2013р. по 20.03.2013р., оскільки відповідно до виписки з банку 20.03.2013р. відповідачем було здійснено часткову оплату товару, а саме в розмірі 350 000 грн., тобто, 20.03.2013р. розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» змінився, а отже заявник повинен був окремо нараховувати пеню за 19.03.2013р. та 20.03.2013р. Крім того, суд вважає безпідставним нарахування неустойки за 22.05.2013р. двічі.

За таких обставин, після проведення власного розрахунку неустойки, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» за порушення строків оплати за договором №21/ПП від 01.11.2012р. підлягає стягненню пеня в розмірі 963 241,60 грн.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, позивачем нараховано 3% річних на загальну суму 273 517,04 грн., зокрема: за 27.11.2012р. на суму 50,62 грн., за 28.11.2012р. на суму 24,80 грн., за 29.11.2012р. на суму 50,15 грн., за 30.11.2012р. на суму 101,79 грн., з 01.12.2012р. по 12.12.2012р. на суму 290,47 грн., за 04.12.2012р. на суму 176,28 грн., за 05.12.2012р. на суму 184,58 грн., за 06.12.2012р. на суму 211,63 грн., за 07.12.2012р. на суму 255,64 грн., за 08.12.2012р. на суму 390,88 грн., з 09.12.2012р. по 10.12.2012р. на суму 795,29 грн., з 11.12.2012р. по 12.12.2012р. на суму 813,22 грн., за 13.12.2012р. на суму 398,41 грн., за 14.12.2012р. на суму 390,22 грн., з 15.12.2012р. по 17.12.2012р. на суму 801,82 грн., за 18.12.2012р. на суму 230,38 грн., з 28.12.2012р. по 08.01.2013р. на суму 1242,59 грн., за 09.01.2013р. на суму 117,21 грн., за 10.01.2013р. на суму 142,63 грн., за 11.01.2013р. на суму 222,31 грн., з 11.01.2013р. по 12.01.2013р. на суму 553,11 грн., з 13.01.2013р. по 14.01.2013р. на суму 658,21 грн., за 15.01.2013р. на суму 354,53 грн., за 16.01.2013р. на суму 433,87 грн., з 17.01.2013р. по 18.01.2013р. на суму 921,99 грн., з 19.01.2013р. по 21.01.2013р. на суму 1454,18 грн., за 22.01.2013р. на суму 536,26 грн., за 23.01.2013р. на суму 671,20 грн., за 24.01.2013р. на суму 750,87 грн., за 25.01.2013р. на суму 778 грн., з 26.01.2013р. по 28.01.2013р. на суму 2339,08 грн., за 29.01.2013р. на суму 786,47 грн., з 30.01.2013р. по 13.02.2013р. на суму 12 000,51 грн., з 14.02.2013р. по 19.02.2013р. на суму 4208,12 грн., за 20.02.2013р. на суму 719,62 грн., за 21.01.2013р. на суму 673,09 грн., за 22.02.2013р. на суму 715,39 грн., з 23.02.2013р. по 25.02.2013р. на суму 2102,73 грн., за 26.02.2013р. на суму 702,47 грн., за 27.02.2013р. на суму 729,26 грн., за 28.02.2013р. на суму 808,89 грн., за 01.03.2013р. на суму 809,34 грн., з 02.03.2013р. по 04.03.2013р. на суму 2213,49 грн., за 05.03.2013р. на суму 763,70 грн., з 06.03.2013р. по 13.03.2013р. на суму 6056,05 грн., за 14.03.2013р. на суму 785,38 грн., за 15.03.2013р. на суму 780,08 грн., за 16.03.2013р. на суму 835,44 грн., з 17.03.2013р. по 18.03.2013р. на суму 1728,73 грн., з 19.03.2013р. по 20.03.2013р. на суму 2673,45 грн., за 21.03.2013р. на суму 862,38 грн., за 22.03.2013р. на суму 924,88 грн., з 23.03.2013р. по 25.03.2013р. на суму 2935,35 грн., з 26.03.2013р. по 28.03.2013р. на суму 2195,62 грн., з 29.03.2013р. по 05.04.2013р. на суму 5997,84 грн., з 06.04.2013р. по 08.04.2013р. на суму 2175,22 грн., з 09.04.2013р. по 24.04.2013р. на суму 12 029,70 грн., з 25.04.2013р. по 29.04.2013р. на суму 3677,09 грн., за 30.04.2013р. на суму 731,69 грн., з 01.05.2013р. по 07.05.2013р. на суму 5147,15 грн., з 08.05.2013р. по 15.05.2013р. на суму 5553,69 грн., з 16.05.2013р. по 17.05.2013р. на суму 1363,77 грн., з 18.05.2013р. по 20.05.2013р. на суму 2130,828 грн., за 21.05.2013р. на суму 709,65 грн., за 22.05.2013р. на суму 684,99 грн., за 22.05.2013р. на суму 711,60 грн., за 23.05.2013р. на суму 739,63 грн., за 24.05.2013р. на суму 718,70 грн., з 25.05.2013р. по 09.01.2014р. на суму 167 792,57 грн.

Наразі, судом встановлено, що під час нарахування 3% річних позивачем було зроблено ті самі помилки, що і підчас нарахування пені. Після проведення власного розрахунку, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 232 608,41 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання щодо поставки товару за договором №21/ПП від 01.11.2012р. на суму 38 826 081,25 грн. виконав належним чином, зважаючи, що факт постачання продукції на більшу суму позивачем не доведено, враховуючи, що відповідачем не був належними доказами спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, з огляду на допущені позивачем під час нарахування пені та 3% річних помилки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» пені в розмірі 1 161 737,24 грн. та 3% річних в сумі 273 517,03 грн. підлягають задоволенню частково на визначені вище суми.

Стосовно клопотання №2 від 03.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек Оіл» про витребування у позивача специфікацій та акту прийому-передачі товару за договором поставки №21/ПП від 01.11.2012р. за період з 01.05.2013р. по 24.05.2013р. суд зазначає наступне.

Ухвалою від 17.01.2014р. судом було витребувано у сторін всі документи всі документи, що складались на виконання умов договору поставки №21/ПП від 01.11.2012р.

У судовому засіданні 05.03.2014р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» зазначив, що будь-які документи, а саме, специфікації чи акти приймання-передачі товару за травень 2013р. сторонами підписано не було, отже позивач надати такі документи не може.

Крім того, відповідачем під час розгляду спору 05.03.2014р. було наголошено, що поставка товару у травні 2013р. не здійснювалась, а отже жодні специфікації та акти сторонами не підписувались.

Клопотання №3 від 03.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» про витребування у позивача доказів направлення відповідачу вимоги щодо розрахунку за поставлений товар суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

При цьому, нормою наведеної статті передбачено перелік обставин, які мають бути викладені у клопотанні про витребування доказів, а саме повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Наразі, в обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на виникнення у нього обов'язку оплатити поставлений товар тільки після отримання письмової вимоги позивача відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведені вище висновки щодо відсутності підстав для застосування ст.530 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про безпідставність вимог відповідача.

Наразі, судом також прийняті до уваги постання позивача з приводу відсутні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» вказаного документу.

Крім того, слід зазначити, що витребування доказів є правом суду, а не його обов'язком, а у даному випадку не вбачається правових підстав та доцільності зобов'язання позивача на надання вказаних документів.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що клопотання б/н від 20.12.2013р. є таким, що не підлягає задоволенню.

Заява б/н від 04.02.2014р. відповідача про розгляд справи колегією судів залишена судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно зі ст.46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Відповідач, обґрунтовуючи свою заяву, посилається на суперечливість доказів, наданих позивачем, неоднаковість судової практики та складність спірних правовідносин.

Наразі, за висновками суду розглядувана справа не відноситься до категорії складних справ, крім того, наявна практика вирішення спорів, що виникають з відносин поставки товарів, на теперішній час є усталеною. Інших підстав для необхідності колегіального розгляду спору відповідачем не представлено, а судом не встановлено.

Крім того, на думку господарського суду, задоволення наведеного клопотання відповідача могло призвести до затягування строків розгляду спору.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, враховуючи принципи справедливості та розумності строків розгляду справи, оскільки, за висновками суду, справа №910/460/14 не потребує колегіального розгляду, клопотання б/н від 04.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» залишено без задоволення.

Одночасно, стосовно клопотань №100, №101, №102, №104, №103, №99 від 18.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відповідно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромполімер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімері», Приватного підприємства «Полімер ОПТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена Марин» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромполімер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімері», Приватного підприємства «Полімер ОПТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена Марин». При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаних суб'єктів господарювання не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання №100, №101, №102, №104, №103, №99 від 18.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» про залучення до участі у розгляді справи перелічених вище третіх осіб є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» про продовження строків розгляду справи, яке надійшло до господарського суду 05.03.2013р., суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Продовження передбачених ч.1 ст.69 вказаного нормативно-правового акту строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.3.8 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці.

Наразі, як вже зазначалось, в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору у судовому засіданні 05.03.2014р.

Крім того, суд ще раз наголошує, що норми міжнародного права, що є частиною національного законодавства України та практика Європейського суду з прав людини передбачають, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

При цьому, відповідачем жодних вагомих підстав для продовження розгляду справи у розглядуваному клопотанні не наведено.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, позицію Вищого господарського суду, міжнародне законодавство та практику Європейського суду з прав людини, а також приймаючи до уваги усі обставини розглядуваної справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек Оіл» про продовження строків розгляду справи.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна», м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 8 914 743,75 грн., пені в розмірі 1 161 737,24 грн. та 3% річних в сумі 273 517,03 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» (01103, м.Київ, бул.Дружби Народів, бу.10, ЄДРПОУ 34047083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» (65009, Одеська область, м.Одеса, вул.Сонячна, буд.5, ЄДРПОУ 34553505) основний борг в розмірі 6 896 243,75 грн., пеню в розмірі 963 241,60 грн. та 3% річних в сумі 232 608, 41 грн., а також судовий збір в розмірі 57 137,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 05.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.03.2014р.

Суддя М.О.Любченко