Рішення № 37637128, 11.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1069/14 11.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс»

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Ханович К.В. (дов. № 7096 від 20.12.2013)

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» про стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» порушило зобов'язання щодо оплати послуг інкасації, взяте на себе відповідно до умов Договору на інкасацію коштів № 401/і від 27.04.2011 року.

Ухвалою суду від 30.01.2014 за вищезазначеним позовом порушено провадження у спаві та призначено справу до розгляду на 18.02.2014 року.

Під час судового засідання 18.02.2014 представником відповідача надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 18.02.2014 судом оголошено перерву до 11.03.2014 року.

Під час судового засідання 11.03.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Додатково надав заперечення на відзив.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином причини неявки суду не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2011 між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» (замовник) укладено договір на інкасацію коштів № 401/і (а. с. 7-10).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 401/і виконавець власними силами і засобами в зазначені дні та години проводить інкасацію коштів замовника за певною адресою.

У подальшому до Договору № 401/і на інкасацію коштів вносились зміни, щодо адрес, за якими здійснюється інкасація грошових коштів, шляхом укладання Договорів про внесення змін та доповнень від 15.06.2011 та від 09.04.2012 року.

Виконавець доставляє готівку до власної каси, здійснює перерахування інкасованої виручки і забезпечує їх своєчасний переказ, наступного після інкасації робочого дня на поточний рахунок замовника № 260033746001, відкритий в ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна», м. Київ МФО 300120 інд.31405650; а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги у визначених договором розмірах і термінах (строках) та виконати інші свої зобов'язання, визначені договором, в повному обсязі (п. 1.2. Договору № 401/і на інкасацію коштів).

За умовами договору № 401/і, а саме п. 4.1. визначено, що розмір винагороди виконавцю за послуги, що надаються замовнику, визначається договірним тарифом, який встановлюється, у розмірі 1000,00 грн. за кожний календарний місяць, незалежно від кількості днів користування послугами з одного пункту інкасації. Якщо початок надання послуг виконавцем не збігається з першим робочим днем календарного місяця, то сума винагороди за послуги, що надавались виконавцем впродовж неповного календарного місяця розраховується, починаючи з першого дня отримання послуг замовником, з розрахунку вартості одного дня надання послуг, помноженої на кількість днів календарного місяця, в якому надавались послуги.

Згідно п. 4.2. Договору № 401/і, виконавець зобов'язується надавати замовнику до 5 числа місяця наступного за звітнім рахунок-фактуру із зазначенням суми грошових коштів, що підлягають сплаті замовником за звітній місяць, та в двох примірниках акт про надані послуги за звітній місяць.

Замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданого виконавцем рахунку-фактури до 20 числа включно, місяця що слідує за звітним, шляхом перерахунку суми коштів на рахунок виконавця, зазначений у рахунку-фактурі (п. 4.3. Договору № 401/і)

Пунктом 4.4. Договору № 401/і визначено, що замовник зобов'язується не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання 2-х примірників акта про надані послуги за звітній місяць, повернути виконавцю один підписаний уповноваженою особою замовника примірник акту про надані послуги за звітній місяць.

06.06.2013 Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» направлено лист відповідачу, у якому позивач повідомляє про наявність суми заборгованості за Договором № 401/і на інкасацію коштів у загальному розмірі 6 000,00 грн. та вимагає сплатити вказану заборгованість у строк до 20.06.2013 року. Зазначений лист отриманий ТОВ «Маркет-Сервіс» 10.06.2013, що підтверджується копією поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, яка долучена до матеріалів справи, однак сума заборгованості у встановлений строк відповідачем сплачена не була.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» направило позивачу лист, у якому повідомило про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. У зазначеному листі, відповідач зауважує, що у нього обліковується сума заборгованості Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на загальну суму 738 786,00 грн. за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-61/14016-2012 від 14.01.20143 року. Так, посилаючись на положення статті 601 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 000,00 грн. Вказаний лист отриманий позивачем, що вбачається із долученої до матеріалів справи копії поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення.

Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» 23.07.2013 направлено відповідачу лист № 5424, в якому повідомило про неможливість здійснення зарахування однорідних вимог, через невідповідність вимогам чинного законодавства.

29.07.2013 ТОВ «Маркет-Сервіс» повторно звернулось до Банку із листом, в якому зазначило, що взаємні зобов'язання у відповідних розмірах припиняються шляхом зарахування однорідних вимог.

Через відсутність здійснення погашення суми наявного боргу у розмірі 6 000,00 грн. відповідачем у визначені строки, ПАТ «Ерде Банк» звернулось із даним позовом до суду, одночасно нарахувавши суму пені - 448,08 грн. та суму 3% річних у розмірі 241,50 грн.

У своєму відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» заперечуючи проти заявлених вимог, зауважує на тому, що ним, у розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, здійснено зарахування однорідних вимог, а тому провадження у даній справі підлягає припиненню.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст Договору № 401/і на інкасацію коштів від 27.04.2011, суд дійшов висновку, що зазначені правочини за своєю правовою природою є договорами надання послуг.

Згідно положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена вище норма Господарського кодексу кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Нормами статті 610 ЦК України зазнанчено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Положення статті 629 ЦК України містять наступне: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на день звернення із даним позовом до суду, факт наявності у відповідача заборгованості за Договором № 401/і на інкасацію коштів від 27.04.2011 у розмірі 6 000,00 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Нормами статті 230 ГК України передбачено, що учасник у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Умовами Договору № 401/і, а саме пунктом 5.7. передбачена відповідальність замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» за прострочення визначеного договором строку сплати винагороди за надані послуги виконавцем в розмірі визначеному договором, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, встановивши правомірність здійснення нарахування суми пені, а також перевіривши розрахунок позивача з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 448,08 грн. пені, підлягають задоволенню.

Частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, Банк правомірно здійснив 3% річних у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, а тому 241,50 грн. - 3% річних підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс», зазначені у якості заперечень проти задоволення позовних вимог визнаються судом хибними з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного банка України № 451 від 29.10.2012 АТ «ЕРДЕ БАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 від 29.10.2012 розпочато процедуру виведення АТ «ЕРДЕ БАНК» з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку.

09.01.2013 Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК».

У свою чергу, 10.01.2013 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №3 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.

За приписами пункту 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про зарахування однорідних зустрічних вимог, коли боржник банку одночасно є кредитором банку, під час процедури ліквідації банку суди повинні виходити із вимог статей 601 - 602 ЦК, статей 92 - 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та враховувати, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Згідно з ч. 4 ст. 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються Законом «Про банки і банківську діяльність».

Так, відповідно до ст. 77 Закону «Про банку і банківську діяльність», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 (далі - ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час тимчасової адміністрації та ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною 3 статті 1 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ч. 8 Перехідних Положень ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Положення статті 602 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України містять перелік випадків, коли зарахування зустрічних однорідних вимог є недопустимим, при цьому вказують на можливість встановлення інших, встановлених законом випадків, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог є неправомірним.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Згідно абз. 3 пункту 2 та пункту 3 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до статті 49 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК». Уповноважена особа здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема складає перелік акцентованих банком вимог кредиторів для затвердження виконавчою дирекцією Фонду. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості, визначеному статтею 52 цього Закону.

Таким чином, залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником у період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст. ст. 36, 46, 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Разом з тим, статтею 49 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої суми відшкодування за вкладами.

Акціонерне товариство «Ерде Банк» припинив приймання вимог кредиторів 15 лютого 2013 року. Відповідач із заявою про акцептування кредиторських вимог до Уповноваженої особи у встановлений строк не звернувся, а отже кредиторські вимоги вважаються погашеними відповідно до ст.49 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З системного аналізу вищевикладеного суду дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю у розмірі 6 689,58 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» (01103, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 57; ідентифікаційний код 31405650) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, будинок 10/5А; ідентифікаційний код 34817907) 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок - вартість послуг інкасації, 448 (чотириста сорок вісім) гривень 08 копійок пені та 241 (двісті сорок одну) гривню 50 копійок - три відсотки річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» (01103, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 57; ідентифікаційний код 31405650) у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 11.03.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 17.03.2014 року.

Суддя К.В. Полякова