Рішення № 37637089, 11.03.2014, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А ЇН И

11.03.2014 Справа № 901/572/14За позовом Приватного підприємства «Грандметал і К», м. Дніпродзержинськ

до відповідача Приватного підприємства «Агрофірма Урожайная», Ленінський район, с. Приозерне

про стягнення 121 602,61 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Поляков О.М., довіреність № 2-д від 28.01.2014 р., представник.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Приватне підприємство «Грандметал і К» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Агрофірма Урожайная» про стягнення суми основного боргу в розмірі 118 534,00 грн., інфляційних в розмірі 1 303,87 грн., 3 % річних в розмірі 1 764,74 грн., а всього 121 602,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором № 15/05 від 15.05.2013 про надання механізованих послуг по збиранню сільськогосподарських культур комбайнами CLAAS Lexion, в частині оплати за наданні послуги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свою заяву про забезпечення позову, у якій останній просить: накласти арешт на рахунок приватного підприємства «Агрофірма Урожайная», відкритий в РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436 та заборонити відповідачу відкривати нові рахунки в банківських установах до вирішення спору по суті.

Заява обґрунтована тим, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, протягом року має короткий цикл виробництва, а отже протягом короткого терміну здійснюється рух грошових коштів на рахунку підприємства. Позивач вважає, що зазначена обставина дає підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 18). Відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Статтею ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладення арешту на майно відповідача, заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позов» від 26.12.2011 р. № 16, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Враховуючи викладене, суд вважає, що накладення арешту на рахунок відповідача та заборона останньому відкривати рахунки в банківських установах, є не адекватними заходами відносно заявлених позовних вимог та можуть вплинути на повне припинення господарської діяльності відповідача, що не допустимо.

За результатом розгляду справи по суті, суд встановив наступні обставини.

15 травня 2013 року між приватним підприємством «Грандметал і К» (виконавець) та приватним підприємством «Агрофірма Урожайная» (замовник) був укладений договір № 15/05 про надання механізованих послуг по збиранню сільськогосподарських культур комбайнами CLAAS Lexion (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає, в замовник приймає та оплачує послуги по збиранню сільськогосподарських культур комбайнами CLAAS Lexion на умовах передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по збиранню зернових культур на загальній площі 500 гектарів.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за збирання зернових культур виконавець отримує плату в розмірі 270,00 грн. за один гектар при прямому комбайнуванні та 210,00 грн. за один зібраний гектар при збиранні шляхом підбору.

Відповідно до п. 4.2 договору факт виконання виконавцем робіт оформлюється сторонами актом виконаних робіт. Розрахунок за кожне збиране поле проводиться на протязі одного дня після підписання акту виконаних робіт.

31 липня 2013 року сторонами був підписаний акт приймання - передачі виконаних робіт (послуг), у якому зазначено, що позивачем були виконанні роботи, передбачені договором, а саме - зібрано ячмінь шляхом комбайнування на площі 117 гектарів, шляхом підбору на площі 66 гектарів, зібрано пшеницю шляхом прямого комбайнування на площі 289,2 гектари (а.с.13). Вартість робіт склала 123 534,00 грн.

Проте, в порушення зобов'язань за договором відповідач лише частково сплатив кошти за наданні послуги, а саме 28.01.2014 - 5 000,00 грн. У зв'язку з чим за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 118 534,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 173 Господарського кодексу України зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 118 534,00 грн., тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 1 303,87 грн. за період з вересня 2013 року по січень 2014 року та 3 % річних у розмірі 1 764,74 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань згідно договору, сторони несуть відповідальність, передбачену договором та діючим законодавством України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми позову в частині нарахування 3 % річних та інфляційних (а.с. 8), суд знаходить його вірним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене та встановлення факту того, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором № 15/05 від 15.05.2013, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду доказів сплати боргу або контррозрахунок суми позову, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 432,05 грн. покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма Урожайная» (код ЄДРПО України 37111313) на користь Приватного підприємства «Грандметал і К» (код ЄДРПО України 37236675) суму основного боргу у розмірі 118 534,00 грн., інфляційні в розмірі 1 303,87 грн., 3 % річних у розмірі 1 764,74 грн. та судовий збір у розмірі 2 432,05 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 11.03.2014р.

Повне рішення складено - 17.03.2014р.

Суддя С.О. Лукачов