Рішення № 37637085, 06.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11840/13 06.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"про стягнення 30 748 468,83 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Рєзніков В.І. (дов. б/н від 17.06.2013 року) Міщенко І.С. (дов. б/н від 17.06.2013 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06 березня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 30 748 468,83 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11840/13, розгляд справи призначено на 12.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року справу № 910/11840/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/11840/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 13.08.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/11840/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11840/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року.

09.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/11840/13 до вирішення справи № 910/13617/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року.

Представник відповідача в судове засідання 13.08.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.07.2013 року виконав частково.

Представник позивача у судовому засіданні 13.08.2013 року заперечив проти поданого клопотання про зупинення провадження у справі № 910/11840/13 до вирішення справи № 910/13617/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року.

Дослідивши у судовому засіданні 13.08.2013 року клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 910/11840/13 до вирішення справи № 910/13617/13, суд дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року зупинено провадження у справі № 910/11840/13 до вирішення справи № 910/13617/13, та зобов'язано відповідача повідомити про результат розгляду справи № 910/13617/13.

23.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі № 910/11840/13, в якій останній повідомив суд про відсутність обставин, що були підставою для зупинення провадження у даній справі та надав суду відповідні докази, з яких вбачається, що за результатами розгляду справи № 910/13617/13 прийнято рішення, яке набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року було поновлено провадження у справі № 910/11840/13, розгляд справи призначено на 20.02.2014 року.

19.02.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо договірного списання грошових коштів з рахунку відповідача.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 року справу № 910/11840/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/11840/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.03.2014 року.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року справу № 910/11840/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11840/13 до свого провадження.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.2014 року не з'явився, вимоги ухвал суду у справі № 910/11840/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 06.03.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Оскільки, про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір), за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, що надалі іменується "Кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати Кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим Договором та /або додатковими угодами до цього Договору. У цьому Договорі:

- терміном "відновлювальна кредитна лінія" позначається кредитна лінія, за умовами якої після повного або часткового повернення наданого позичальнику кредиту. Банк здійснює на умовах цього Договору подальше кредитування позичальника в межах ліміту. зазначеного в пункті 1.2. цього Договору та до настання останнього дня дії Кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.4. цього Договору;

- терміном "загальна заборгованість за Кредитною лінією" позначається загальна сума кредиту, який фактично надано позичальнику згідно з Договором і не повернено банку.

У відповідності до пункту 1.2. Договору ліміт кредитної лінії складає:

а) з дати підписання цього Договору і по 27.08.2013 року включно - 30 000 000,00 грн.;

б) з 28.08.2013 року і по 27.09.2013 року включно - 24 000 000,00 грн.;

в) з 28.09.2013 року і по 25.10.2013 року включно - 18 000 000,00 грн.;

г) з 26.10.2013року і по 27.11.2013 року включно -12 000 000,00 грн.;

д) з 28.11.2013 року і по 27.12.2013 року включно - 6 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3. Договору розмір процентів за користування кредитом складає 18% (вісімнадцять відсотків) річних.

Останній день дії кредитної лінії - 27.12.2013 року (пункт 1.4. Договору).

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що належне виконання позичальником зобов'язань по цьому Договору забезпечується:

а) заставою товарів в обороті, а саме: ювелірні вироби балансовою вартістю 28 000 000,00 грн., що належать позичальнику на праві власності;

б) іпотекою нерухомого майна, яким є нежилі приміщення (в літ А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20, що належить позичальнику на праві власності, заставною вартістю 33 999 588,00 грн.

Згідно з Додатковою угодою від 22.12.2010 року № 5 до Договору, з урахуванням внесених 28.12.2011 року змін, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн.. на строк з 22.12.2010 року по 20.01.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 20.01.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 27.01.2011 року № 6 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн.. на строк з 27.01.2011 року по 26.01.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 26.01.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 24.02.2011 року № 7 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн.. на строк з 24.02.2011 року по 23.02.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 23.02.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 24.03.2011 року № 8 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн.. на строк з 24.03.2011 року по 23.03.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 23.03.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 29.04.2011 року № 9 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн.. на строк з 29.04.2011 року по 27.04.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 27.04.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 27.05.2011 року № 10 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 27.05.2011 року по 25.05.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 25.05.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 24.06.2011 року № 11 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 24.06.2011 року по 22.06.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 22.06.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 28.07.2011 року № 12 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 28.07.2011 року по 27.07.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 27.07.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 19.08.2011 року № 13 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 19.08.2011 року по 17.08.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 17.08.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 20.09.2011 року № 14 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 20.09.2011 року по 19.09.2012 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 19.09.2012 року.

Згідно з Додатковою угодою від 18.01.2012 року № 15 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 18.01.2012 року по 17.01.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 17.01.2013 року.

Згідно з Додатковою угодою від 24.01.2012 року № 16 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 24.01.2012 року по 23.01.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 23.01.2013 року.

Згідно з Додатковою угодою від 16.02.2012 року № 17 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 16.02.2012 року по 15.02.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 15.02.2013 року.

Згідно з Додатковою угодою від 21.03.2012 року № 18 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 21.03.2012 року по 20.03.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 20.03.2013 року.

Згідно з Додатковою угодою від 25.04.2012 року № 19 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 25.04.2012 року по 24.04.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 24.04.2013 року.

Згідно з Додатковою угодою від 23.05.2012 року № 20 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 23.05.2012 року по 22.05.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 22.05.2013 року.

Згідно з Додатковою угодою від 20.06.2012 року № 21 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 20.06.2012 року по 19.06.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 19.06.2013 року.

Згідно з Додатковою угодою від 18.07.2012 року № 22 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 18.07.2012 року по 17.07.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 17.07.2013 року.

Згідно з Додатковою угодою від 17.08.2012 року № 23 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 17.08.2012 року по 16.08.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 17.01.2013 року.

Згідно з Додатковою угодою від 20.09.2012 року № 24 до Договору, банк, відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 20.09.2012 року по 19.09.2013 року. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит не пізніше 19.09.2013 року.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 1803181 від 28.12.2007 року на суму 30 000 000,00 грн., та наступними меморіальними ордерами:

- № 18575130 від 22.12.2010 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 3189682 від 27.01.2011 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 5165851 від 24.02.2011 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 6910470 від 24.03.2011 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 9387542 від 29.04.2011 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 11130088 від 27.05.2011 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 13205215 від 24.06.2011 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 15841125 від 28.07.2011 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 17859288 від 19.08.2011 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 20560517 від 20.09.2011 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 1391811 від 18.01.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 1994639 від 24.01.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 4533605 від 16.02.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 8253490 від 21.03.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 12379832 від 25.04.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 15627300 від 23.05.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 19257787 від 20.06.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 23220944 від 18.07.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 28017563 від 17.08.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 33396184 від 20.09.2012 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 2523046 від 16.01.2013 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 4316972 від 24.05.2013 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 9705531 від 18.02.2013 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 15890985 від 15.03.2013 року на суму 3 000 000,00 грн.;

- № 26759789 від 25.04.2013 року на суму 3 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" допустило порушення своїх зобов'язань в частині повернення наданих кредитних коштів.

Згідно з підпунктом "д" пункту 8.2. Договору банк має право ініціювати розірвання цього Договору, що оформлюється відповідною угодою та/або вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за Договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим Договором або Договорами забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим Договором.

Приймаючи до уваги неповернення відповідачем кредитних коштів, отриманих згідно з додатковою угодою від 23.05.2012 року № 20 до Договору у розмірі 3 000 000,00 грн., позивач надіслав на адресу Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" повідомлення - вимогу за вих. № 3328/5/28-2 від 03.06.2013 року про дострокове повернення всієї суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року в строк не пізніше 90 календарних днів з дня отримання даного повідомлення.

Проте, за твердженням позивача, станом на день розгляду даної справи, відповідач свої зобов'язання щодо повернення заборгованості за Договором не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 714 657,60 грн. заборгованості за процентами, 31 397,28 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом, 2 414,95 грн. пені за процентами.

Відповідач відзиву на позов та/або письмових пояснень по справі не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року за умовами якого позивач зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, та на підставі додаткових угод до Договору окремими частинами (траншами) надати відповідачу кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим Договором, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати позивачу проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим Договором та /або додатковими угодами до цього Договору.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Про надання в користування Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" грошових коштів в межах кредитної лінії у розмірі 30 000 000,00 грн., свідчать додаткові угоди до Договору, платіжне доручення № 1803181 від 28.12.2007 року та меморіальні ордери належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з Додатковою угодою від 23.05.2012 року № 20 до Договору, банк, відповідно до умов Договору, надав позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн. на строк з 23.05.2012 року по 22.05.2013 року. Позичальник зобов'язався повернути банку кредит не пізніше 22.05.2013 року.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, останній допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту за Договором, внаслідок чого, позивач, керуючись пунктом 8.2. Договору, надіслав на адресу Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" повідомлення - вимогу за вих. № 3328/5/28-2 від 03.06.2013 року про дострокове повернення всієї суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року в строк не пізніше 90 календарних днів з дня отримання даного повідомлення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 30 000 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" 30 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до пунктів 6.3., 6.6. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді і фактичну кількість днів у році по останній календарний день місяця включно. Проценти, нараховані за місяць відповідно до пунктів 6.1.- 6.5. цього Договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше перших 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за тим, за кий вони нараховані.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 1 до Договору сторони домовились, що за період з дати укладання Кредитного договору і до 30.09.2010 року позичальнику будуть нараховуватись проценти за користування Кредитом з розрахунку 18,5% річних - за користування кредитом, наданим в іноземній валюті.

Пунктом 3 Додатку № 1 до Договору сторони погодили, що в разі, якщо протягом звітного періоду кредитовий обіг позичальника склав:

а) більше ніж 5 000 000,00 грн. надходжень на рахунки позичальника, банк буде нараховувати позичальнику, а останній зобов'язаний сплачувати банку протягом розрахункового періоду проценти за користування кредитом в розмір 18,5% річних;

б) менш ніж 5 000 000,00 грн.. надходжень на рахунки позичальника, банк буде нараховувати позичальнику, а останній зобов'язаний сплачувати банку протягом розрахункового періоду проценти за користування кредитом в розмір 21% річних.

Оскільки, протягом звітного періоду кредитовий обіг відповідача складав більше ніж 5 000 000,00 грн. надходжень на рахунки останнього, позивач нараховував відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 18,5 %.

Відтак, обґрунтованими є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" заборгованості по відсотках на загальну суму 714 657,60 грн., з яких, 471 369,90 грн. за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року та 243 287,70 грн. за період з 01.06.2013 року по 16.06.2013 року.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 31 397,28 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом за період з 23.05.2013 року по 17.06.2013 року та 2 414,95 грн. пені за процентами за період з 05.06.2013 року по 17.06.2013 року.

Згідно частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до пункту 10.1. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим Договором, позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню:

а) за несвоєчасне повернення кредиту у строки, зазначені в пункті 8.1. цього Договору - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення;

б) за несвоєчасне повернення повної суми заборгованості за кредитною лінією за вимогою банку в достроковому порядку, який визначено в статті 8 цього Договору - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення;

в) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, які визначені статтею 6 цього Договору - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог Договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таким чином, встановивши прострочення відповідача за Договором, приймаючи до уваги пункт 10.1 Договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" 31 397,28 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом за період з 23.05.2013 року по 17.06.2013 року та 2 414,95 грн. пені за процентами за період з 05.06.2013 року по 17.06.2013 року.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 9.6 Договору відповідач доручає банку списувати платіжними вимогами з усіх свої поточних рахунків зазначених в пункті 12.2 Договору, грошові кошти з метою повернення кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих та несплачених процентів, а також пені та штрафів у випадку якщо відповідач не виконає вчасно свої зобов'язання зі сплати таких платежів у строки, визначені договором.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України, банк може здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі умов встановлених договором.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

У відповідності до пункту 6.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22).

Поняття договірного списання визначено у пункті 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", а саме: списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

У пункті 12.2 Договору зазначено, що позивач може здійснювати списання коштів відповідно до умов Договору з рахунку відповідача №260040130269 в ЗАТ "БАНК НРБ" МФО 320627.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні належні докази, з яких вбачається що рахунок №260040130269 був відкритий в Закритому акціонерному товаристві "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" не відповідачем, а іншою юридичною особою - Дочірнім підприємством "Нафком-Агро" на підставі договору на розрахунково-касового обслуговування №РКО - 269 від 20.12.2002 року.

В той же час, матеріали справи містять належні докази того, що обслуговування кредитної лінії, виданої в рамках договору про відкриття кредитної ліній №235-Н/07 від 28.12.2007 року здійснювалось відповідачем через рахунок №260070131911 відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній Банк Сбербанку Росії" МФО 320627 на підставі договору банківського рахунка № РКО 1911 від 29.08.2007 року, що підтверджується довідкою наданою Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії", платіжним дорученням № 1803181 від 28.12.2007 року та меморіальними ордерами, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Cудом встановлено, що в пункті 12.2 Договору про відкриття кредитної ліній №235-Н/07 від 28.12.2007 року було допущено технічну описку, а саме невірно зазначено номер рахунку відповідача, з якого позивач може здійснювати списання коштів відповідно до умов Договору.

Таким чином, з огляду на положення статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пункту 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 та положення статті 1071 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що здійснення договірного списання коштів відповідача за Договором про відкриття кредитної ліній №235-Н/07 від 28.12.2007 року має здійснюватись з рахунку №260070131911, який відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Дочірній Банк Сбербанку Росії", МФО 320627.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (03039, м. Київ. вул. голосіївська, буд 17, код ЄДРПОУ 00227229) на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (01601, м. Київ, вул. Володимирівська, буд 46, код ЄДРПОУ 25959784) 30 000 000 (тридцять мільйонів) грн. 00 коп. суми основного боргу за кредитом, 714 657 (сімсот чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 60 коп. суми несплачених відсотків за користування кредитом, 31 397 (тридцять одну тисячу триста дев'яносто сім) грн. 28 коп. суми пені за прострочення повернення кредиту, 2 414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 95 коп. пені за прострочення сплати процентів, 68 820 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2014 року

Суддя С.В. Стасюк