Постанова № 37636879, 04.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13497/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці Міндоходів про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Чернігівської митниці Міндоходів в якому просив суд визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної митної служби України щодо зволікання з виконанням постанови Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2012 року по справі К/9991/37395/11 в частині поновлення на посаді начальника Чернігівської митниці ОСОБА_2; визнати дії Чернігівської митниці Міндоходів неправомірними в частині не проведення відповідних розрахунків з ОСОБА_2 відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України; зобов'язати Чернігівську митницю Міндоходів розрахувати середню заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 з 20 квітня 2010 року по 28 травня 2013 року та включити в суму розрахунку при звільненні; стягнути з Чернігівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 усе належне при звільненні, в тому числі (але не виключно): розраховану середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2010 року по 28 травня 2013 року та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; стягнути з Чернігівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 5000,00 (п'ять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України, за участю Чернігівської митниці та ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України № 625-к від 19 квітня 2010 року про припинення перебування на державній службі в митних органах України як начальника Чернігівської митниці, шляхом звільнення з займаної посади, та поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Чернігівської митниці.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування наказу та поновлення на роботі задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 19 квітня 2010 року № 625-к "По особовому складу митних органів" та поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Чернігівської митниці, з 20 квітня 2010 року.

Наказом Державної митної служби України від 29 травня 2013 року № 822-к скасовано наказ Державної митної служби України від 19 квітня 2010 року № 625-к «По особовому складу митних органів» та поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Чернігівської митниці з 20 квітня 2010 року.

Згідно наказу Чернігівської митниці Державної митної служби України від 31 травня 2013 року № 267-к позивач вважається поновленим на посаді з 20 квітня 2010 року та приступившим до виконання службових обов'язків з 29 травня 2013 року.

31 травня 2013 року наказом Чернігівської митниці Державної митної служби України від № 268-к позивача звільнено за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31 травня 2013 року та проведено розрахунок за використану щорічну відпустку в кількості 39 календарних днів за період роботи з 20 квітня 2010 року по 01 березня 2011 року, 45 календарних днів за період роботи з 02 березня 2011 року по 01 березня 2012 року, 45 календарних днів за період роботи 02 березня 2012 року по 01 березня 2013 року, 11 календарних днів з 02 березня 2013 року по 31 травня 2013 року, провести остаточний розрахунок відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України.

Наказом Державної митної служби України від 31 травня 2013 року № 837-к позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) Державної митної служби України, які стосуються зволікання з виконання постанови ВАСУ.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Отже, у разі невиконання судового рішення у добровільному порядку у строки, визначені нормами вищезазначеного Закону, питання виконання судового рішення, вирішується у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, до виконавчої служби позивач з виконавчим листом про поновлення його на роботі на підставі рішення Вищого адміністративного суду України не звертався.

Крім того, колегія суддів зазначає, що затримка виконання власником рішення суду про поновлення працівника на роботі є підставою для винесення державним виконавцем постанови про застосування до службової особи, зобов'язаної вчинити дії щодо виконання рішення суду, штрафу в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а щодо фізичних осіб-наймачів - у розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне невиконання рішення суду дає підставу для застосування штрафу в подвійному розмірі (ст. 87 Закону "Про виконавче провадження"). Подальше невиконання рішення суду про поновлення на роботі тягне кримінальну відповідальність на підставі ст. 382 КК.

Таким чином, оскільки законодавством чітко встановлено порядок виконання судових рішень, проте позивач не скористався цим, виконавчий лист не отримав та не передав його на виконання до виконавчої служби, колегія суддів не вбачає бездіяльність відповідача щодо зволікання з виконанням постанови Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2012 року по справі К/9991/37395/11, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Вірними є висновки суду першої інстанції і щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не зазначено, в чому полягає моральна шкода, не наведено жодного доказу на підтвердження заявленої до стягнення суми моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суд м. Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій (бездіяльності) неправомірними та стягнення моральної шкоди.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 16 серпня 2013 року.

Про те, що його було поновлено на посаді начальника Чернігівської митниці позивачу стало відомо після ухвалення відповідного рішення від 18.12.2012 року.

Крім того, наказом Державної митної служби України № 822 к від 29.05.2013 року позивача було поновлено на посаді начальника Чернігівської митниці з 20.04.2010 року, а наказом від 31.05.2013 року Чернігівської митниці позивача вважати таким, що поновлений на службі та таким, що приступив до виконання службових обов'язків з 29 травня 2013 року.

Розрахунок із ОСОБА_2 у зв'язку зі звільненням від 31.05.2013 року проведено 31.05.2013 року. Кошти, належні позивачу до сплати у зв'язку із звільненням надійшли на спецкартрахунок відповідно до платіжного доручення 03.06.2013 року.

Відповідно до частини 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими Законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, який стосується питання звільнення з публічної служби, оскільки просить стягнути з відповідач середній заробіток за час вимушеного прогулу та оскаржує дії щодо не проведення розрахунку під час звільнення.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір стосується звільнення з публічної служби, а тому по даним правовідносинам законодавством чітко визначено строки звернення до суду з відповідним позовом, а саме місячний строк.

Доказів, які б свідчили, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення до суду, в ході розгляду справи встановлено не було

Частиною 1 статті 203 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду відповідно до ст. 155 цього Кодексу.

Згідно пункту 9 частини 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що по даним правовідносинам необхідно застосувати строки звернення до суду, визначені ст. 233 КЗпП України, оскільки Кодексом адміністративного судочинства чітко визначено строки звернення до суду з позовами, що стосуються прийняття на публічну службу проходження публічної служби та звільнення з публічної служби - один місяць.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду в частині, яка стосується позовних вимог про визнання дій (бездіяльності) митниці неправомірними щодо не проведення розрахунків відповідно до ст. 116 КЗпП України, про зобов'язання митницю розрахувати середню зарплату за час вимушеного прогулу та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду скасувати її та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року скасувати в частині, яка стосується позовних вимог про зобов'язання розрахувати середню зарплату за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу, визнання дій неправомірними з не проведення відповідних розрахунків та ухвалити в цій частині нову постанову наступного змісту.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці Міндоходів в частині, яка стосується позовних вимог про зобов'язання розрахувати середню зарплату за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу, визнання дій неправомірними з не проведення відповідних розрахунків залишити без розгляду.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді Твердохліб В.А.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 05 березня 2014 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.