Ухвала суду № 37636626, 12.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дворников М.С.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року справа №805/17836/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Романенко Т.О.,

за участі представника позивача Гороховського Є.М.,

представника відповідача Гац Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року по справі № 805/17836/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.12.2013 року звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу № 568 від 07 листопада 2013 року в частині проведення перевірки магазину ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» у м.Донецьк, пр.Ілліча, 44, визнання протиправними дій представників по проведенню позапланової виїзної перевірки магазину «Сав-Дістрибьюшн», визнання незаконним та скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 листопада 2013 року № 02/199 та постанови про накладення штрафних санкцій від 18 листопада 2013 року № 228р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, якою просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» - є юридичною особою, 06.12.2007 року зареєстроване Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, ідентифікаційний код 35625082, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 15, 16).

Судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2013 року відповідачем проведено позапланову перевірку ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» за адресою: м.Макіївка, вул.Генерала Данилова, 71а, з питань перевірки характеристик продукції, за результатами якої було складено акт № 02/241 (а.с. 21-26).

У вказаному акті перевірки зазначено, що при перевірці безпеки обладнання електричного та електронного, приладів, що працюють на газоподібному паливі (товар готовий до реалізації) встановлено порушення: розповсюдження продукції (обладнання електричне та електронне) без Національного знаку відповідності на ній, її пакуванні, інструкціях або документах, в яких визначені гарантійні зобов'язання; розповсюдження ламп побутового використання без Національного знаку відповідності; розповсюдження приладів, що працюють на газоподібному паливі, без Національного знаку відповідності; розповсюдження електричного та електронного обладнання з неналежно застосованим Національним знаком відповідності (не в передбаченому на етикетці місті), що не відповіда вимогам Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 року № 1149, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 року № 856, Технічного регламенту етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2008 року № 1144.

08 листопада 2013 року відповідачем складено протокол про виявлені порушення вимог ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» № 02/213П, а саме: розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції; розповсюдження продукції, щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів) (а.с 80).

18 листопада 2013 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафних санкцій № 228р. У вигляді штрафу в розмірі 1900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 32300 грн. (а.с.67).

25 листопада 2013 року відповідачем винесено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 02/199 щодо обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку та встановлено строк виконання - 06 грудня 2013 року (а.с. 65-66).

Рішенням Інспекції від 12 грудня 2013 року № 02/210 зазначені вище заходи були скасовані у зв'язку з виконанням позивачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 02/199 від 25.11.2013 року (а.с. 70).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. При цьому відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд адміністративного суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Положеннями ст.ст. 5, 6 цього Закону встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, а позапланові заходи мають бути проведені органами державного контролю лише за наявності підстав, зокрема, перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) і засвідчується печаткою.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Аналогічне правило містить також стаття 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , згідно з якою суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

З приписів наведених правових норм вбачається, що порушення органом державного нагляду (контролю) вимог цього Закону щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання необхідних для здійснення перевірки документів є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб'єктом господарювання цього права такі порушення не є безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів. Цю позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі № 21-130а11.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів не приймає в якості підстави для скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 18.11.2013 року № 228р. посилання апелянта на відсутність (на його думку) у відповідача права на проведення позапланової перевірки.

З огляду на викладену вище правову позицію Верховного Суду України є необґрунтованими також вимоги позивача про визнання протиправним та скасування самого наказу Інспекції № 568 від 07 листопада 2013 року про проведення перевірки в частині проведення перевірки магазину ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» в м.Макіївка по вул.Генерала Данилова, 71а, рівно як і дій інспекції з проведення цієї перевірки.

Після фактичного допуску працівників контролюючого органу до перевірки, актами, які безпосередньо стосуються прав і обов'язків суб'єкта господарювання, будуть рішення, прийняті контролюючим органом за наслідками перевірки, а не документи, які слугували підставою перевірки та їх дії з проведення перевірки.

Вимогу про неправомірність проведення перевірки (планової чи позапланової) позивач може ставити перед адміністративним судом лише до її проведення у випадку недопущення посадових осіб до перевірки, оскільки в такому випадку має місце спір між контролюючим та господарюючим суб'єктами про взаємні права та обов'язки стосовно проведення/допуску до перевірки.

Звернення з такою вимогою після допуску посадових осіб відповідача до перевірки є неналежним способом захисту порушених прав, що має наслідком відмову в позові в цій частині вимог.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про скасуваня наказу № 568 від 07 листопада 2013 року про проведення перевірки в частині проведення перевірки магазину ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» в м.Макіївка, вул.Генерала Данилова, 71а, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем обраний невірний спосіб захисту права, з чим погоджується колегія суддів. Даний наказ не встановлює, не припиняє певних прав, свобод чи обов'язків позивача, тому належним способом захисту прав позивача буде оскарження наслідків проведеної позапланової перевірки.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність законних підстав для здійснення позапланової перевірки позивача, оскільки в пункті 1 акту перевірки вказано, що підставою перевірки є згода Держспоживінспекції України від 05 листопада 2013 року № 5090-2-7/6 (а.с. 21.

Таким чином, Держспоживінспекція України, будучи юридичною особою, діючи на підставі листа Генеральної прокуратури України від 21 жовтня 2013 року № 07/1/3-16314-13 та депутатського звернення народного депутата України В.Б. Бойка від 11 жовтня 2013 року № 216-к, звернулася до Держспоживінспекції у Донецькій області, з вимогою проведення позапланового заходу певних магазинів позивача.

Стосовно скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 листопада 2013 року № 02/199 встановлено, що підприєством самостійно було усунуто недоліки, виявлені під час перевірки. Позивачем 06 грудня 2013 року на адресу Держспоживінспекції скеровано відповідне повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, тому 12 грудня 2013 року відповідачем було прийнято рішення № 02/210 про скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 листопада 2013 року № 02/199 (а.с. 71-78, 70).

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції наполягав на скасуванні зазначеного вище рішення, яке вже скасованого Держспоживінспекцією у зв'язку з усуненням позивачем виявлених порушень.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаних вимог в цій частині позову, оскільки це рішення на час розгляду справи було скасоване самим відповідачем, та більше не впливає на права, інтереси або обов'язки позивача.

Щодо постанови про накладення штрафу, колегія судів зазначає наступне.

Постановою КМУ від 29 листопада 2001 року № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» встановлено, що національний знак відповідності (далі - знак відповідності) має форму незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника.

Відповідно до Правил застосування національного знаку відповідності - національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим.

У разі підтвердження відповідності продукції, призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі позначеної ним продукції. Технічними регламентами можуть встановлюватися особливості застосування знака відповідності.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції заперечував, що на перевіряємій продукції, її маркуванні, інструкціях або документах, в яких визначені гарантійні зобов'язання, не було Національного знака відповідності, та відсутніссть фактів розповсюдження продукції без національного знаку відповідності на табличці з технічними даними та продукції з неналежним застосуванням Національного знаку відповідності. Проте представник позивача не зміг пояснити колегії суддів, чому такі заперечення позивача відсутні в акті перевірки характеристик продукції від 08.11.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі:

1) розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) розповсюдження продукції, щодо якої неналежне застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Зазначені пункти ч. 3 ст. 44 Закону містять описання порушень, вчинення яких з боку позивача підтверджено зазначеним вище актом перевірки.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі наведеної норми відповідачем прийнято постанову про накладення штрафних санкцій від 18 листопада 2013 року № 228р. у розмірі 1900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 32300,00 грн. (а.с. 31).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» введення продукції в обіг - перше надання продукції на ринку України.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що вона, серед іншого, не вводила відповідну продукцію в обіг.

Позивачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції не доведено у відповідності до вимог ч. 1 ст. 45 зазначеного вище Закону того факту, що він не вводив відповідну продукцію в обіг, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що постанова про накладення штрафних санкцій від 18.11.2013 року № 228р є обґрунтованою та прийнятою у відповідності до норм чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки порушень з боку суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач, не встановлено.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області по даній справі доведено правомірність прийняття наказу про проведення перевірки, рішення від 25 листопада 2013 року № 02/199 та постанови про накладення штрафних санкцій від 18 листопада 2013 року № 228р..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року по справі № 805/17836/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року по справі № 805/17836/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В.Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін