Постанова № 37636610, 07.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2014 року № 826/1648/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ ФІШ»до1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпровизнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25 грудня 2013 року № 100270004/2013/310308/2, картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 25 грудня 2013 року та стягнення коштів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 лютого 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ ФІШ» (далі - ТОВ «Горизонт Фіш») з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач 2) про:

- визнання протиправними дій Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2013 № 100270004/2013/310308/2 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 25.12.2013 № 100270004/2013/50341.

- скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2013 № 100270004/2013/310308/2;

- скасування картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів Відповідача 1 від 25.12.2013 № 100270004/2013/50341;

- стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь Позивача суму надмірно сплачених до бюджету митного збору в розмірі 11 155, 84 грн. (одинадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят чотири копійки) та податку на додану вартість в розмірі 46 854, 53 грн. (сорок шість тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні п'ятдесят три копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ГОРИЗОНТ ФІШ» для митного оформлення імпортованого товару надано відповідачу 1 основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту. У відповідача 1 не було підстав для коригування митної вартості товарів, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів від 25 грудня 2013 року № 100270004/2013/310308/2 та картка відмови у митному оформлені (випуску) товарів від 25 грудня 2013 року № 100270004/2013/50341 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, враховуючи, що рішення про коригування митної вартості було прийнято неправомірно, позивач вважає, що суми надмірно перерахованого ПДВ в розмірі 46 854, 53 грн. та мита в розмірі 11 155, 84 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач 1 - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів в своїх запереченнях просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ГОРИЗОНТ ФІШ» повністю відмовити, оскільки при винесенні рішення про коригування митної вартості товару діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.

Відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві в своїх запереченнях просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ГОРИЗОНТ ФІШ» повністю відмовити, оскільки повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. А тому, в своїх запереченнях відповідач 2 просив зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів надати підтвердження зарахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2013 року між ТОВ «ГОРИЗОНТ ФІШ» та юридичною особою «BEIHAI QINGUO FROZEN FOODS CO LTD» було укладено контракт (зовнішньоекономічний договір) № 3, згідно умов якого юридична особа «BEIHAI QINGUO FROZEN FOODS CO LTD» (за контрактом - продавець) зобов'язується поставити та передати у власність, а позивач (за контрактом - покупець) зобов'язується прийняти та оплати - рибопродукти та морепродукти (товар) в асортименті, кількості, за цінами, у відповідності до інвойсів.

На виконання умов вище вказаного контракту на підставі інвойсу № QC1309399 від 30 вересня 2013 року була здійснена поставка товару, на умовах CFR.

23 грудня 2013 року позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування було подано до Київської регіональної митниці Міндоходів ВМД № 100270004/2013/266108 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № 3 від 17.07.2013 року, а саме:

- філе прісноводної риби тілапія, свіжоморожена (Frozen Tilapia Fillets skinless/Oreochromis Niloticus) без шкіри, без додання солі і спецій, без додання харчових добавок та приправ, без вмісту складових сумішей, не піддане тепловій та кулінарній обробці, не консервоване; вирощене в умовах аквакультури; розмінний ряд: 3-5oz; укладено в 5000 картонних коробів, вага нетто-25000,0 кг., брутто-265000,0 кг.; виробник: Beihai Qinguo Frozen Foods Co.Ltd (4500/02029); дата виготовлення: 09.2013р.; термін придатності 2 роки; країна виробництва: Китай (CN).

Одночасно, з вказаною вище ВМД позивачем було подано до органу доходів і зборів перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, а саме:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 06.11.2013р. № 100/2013/0005211;

- міжнародну автомобільну накладну (CRM) від 13.11.2013р. № 24798;

- коносамент (Bill of Landing) від 05.10.2013р. № HDMU YNUA8137605;

- документ, що підтверджує вартість страхування від 06.11.2013р. №3;

- прайс-лист виробника товару від 30.09.2013р.;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 30.09.2013р. № QC1309399;

- пакувальний лист від 30.09.2013р.;

- контракт (зовнішньоекономічний договір) від 17.07.2013р. № 3;

- договір про надання послуг митного брокера від 25.10.2013р. № 7/8-35;

- ветеринарні свідоцтва Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) від 14.11.2013р. Щ-30 № 223989;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 22.10.2013р. № 05.03.02-03/95951;

- сертифікат відповідності від 14.11.2013 р. № UA1.049.X013132-13;

- декларацію виробника від 30.09.2013р.;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 13.11.2013р. № 2730;

- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітаного контролю товару від 13.11.2013р. № 2730;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 11.11.2013р. № 94104;

- резервну позицію від 26.07.2013р. № 915;

- міжнародний ветеринарний сертифікат від 29.09.2013р. № 450200213007568;

- сертифікат про походження товару форми А від 30.09.2013р. № G134502000940157;

- копію митної декларації країни відправника від 05.10.2013р. № 671120130113529295.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «ГОРИЗОНТ ФІШ» документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів виявлено наявність у них розбіжностей, у зв'язку із чим було запропоновано декларанту електронним повідомленням від 23 грудня 2013 року надати додаткові документи для її підтвердження, а саме:

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- копію митної декларації країни відправлення;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

24 грудня 2013 року декларантом на виконання вказаного електронного повідомлення було надано додаткові документи: лист про сплату комісійних, посередницьких послуг № 15/12 від 24.12.2013р.; заяву про купівлю іноземної валюти № 1 від 03.10.2013р.; платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 03.10.2013р.; заяву про купівлю іноземної валюти № 18 від 05.11.2013р.; платіжне доручення в іноземній валюті № 18 від 05.11.2013р.; SWIFT від 03.10.2013р.; SWIFT від 05.11.2013р.; прайс-лист б/н від 30.09.2013р.; митну декларацію країни відправлення (Китай) № 671120130113529295 від 05.10.2013р.; висновок про вартісні характеристики, наданий державним підприємством «УКРПРОЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» № 5888 від 24.12.2013р.; видаткову накладну № 30 від 17.12.2013р. та № 44 від 20.12.2013р.; податкову накладну № 29 від 17.12.2013р. та № 44 від 20.12.2013р.

Окрім цього, декларант повідомленням від 24.12.2013р. № 15/12 повідомив митний орган про неможливість надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту, у зв'язку з їх відсутністю.

За наслідками опрацювання додатково наданих ТОВ «ГОРИЗОНТ ФІШ» документів на вимогу митного органу, останнім виявлено низку розбіжностей, а також відсутність у них всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

На виконання вимог пункту шостого статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 грудня 2013 року № 100270004/2013/50341.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 25 грудня 2013 року № 100270004/2013/310308/2.

Зокрема, відповідно до рішення № 100270004/2013/310308/2 митна вартість визначена 4,7400 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.

В подальшому відповідачем 1 надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Незгода з рішеннями відповідача 1 обумовила позивача звернутися з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «ГОРИЗОНТ ФІШ», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою ст. 51 передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

- 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

- 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

- 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 МК України).

Частиною першою та другою ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 54 МК України).

Частиною п'ятою ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

- а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

- б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

- в) на основі віднімання вартості;

- г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

-ґ) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 5-8 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом. (пункти 2.4, 2.5 Правил).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 25 грудня 2013 року № 100270004/2013/310308/2 митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу.

При цьому, підставною для прийняття вказаного рішення стало подання позивачем до митного оформлення документів, які містили розбіжності.

Зокрема, в наданому платіжному дорученні від 03.10.2013 р. № 1 відсутнє посилання на інвойс від 30.09.2013р. № QG1309399, що унеможливлює ідентифікацію партії товару, якої стосується дане платіжне доручення.

Крім того, в листі ТОВ «ГОРИЗОНТ ФІШ» від 06.11.2013 р. № 3 зазначено розмір страхової премії, але не надано страхових документів.

Водночас, суд зазначає, що до прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем 1 позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які декларант погодився подати, проте подав не в повному обсязі. За результатами їх розгляду виявлено низку розбіжностей, а також відсутність у них відомостей для можливості застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме - за ціною договору.

З досліджених судом додатково наданих документів, встановлено, що зокрема, наданий прайс-лист не містить інформації стосовно дати його складання, терміну дії, адреси, телефонів або сайту у мережі Інтернет для контактів покупців із фірмою-продавцем зазначеного товару та містить лише одну товарну позицію «Frozen Tilapia fillets».

Окрім цього, надана митна декларація країни відправлення від 05.10.2013р. № 671120130113529295 викладена іноземною мовою та не містить перекладу.

За вказаних обставин, суд погоджується, що митна вартість імпортованого товару не могла бути визначена за ціною договору щодо товару, який імпортується, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Отже, на думку суду це є підставою для відмови позивачу у митному оформленні задекларованого товару та прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Водночас, суд погоджується, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів не може бути застосований, у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути застосований, у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути застосований, у зв'язку з відсутністю даних для проведення розрахунків; метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути застосований, через відсутність даних, необхідних для проведення розрахунків.

Таким чином, відповідачем 1 правомірно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем, відповідно до вимог чинного законодавства України.

При цьому, надані декларантом митному органу документи щодо підтвердження визначення митної вартості за ціною договору (контракту) є такими, що не спростовують доводи відповідача та не можуть бути ним враховані для підтвердження заявленої митної вартості, з підстав зазначених вище.

Таким чином, аналізуючи вищевказане, суд вважає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначеної митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Митні органи, відповідно до покладених на них завдань, забезпечують контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи й справлянням податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів із застосуванням різних форм митного контролю згідно з положеннями Митного кодексу України.

Такими чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач при виконанні своїх обов'язків діяв у спосіб та в межах, передбачений нормами чинного законодавства України, рішення про коригування митної вартості товарів від 25 грудня 2013 року № 100270004/2013/310308/2 відповідачем прийнято правомірно, а тому підстав для його скасування у суду немає.

Водночас, позовна вимога про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 грудня 2013 року № 100270004/2013/50341 теж до задоволення не підлягає, оскільки дане рішення є наслідком послідових дій митного органу та яке ґрунтується на законно прийнятому рішенні від 25 грудня 2013 року № 100270004/2013/310308/2.

Щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь позивача суми надмірно сплачених до бюджету митного збору в розмірі 11 155, 84 грн. (одинадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят чотири копійки) та податку на додану вартість в розмірі 46 854, 53 грн. (сорок шість тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні п'ятдесят три копійки), суд зазначає наступне.

Як вказувалося раніше, митний орган наділений виключною компетенцією здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товару згідно з положеннями Митного кодексу України. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Отже, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення, у разі виникнення обґрунтованого сумніву відносяться до виключної компетенції митних органів.

З урахуванням того, що під час розгляду даної адміністративної справи, протиправність рішення про коригування митної вартості товарів не встановлено, відповідна вимога позивача про стягнення на його користь надмірно сплачених платежів задоволена бути не може.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачами доведено правомірність прийнятих ними рішень та вчинених дій.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 1 644, 30 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ ФІШ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ ФІШ» судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄРДПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко