Постанова № 37636600, 14.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року Справа № 814/4488/13-а

м. Миколаїв

09:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області, вул. Кірова, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

до відповідача:

Відкритого акціонерного товариства «Зелений Гай», вул. Зеленогаївська, 247, Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

про:

стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за червень-вересень 2013 року в сумі 22409,06 грн.,

Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області (надалі – УПФУ або позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Зелений Гай» (надалі – Товариство або відповідач) заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за червень-вересень 2013 року в сумі 22409,06 грн.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином відповідно до частини 6 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (ар. с. 43), але у судове засідання представника не направив.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

27.12.2013 представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якому позовні вимоги підтримав (ар. с. 42).

13.01.2014 представник відповідача подав письмові заперечення проти позову (ар. с. 47-49), в яких вказав те, що позовні вимоги позивача є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі з тих підстав, що порядок сплати витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, не встановлений законом, а тому Товариство не повинно їх відшкодовувати. Також, відповідач вказав, що абзац 5 підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі – ЗУ № 1058-ІV) передбачає, що виплата пільгових пенсій особам, пенсії яким призначено у відповідності з підпунктами «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі – ЗУ № 1788-ХІІ) здійснюються до 01.01.2005 за рахунок ПФУ, а з 01.01.2005 має здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Управлінням ПФУ виплачуються пільгові пенсії колишнім працівникам Відкритого акціонерного товариства «Зелений Гай», але відповідач, в порушення приписів пункту 13 ЗУ № 1788-ХІІ та пункту 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-ІV, витрати по виплаті та доставці пенсій за червень-вересень 2013 року не відшкодував, що стало підставою звернення позивача до суду.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідач був зареєстрований Вознесенською районною державною адміністрацією Миколаївської області в якості юридичної особи 27.04.1994, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ар. с. 6-7). В Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області відповідач був зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів.

Відповідно ЗУ № 1058-ІV відповідач зобов’язаний вносити до Пенсійного фонду України внески, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених громадянам, які працювали на його підприємстві на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, на пільгових умовах, відповідно до пунктів “б” – “з” статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами ЗУ № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 ЗУ № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Шістьом колишнім працівникам відповідача, у відповідності з наданим позивачем списком, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі пунктів «б» - «з» статті 13 ЗУ № 1788-XII, які передбачають, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці – за списком № 2 виробництв, посад, професій, посад і показників затверджених КМУ і за результатами атестації робочих місць: чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах; жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі Інструкція) підприємства – платники страхових внесків зобов’язані покривати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 у розмірі 100%. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно з підпунктом 6.8 пункту 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

На підставі Інструкції позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунок на оплату витрат за період з червня по вересень 2013 року на загальну суму 22409,06 грн. (ар. с. 8), який був отриманий відповідачем (ар. с. 9), але вказана у ньому сума ним не була сплачена.

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують понесення позивачем витрат по виплаті та доставці пенсій, а саме: довідки з банку, які підтверджують зарахування сум пенсій перерахованих пенсійним фондом на рахунки визначеним в позові громадянам, які отримують пенсію за списком № 2 ( ар. с. 38-40).

Таким чином, обов’язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком заборгованості цих витрат, складеним останнім відповідно до Інструкції, призначені працівникам підприємства згідно з пунктами «а», «б» - «з» частини 1 статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ, покладається на відповідача.

Суд відхиляє заперечення відповідача з наступних підстав. Судами вищих інстанцій уже було висловлено правову позицію у даній категорії справ, а саме встановлено, що обов’язок на відшкодування виплат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пунктів частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, покладається на відповідача (постанова Верховного суду України від 19.03.2013 справа № 21-60а13, постанова Верховного суду України від 19.09.2013 справа № 21-59а13). Частиною 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Зелений Гай», вул. Зеленограївська, 247, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 (банківські реквізити: р/р 29090006520100, АКІБ Укрсиббанк, МФО 251005, ідентифікаційний код 00414090) на користь в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області, вул. Кірова, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 (банківські реквізити: р/р 256063015894, ОПЕРВ ОУ Ощадбанку України м. Миколаєва, МФО 326461, ідентифікаційний код 37945221) заборгованість в сумі 22 409,06 грн. по сплаті фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за період з червня по вересень 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна