Рішення № 37634570, 04.03.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/21160/13-ц

Провадження № 2/161/297/14

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.

при секретарі - Щерблюк О.В.,

з участю:

представника позивача - Мельник В.М.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4,-

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4

Позовні вимоги мотивує тим, що укладений з ОСОБА_4 кредитний договір №6М/2008/840-МК/879 від 02.09.2008 року про отримання кредитних коштів в сумі 45000 дол. США визнаний недійсним в судому порядку, оскільки, вказаний правочин підписаний не ОСОБА_4, а ОСОБА_3, яка також отримала в банку кредитні кошти.

Враховуючи наведене, просить на підставі ст..216 ЦК України застосувати наслідки недійсності договору, а саме стягнути з відповідача суму боргу за вищевказаним кредитним договором в розмірі 742 745,93 грн.

Представник позивача Мельник В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав із підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з?явився з невідомих суду причин, хоча вчасно та належним чином повідомлявся судом про час та місце слухання справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу, що не з'явилися, по наявним у справі доказам.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України (діла - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що визначений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що 02.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступником якого є відповідач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра») і ОСОБА_4 було підписано кредитний договір №6М/2008/840-МК/879, згідно з умовами якого, банк зобов'язався надати позичальнику кредит на споживчі цілі в розмірі 45000 дол. США під 15,7 % річних з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 03.09.2013 року.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Луцького міськрайонного суду від 12.04.2012 року встановлено, що ОСОБА_3 підробила від імені ОСОБА_4 підпис в кредитному договорі №6М/2008/840-МК/879 від 02.09.2008 року та в заяві на видачу готівки №1 від 02.09.2008 року (а.с.6-13).

Вказані обставини підтверджуються рішенням Луцького міськрайонного суду від 20.12.2012 року, що набрало законної сили, яким вищезазначений кредитний договір визнано недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України (а.с.26-29).

Як роз?яснив Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

В даному випадку ОСОБА_3 не являється стороною кредитного договору №6М/2008/840-МК/879 від 02.09.2008 року, щодо якого банк просить застосувати реституцію шляхом стягнення кредитної заборгованості, а тому до відповідача не може бути пред'явлена вимога про застосування наслідків недійсності вказаного правочину з підстав, вказаних в ст. 216 ЦК України.

При цьому позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право, обравши інший спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.

Таким чином, в задоволенні даного позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 215, 216 Цивільного кодексу України суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, - в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк